Відкрити головне меню

Ни́жні Реме́ти — село в Україні, в Закарпатській області, Берегівському районі.

село Нижні Ремети
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Берегівський район
Рада/громада Нижньореметівська сільська рада
Код КОАТУУ 2120486801
Основні дані
Засноване 1329
Населення 865
Площа 2,11 км²
Густота населення 409,95 осіб/км²
Поштовий індекс 90241
Телефонний код +380 03141
Географічні дані
Географічні координати 48°15′27″ пн. ш. 22°49′35″ сх. д. / 48.25750° пн. ш. 22.82639° сх. д. / 48.25750; 22.82639Координати: 48°15′27″ пн. ш. 22°49′35″ сх. д. / 48.25750° пн. ш. 22.82639° сх. д. / 48.25750; 22.82639
Середня висота
над рівнем моря
120 м
Відстань до
районного центру
16 км км
Місцева влада
Адреса ради 90241 с. Нижні Ремети, вул.Центральна, 27 , тел. 4-29-83
Карта
Нижні Ремети. Карта розташування: Україна
Нижні Ремети
Нижні Ремети
Нижні Ремети. Карта розташування: Закарпатська область
Нижні Ремети
Нижні Ремети
Мапа

ГеографіяРедагувати

Село розташоване за 16 км під районного центру Берегово та 2 км від річки Боржава. Через село проходить шосейна дорога та вузько­колійна залізнична лінія Берегове-Кушниця (Боржавська вузькоколійна залізниця). Село, разом із сусіднім селом Верхні Ремети, складають адміністративну одиницю -  Нижньореметівську сільську раду.

ІсторіяРедагувати

На території села виявлено поселення та могильник доби заліза (VI—III століть до нашої ери).

Назва села походить від угорського слова «remete» - відлюдник. Історія села пов’язана із жіночим монастирем Святого Павла ордену «Палошок». Орден був заснований в 1263 р., в XIII – XIV ст. мав 8 монастирів, які мали підтримку Ватикану. Один з них знаходився на території нинішнього села Нижні Ремети.

Перша письмова згадка про монастир – 1329 р. Метою монастиря було розповсюдження католицизму, в зв’язку із чим він отримав королівські привілеї, зокрема, позбавлення від сплати податків за водяний млин на р. Боржава. В 1554 р. місцеве населення переходить в реформатство, а в 1566 р. монастир руйнують турецькі війська під час набігу на Трансільванію. В 1590 р. монастир та поселення, що виникло навколо нього, були пограбовані військами трансильванського князя  Баторі. Відтак, на межі XVI – XVII ст. монастир припинив своє існування. Його рештки були знайдені поблизу нинішньої церкви села Нижні Ремети, на садовій ділянці місцевої мешканки.  За свідченням історика Тиводара Легоцького, в середині XIX. ст. ще стояли залишки монастирських стін, висотою близько 2м, з готичними вікнами і фрагментами живопису.

Відомо, що з будівельного матеріалу зруйнованого монастиря зведена діюча в Нижніх Реметах церква св. Василя Великого. Перша місцева греко-католицька парохія існувала вже в кінці XVII ст. Відомо, що в 1748 р. в селі була дерев’яна церква з двома дзвонами. Вона згоріла в 1849 році, і на її місці збудували каплицю.  Наріжний камінь теперішньої мурованої церкви заклали 25 вересня 1856 р.,  завершили будівництво в 1861 р. Фару (будинок священика) збудували з каменю в 1894 році. У 1911 році церкву повністю оновили, згодом ремонтували в 1920 та 1933 рр.

Поруч із церквою знаходиться дерев’яна восьмигранна каркасна дзвіниця.   З післявоєнного часу і понині  церква відноситься до православної конфесії.

 
Православна церква та дзвіниця в с. Нижні Ремети


В 1969 р. в селі був встановлений пам’ятник радянським воїнам, відреставрований близько 2012 р.

ДжерелаРедагувати