Село Нечаяне

Неча́яне — село в Україні, у Миколаївському районі Миколаївської області.

село Нечаяне
Село Нечаяне на автошляху М 14
Село Нечаяне на автошляху М 14
Країна Україна Україна
Область Миколаївська область
Район Миколаївський район
Громада Нечаянська сільська громада
Основні дані
Засноване 1792 р.
Колишня назва Козлово
Населення 1874
Площа 13,377 км²
Густота населення 140,09 осіб/км²
Поштовий індекс 57140
Телефонний код +380 512
Географічні дані
Географічні координати 46°56′30″ пн. ш. 31°33′08″ сх. д. / 46.94167° пн. ш. 31.55222° сх. д. / 46.94167; 31.55222Координати: 46°56′30″ пн. ш. 31°33′08″ сх. д. / 46.94167° пн. ш. 31.55222° сх. д. / 46.94167; 31.55222
Середня висота
над рівнем моря
16 м
Водойми Березань (річка)
Місцева влада
Адреса ради 57140, с.Нечаяне, вул.Одеська,17
Карта
Нечаяне. Карта розташування: Україна
Нечаяне
Нечаяне
Нечаяне. Карта розташування: Миколаївська область
Нечаяне
Нечаяне
Мапа
Map

CMNS: Нечаяне у Вікісховищі

Населення становить 1874 осіб. Орган місцевого самоврядування — Нечаянська сільська рада.

ІсторіяРедагувати

 
Вид на Нечаяне при в'їзді в Миколаївський район
На околицях села археологи виявили поселення ранньої бронзової доби, скіфського та сарматського періодів і осілих кочівників IX—XIII ст. Неподалік села на вершині кургана знайдено кочівницьку кам'яну бабу.

Село Нечаяне було засноване в 1792 році полковником Козловим, який після закінчення російсько-турецької війни одержав від царського уряду 6430 десятин землі. До 1927 року село також називали Козлово.[1] Першими жителями стали переселенці з Тульської та Рязанської губерній.

У 1865 році в селі почала діяти земська школа.

Станом на 1886 у селі, центрі Нечаянської волості Одеського повіту Херсонської губернії, мешкало 520 осіб, налічувалось 82 дворових господарства, існували православна церква, школа, земська станція, камера мирового судді та лавка[2]. За 4 версти — поштова станція. За 17 верст — рибний завод. За 18 верст — православна церква, лавка.

В 1910 році була заснована міністерська двокласна школа, але попри це, в 1917 році 80 % населення були неписемними.

У січні 1918 року — розпочалась радянська окупація.

28 травня 1919 року в селі противниками більшовизму були вбиті кілька комунарів, які поховані у братській могилі на Інтернаціональному кладовищі у Миколаєві.

В 1929 році створено радгосп ім. Горького. В 1931 році господарство мало 86 тис. га земалі.

В 1932 році було збудовано приміщення середньої школи, у якій навчалося понад 400 учнів, працювала лікарня на 35 ліжок, діяв дитячий садок та ясла.

Після нападу нацистської Німеччини понад 300 жителів були призвані до лав Червоної Армії.

9 серпня 1941 року село захопили нацисти. 28 березня 1944 року — День визволення села Нечаяне. 120 нечаянців відзначені орденами та медалями за мужність і відвагу на фронтах Другої світової війни.

В 1975 році в селі побудоване нове триповерхове шкільне приміщення.

СпортРедагувати

В Нечаяному є футбольна команда — Нива. Вона — чемпіон Миколаївської області — 1993/94 та володар кубка Миколаївської області — 1994.

Традиційний для нечаянців став турнір з футболу «Юність», присвячений пам'яті трагічної загибелі юнаків 24 квітня 2010 року.

У 2012 році команда Нечаянської ДЮСШ (молодша вікова група) посіла 1 місце в обласних змаганнях з футболу «Золотий колос — 2012».

З 2017 року з'явилася команда ФК«Нечаяне» всі гравці якої жителі Нечаянської ОТГ. Хлопці успішно виступають у чемпіонаті міста Миколаєва та чемпіонаті Миколаївської області. Велику увагу футболу приділяють тренери ФК«Нечаяне» Мітін Сергій Сергійович та Мітін Данило Сергійович, також велику фінансову та організаційну допомогу надає Вівчар Микола Миколайович- голова Нечаянської ОТГ.

Відомі уродженціРедагувати

Калмиков Степан Тимофійович (1938 - 2008) баяніст, педагог, заслужений працівник культури УРСР.
Мірошниченко Віктор Миколайович (1937 - 1987) український актор. Заслужений артист України (1978).
Разінков Ігор Прокопович (1965) український військовик, генерал-лейтенант запасу, з 2016 року тимчасовий виконувач обов'язків голови, перший заступник голови Служби зовнішньої розвідки України.
Чуприненко Степан Федорович (18701933) український живописець.

Див. такожРедагувати



ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. История городов и сёл
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)