Низини (пол. Niziny), раніше Дусівці — село на Закерзонні в Польщі, у гміні Орли Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 967 осіб (2011[1]).

Село
Низини
(Дусівці)

пол. Niziny
Ignacy Paweł Fudakowski - Cerkiew greckokatolicka w Dusowcach (94-62).jpg
Церква Покрови Богородиці
Збудована у 1641 р. (або 1630 р.),
розібрана у 1952 р.

Координати 49°52′ пн. ш. 22°52′ сх. д. / 49.867° пн. ш. 22.867° сх. д. / 49.867; 22.867Координати: 49°52′ пн. ш. 22°52′ сх. д. / 49.867° пн. ш. 22.867° сх. д. / 49.867; 22.867

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Перемишльський повіт
Гміна Орли
Населення 967 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 37-716
Автомобільний код RPR
SIMC 0607506
Низини (Дусівці). Карта розташування: Польща
Низини (Дусівці)
Низини
(Дусівці)
Низини
(Дусівці) (Польща)
Низини (Дусівці). Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Низини (Дусівці)
Низини
(Дусівці)
Низини
(Дусівці) (Підкарпатське воєводство)

НазваРедагувати

Понад півтисячоліття село називалося Дусівці. В 1977 р. в ході кампанії ліквідації українських назв серед 120 сіл були перейменовані й Дусівці, хоча на 5 років у 1981-1986 рр. селу повертали історичну назву.

РозташуванняРедагувати

Розміщене недалеко від кордону з Україною. Село розташоване за 16 км на північний схід від Перемишля та 67 км на схід від Ряшева.

ІсторіяРедагувати

Вперше згадуються Дусівці 15 вересня 1388 р., коли король Владислав Ягайло на прохання Яська зі Спрови гербу Одровонж перевів село з польського права на магдебурзьке.

До 1772 р. село входило до Перемишльської землі Руського воєводства.

15 листопада 1860 р. через село прокладена Галицька залізниця імені Карла Людвіга зі станцією в селі.

У 1880 р. село належало до Перемишльського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії, у селі було 752 жителі, 736 були греко-католиками, 6 — римо-католиками, а 10 — юдеями.[2]

У 1934-1939 рр. село належало до ґміни Стубно Перемишльського повіту Львівського воєводства. У 1939 році в селі проживало 690 мешканців, з них 670 українців-грекокатоликів, 5 українців-римокатоликів, 15 євреїв[3].

В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом і незабаром оголосили про передачу території Польщі. Українців у 1945 р. добровільно-примусово виселяли в СРСР, понад тиждень тримали під відкритим небом на станції Журавиця за 8 км від Дусівців. Коли скінчилися харчі, дусівчани поїхали до своїх стодол за залишеними припасами, однак їх зустріли приїжджі з-під Львова поляки, які заявили, що тут уже все польське, і нічого не дозволили взяти українцям. Українці про сутичку повідомили УПА і 17 вересня 1945 р. село серед ночі було спалене дощенту, а польські переселенці змушені були виїхати під Вроцлав. А 1947 року тут поселились поляки з Ганзлювки з-під Ланцута. Планування та забудова села зазнали значних змін.

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 491 118 339 34
Жінки 476 90 310 76
Разом 967 208 649 110

ЦеркваРедагувати

У 1641 р. українці збудували дерев’яну греко-католицьку церкву Покрови Пр. Богородиці, яка мала статус парафіяльної. З 1822 р. і до виселення українців вона мала філіяльний статус, належавши до парафії Валява Перемиського деканату (після Першої світової війни — Радимнянського деканату) Перемишльської єпархії. Після виселення українців, церква занепала, а у 1952 році розібрана на будматеріали.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Dusowce (z Chałupkami) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 231. (пол.)
  3. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 56.
  4. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 

ПосиланняРедагувати