Відкрити головне меню

Непедівка

село в Козятинському районі Вінницької області України

Непе́дівка — село в Україні у Козятинському районі Вінницької області. Населення становить 956 осіб.

село Непедівка
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Козятинський район
Рада/громада Непедівська сільська рада
Код КОАТУУ 0521485203
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1640
Населення 956
Площа 18,285 км²
Густота населення 52,28 осіб/км²
Поштовий індекс 22123
Телефонний код +380 4342
Географічні дані
Географічні координати 49°46′38″ пн. ш. 28°48′18″ сх. д. / 49.77722° пн. ш. 28.80500° сх. д. / 49.77722; 28.80500Координати: 49°46′38″ пн. ш. 28°48′18″ сх. д. / 49.77722° пн. ш. 28.80500° сх. д. / 49.77722; 28.80500
Середня висота
над рівнем моря
282 м
Місцева влада
Адреса ради 22123, Вінницька обл., Козятинський р-н, с. Непедівка, вул. Гагаріна, 31, тел. 3-25-38
Карта
Непедівка. Карта розташування: Україна
Непедівка
Непедівка
Непедівка. Карта розташування: Вінницька область
Непедівка
Непедівка
Мапа

ГеографіяРедагувати

На південно-західній стороні від села бере початок річка Гульва, права притока Гуйви.

У селі бере початок річка Вила, ліва притока Гульви.

ІсторіяРедагувати

Село було засновано раніше Козятина, а саме в 1640 року. В 1949 році в'їзд до села було прикрашено великим таблом, біля залізничного перехрестя встановлено пам'ятник «Вас вітає Непедівка». Історичні джерела свідчать, що Непедівка існувала в XVII столітті. В 1900 році в селі нараховувалось 225м дворів, 1347 жителів. Село належало поміщику Терещенкові - 1256 десятин, церкві - 33 десятини, селянам - 782 десятини. Через революційні події 1905-1919 років не обминули непедівку. Після Жовтневої революції землю було поділено між селянами, відповідно до членів сім'ї. До 1917 року в непедівці, як і багатьох селах, була церковно-приходська школа, яка розміщувалась у будинку дяка. Цей будинок згодом було знесено, а пізніше громадою села було побудовано нову школу на дві кімнати. В одній з них навчалося три групи учнів, а в другій - жив дяк. Навчались у школі переважно хлопчики; учителями були піп і дяк, які основну увагу звертали на вивчення Закону Божого. Після революції 1917 року в селі було створено лікнеп для дорослого писемного населення. Навчання проводили у тій же школі, але навчання проводив син дяка з Глуховець, який на той час здобув освіту і став учителем, уже через 2 роки в липні 1919 року в селі сталася велика пожежа - згоріла ціла вулиця. Людей, які залишились без даху над головою, поселили у панському будинку, в якому проживали 2 роки. А в 1924 році погорільці звільнили панський маєток і туди було переведено школу, де було виділено чотири кімнати - на кожен клас окрему. Вчителями працювали М. Жиловська, Н. Червінський, О.Ковтонюк. Учні, які хотіли продовжувати навчання, ходили у сусідні села Гурівці або Глухівці, у яких були семирічні школи, в 1927 році під керівництвом учительки Борисюк Наталії Прокопівни було створено перший піонерський загін. Першими піонерами стали: Трайдакало Лука Васильович, Тимощук Сава Фомич, Камінський Євмен Іванович, Камінська Марія Семенівна, Бондарчук Федір Корнійович, Мороз Михайло Дмитрович. В 1928 році був створений перший комсомольський осередок, секретарем комсомольської організації школи став Підручний Панас Григорович, а під час Великої Вітчизняної війни в приміщення школи влучила фугасна бомба і вона згоріла дотла. 28 грудня 1943 року село Непедівка було звільнено від німецько-фашистських загарбників, після чого було відновлено навчання дітей в приміщенні церковно-приходської школи і в будинку колишнього сільського куркуля Левчука Григорія, в якому до війни була стайня, через знищений колгосп в 1945 році жителі села почали відбудову господарства, а колгосп тим часом очолив Бондарчук Іван Кіндратович, а потім його змінив молодий вчитель Чайка Іван Аполлонович. У повоєнному 1947 році школу перевели у примщення клубу, в якому раніше була церква. Школярі разом із своїми учителями всіляко допомагали місцевому господарству: доглядали посіви, збирали колоски під час жнив, рятували цукрові буряки від довгоносиків, охороняли хліб на току.

Історія ШколиРедагувати

За ці десятиліття зі стін навчального закладу вийшли тисячі вихованців. Багатьох життєві дороги розвели по всій Україні і навіть далеко за її межі. Привітати колектив школи та мешканців села з важливою датою приїхали депутат обласної Ради Ірина Колесник, випускники, педагоги, учні та гості. У 1950 році з ініціативи голови колгоспу Камінського Євмена Івановича було побудовано ще дві кімнати і школа стала семерічною. У школі виникла піонерська дружина, яка нараховувала 8 загонів. Навесні 1961 року колгосп с. Непедівка очолив Грабовський Анатолій Іванович, а через рік розпочалось будівництво нової двоповерхової школи за кошти господарства. Багато зусиль до будівництва нової школи доклали директор школи Мартинчук М.І., а також вчителі, батьки, учні. У жовтні 1967 року було відкрито середню школу, в ній навчалось 360 учнів і працювало 22 вчителів. У школі був великий спортзал, бібліотека, буфет, їдальня. Перший випуск середньої школи відбувся у 1970 році. Школу закінчило 80 випускників. З перших випускників 17 здобули вищу освіту, 15 - середню спеціальну, багато випускників залишилися працювати у рідному селі. Багато випускників школи стали її гордістю. Серед них:

  • Камінський Євген Євменович - професор-політолог, доктор економічних наук, радник Президента України;
  • Камінський Леонід Євменович - кандидат педагогіних наук, доцент Вінницького педагогічного університету;
  • Кримчук Андрій Сакович - військовий льотчик;
  • Скрипник Микола Іванович - кандидат економіних наук, пропектор Московського економічного університету;
  • Грабовський Ігор Анатолійович - військовий прокурор.

З 1970 року зі школи випущено 875 випускників. З них нагороджено "Золотою медаллю" - 3, "Срібною медаллю" - 4.

Велику відповідальність за долю школи, її учнів та вчителів протягом багатьох років несли директори: Мартинчук М.І., Старощук, Кияниця, Серветник Т.Л., Нашта Д.Г., Дворська Н.П., Заграй В.В., Лужанський І.І., Семко В.П. В 1994 році школі було виділено 10 га ріллі із земель запасу. Протягом 2002 року здійснено газифікацію школи. Адміністрацією школи створено необхідні умови для навчання та виховання дітей.