Непоротове

село Непоротове
Країна	Україна
Область	Чернівецька область
Район	Дністровський район
Громада	Сокирянська міська громада
Облікова картка	Непоротове
Основні дані
Перша згадка	1447
Населення	117
Поштовий індекс	60234
Телефонний код	+380 3739
Географічні дані
Географічні координати	48°36′20″ пн. ш. 27°17′01″ сх. д. / 48.60556° пн. ш. 27.28361° сх. д.Координати: 48°36′20″ пн. ш. 27°17′01″ сх. д. / 48.60556° пн. ш. 27.28361° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	143 м
Відстань до; обласного центру	150 км
Місцева влада
Адреса ради	60234, с. Михалкове
Карта
	Непоротове
	Непоротове
Мапа

Непоро́тове — село у Сокирянській міській громаді Дністровського району Чернівецької області України.

Історія селаРедагувати

Перша писемна згадка про село датується 1447 роком. На той час воно, як і вся Бессарабія входило до складу Молдовського князівства.

За даними на 1859 рік у власницькому селі Хотинського повіту Бессарабської губернії мешкало 940 осіб (465 чоловічої статі та 475 — жіночої), налічувалось 210 дворових господарств, існувала православна церква^[1].

Станом на 1886 рік у власницькому селі Романкоуцької волості, мешкало 1119 осіб, налічувалось 204 дворових господарства, існували православна церква та пивоварний завод^[2].

В листопаді 1918 року селище у складі Хотинського округу (Judeţul Hotin) Бессарабії було окуповане Румунією. На 1930 рік кількість жителів оцінювалася у 1 819 осіб.

1940 року перейшло до складу Української РСР, було організовано сільську раду.

18 березня 1941 року організовано колгосп ім. Будьонного. З початком другої світової війни знову окупований румунським військом. 300 єврейських сімей вивезли до концтаборів, розстріляно 5 активістів села. Більш ніж 100 жителів пішли на фронт і половина з них загинула.

У період 1980—1981 років у зв'язку з будівництвом Дністровської ГАЕС, розпочалося масове переселення мешканців села, у результаті чого було переміщено 427 сімей (1271 чол.) у різні куточки України. Основній частині переселенців, які осіли в с. Михалкове, надавалися земельні ділянки для будівництва житлових будинків. Переселенцям виплачувалися компенсації для придбання будівельних матеріалів, а також здійснювався продаж будівельних матеріалів за пільговими цінами. У ході проведених робіт по будівництву Дністровської ГАЕС було затоплено близько 500 га землі. Після переселення в с. Непоротове залишилося 60 дворів.

Археологічні пам'яткиРедагувати

Домустьєрськие місцезнаходженняРедагувати

Непоротове VI — місцезнаходження домустьєрського часу^[3]

Давньоруські городища ХІІ-ХІІІ ст.Редагувати

Два давньоруських городища розміщуються на високих берегах, на відстані 1,5 км одне від одного. Перше з них знаходиться на південний схід від села в урочищі Галиця. Тут збереглися два дугоподібні вали. Зовнішній вал, що відгорожує від поля майданчик діаметром близько 100 м. В його внутрішній частині виявлено культурний шар із знахідками ХІІ-ХІІІ ст. До городища примикає велике поселення — посад ХІІ-ХІІІ ст., на території якого знайдено залишки наземних дерев'яних будинків з глинобитними печами. Друге городище (ХІІ-ХІІІ ст.) розміщується на південь від села, на високому мису правого берега Дністра, в урочищі Щовб. Його площа з напільного боку обмежена дугоподібним валом.

Поселення трипільської культуриРедагувати

1) В центрі села, на другій терасі Дністра;

2) За 2,5 км на північний захід від села, на першій надлуговій терасі р. Дністер, в урочищі Дубова;

3) На південний схід від села, на високому мису правого берега Дністера в урочищі Галиця на території городища знахідки трипільської культури.

Непоротівський Свято-Миколаївський православний скельно-печерний чоловічий монастирРедагувати

Названо на честь Святого Миколи Чудотворця. За даними археологічних досліджень існував з давньоруського часу. Після періоду радянізації монастир відновив свою роботу у січні 1999 року завдяки двом братам–монахам, які завітали на хутір. Тут же, на руїнах монастиря, вони провели першу службу. Пізніше до них приєдналося ще 2-є монахів та 2-є послушників, які досі служать, працюють, займаються відбудовою монастиря.

Видатні особиРедагувати

Боднар Катерина Филимонівна — Заслужений працівник культури України.
Масловська Людмила Цезарівна^[4] — доктор економічних наук, професор
Сорокман Таміла Василівна — доктор медичних наук, профессор.

Холдєвич Михаїл Іванович — священослужитель.

Померли від голоду у 1946—1947 ррРедагувати

За даними «Національної книги пам'яті жертв голодоморів 1932—1933, 1946—1947 років в Україні. Чернівецька область». — Чернівці: Зелена Буковина, 2008. — С. 783—784. — ISBN 978-966-8410-48-3.

1.Андрух Віктор Олександрович
2.Бабенчук Олександра Василівна
3.Бабинчук Марія Яківна
4.Бабинчук Раман Маркович
5.Бачинська Олександра Петрівна
6.Білоткач Марія Прокопівна
7.Білоткач Надія Григорівна
8.Боднар Ірина Іллівна
9.Боднарюк Ганна Федорівна
10.Боясинська Марія Іванівна
11.Грама Килина Антонівна
12.Грама Марія Опанасівна
13.Гуцол Карп Прохорович
14.Дейбук Агафія Артемівна
15.Дущак Федір Єремійович
16.Дяк Віктор Маркович
17.Дяк Єфросинія Артемівна
18.Дяк Марія Артемівна
19.Дяк Парасковія Петрівна
20.Івонік Роман Олександрович
21.Івонік Юхимія Пантелеймонівна
22.Іжицька Мотрона Никифорівна
23.Іжицький Василь Семенович
24.Іясицька Ганна Семенівна
25.Іясицька Ірина Федорівна
26.Іясицька Юхимія Прокопівна
27.Іяслуцький Олександр Кирилович
28.Кушнір Микола Миколайович
29.Скрипник Григорій Никифорович
30.Скрипник Марія Олексіївна
31.Ткач Ірина Філімонівна
32.Ткач Олександр Васильович
33.Трач Марія Іванівна
34.Трач Парасковія Антонівна
35.Трач Юхим Мойсейович
36.Трач Юхимія Максимівна
37.Урсул Георгій Максимович
38.Фуга Григорій Петрович
39.Черкасюк Олександр Парфенійович
40.Чорний Василь Михайлович

Див. такожРедагувати

Непоротівський заказник

ДжерелаРедагувати

Іторія міст і сіл УРСР. Чернівецька область. — Київ: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1969. — С. 280,544.
Гусар Ю. Сокиряни: путівник українською і російською мовами; резюме — румунською мовою/ Юхим Гусар. — Ужгород: Карпати. 1986. — 95 с.; іл.
Гусар Ю. Дністровий зорепад: штрихи до енциклопедичного словника-довідника «Літературно-мистецька Сокирянщина» / Юхим Гусар. — Чернівці: Місто, 2010.
Давньоруські городища Середнього Подністров'я ІХ — початку ХІІІ ст.^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Територіальна громада села
Погода в селі
Nieporotów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 107. (пол.)

ПриміткиРедагувати

↑ Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 1042)
↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
↑ Рідуш Б., Степанчук В. Непоротове VI, нове місцезнаходження домустьєрського часу на Дністрі (попереднє повідомлення) // Археологічні Студії. 2003
↑ Масловська Людмила Цезарівна - Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua (ua). Процитовано 28 жовтня 2018.

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 1042)

[2] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

[3] Рідуш Б., Степанчук В. Непоротове VI, нове місцезнаходження домустьєрського часу на Дністрі (попереднє повідомлення) // Археологічні Студії. 2003

[4] Масловська Людмила Цезарівна - Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua (ua). Процитовано 28 жовтня 2018.

[1]

[2]

[3]

[4]