Відкрити головне меню

Мотро́на Семе́нівна Нечепорчуко́ва, за чоловіком — Наздрачо́ва (3 квітня 1924 — 22 березня 2017) — радянський медик, в роки Другої світової війни — санітарний інструктор санітарної роти 100-го гвардійського стрілецького полку 35-ї гвардійської стрілецької дивізії 8-ї гвардійської армії, гвардії старшина медичної служби.

Мотрона Семенівна Наздрачова
рос. Матрёна Семёновна Нечепорчуко́ва
Necheporchukova.jpg
Ім'я при народженні Мотрона Семенівна Нечепорчукова
Народження 3 квітня 1924(1924-04-03)
Вовчий Яр
Смерть 22 березня 2017(2017-03-22) (92 роки)
Ставрополь
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ Medical1936 units emb n9620.gif медична служба
Роки служби 1943—1945
Партія КПРС
Формування 35-та гвард. стр. дивізія
Командування гвардії старшина медичної служби
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Вітчизняної війни I ступеняОрден Слави I ступеняОрден Слави II ступеняОрден Слави III ступеня
Медаль «За відвагу»
Медаль Жукова
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ»Медаль «30 років перемоги у ВВВ»Медаль «40 років перемоги у ВВВ»Медаль «50 років перемоги у ВВВ»
Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За визволення Варшави»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль імені Флоренс Найтінгейл

Одна з чотирьох жінок — повних кавалерів ордена Слави.

ЖиттєписРедагувати

Народилася в селі Вовчий Яр, нині Балаклійського району Харківської області, в селянській родині. Українка. Закінчила Балаклійську акушерсько-сестринську школу, працювала медичною сестрою в районній лікарні. Член ВКП(б) з 1943 року.

У лавах РСЧА і на фронтах німецько-радянської війни з квітня 1943 року. Воювала на 3-му Українському, 1-му Білоруському та 1-му Українському фронтах.

1 серпня 1944 року санінструктор гвардії сержант медслужби М. Нечепорчукова форсувала річку Вісла поблизу населеного пункту Гжибув (Польща) і в боях по утриманню і розширенню плацдарму надала першу медичну допомогу 26 пораненим. В районі міста Магнушев під вогнем супротивника, ризикуючи життям, винесла з поля бою пораненого командира й евакуювала його в тил.

18 січня 1945 року гвардії сержант медслужби М. Нечепорчукова залишилась з групою поранених військовослужбовців у кількості 27 чоловік в населеному пункті Оведув, північніше міста Радом (Польща). Разом з іншими медпрацівниками відбила напад супротивника, що прорвався й без втрат евакуювала поранених до шпиталю. 18 березня 1945 року в боях на лівому березі річки Одер, поблизу міста Кюстрин (Польща) надала першу медичну допомогу 51 пораненому, з яких 27 — важко поранені.

Під час прориву оборони супротивника на лівому березі річки Одер і в боях на берлінському напрямку під вогнем супротивника надала першу медичну допомогу й евакуювала з поля бою 78 поранених бійців і командирів. У передових лавах піхоти форсувала річку Шпрее південніше міста Фюрстенвальде (Німеччина), будучи пораненою, продовжувала надавати першу медичну допомогу іншим пораненим. З особистої зброї знищила ворожого солдата.

Демобілізована у 1945 році. З 1950 по 1965 роки мешкала в селі Дмитрієвське Красногвардійського району Ставропольського краю РРФСР; з 1965 по 1977 роки — в селі Красногвардійське, де працювала в поліклініці та спеціалізованій школі-інтернаті. Від 1977 року мешкала в Ставрополі, де й померла.

НагородиРедагувати

Нагороджена орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), Слави 1-го (15.05.1946), 2-го (13.04.1945) та 3-го (11.08.1944) ступенів і медалями.

Також нагороджена нагородою Міжнародного комітету Червоного Хреста — медаллю імені Флоренс Найтінгейл (1973).

ПосиланняРедагувати