Ненад Стойкович

сербський футболіст

Ненад Стойкович (сербохорв. Nenad Stojković, серб. Ненад Стојковић, нар. 26 травня 1956) — югославський футболіст, що грав на позиції центрального захисника. Футболіст року в Югославії (1978).

Ф
Ненад Стойкович
Особисті дані
Народження 26 травня 1956(1956-05-26) (67 років)
  Призрен, Косово
Зріст 183 см
Громадянство  Югославія
Позиція центральний захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1974–1984 Югославія «Партизан» 255 (8)
1984–1986 Франція «Монако» 69 (2)
1986–1988 Франція «Монпельє» 70 (7)
1988–1990 Франція «Мюлуз» 66 (1)
1990–1991 Франція «Нансі» 37 (2)
1991–1992 Франція «Ам'єн» 22 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1976–1978 Югославія Югославія (мол.) 17 (0)
1977–1984 Югославія Югославія 32 (1)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Виступав за «Партизан», а також ряд французьких клубів. У складі національної збірної Югославії був учасником чемпіонату світу та Європи.

Клубна кар'єра ред.

Вихованець школи белградського «Партизана», вступив в його академію в віці 16 років. В основному складі дебютував в сезоні 1974/75. За першу команду «гробарів» грав протягом 10 років, зігравши загалом 492 зустрічі та забивши 30 голів в усіх турнірах[1]. Виступав на позиції захисника, хоча міг грати і в центрі півзахисту. Відрізнявся високою швидкістю для захисника і відмінно грав головою. Часто організовував результативні атаки команди. У складі столичної команди тричі ставав чемпіоном Югославії в сезонах 1975/76, 1977/78 і 1982/83, а також виграв Кубок Мітропи в 1978 році. В тому ж році був визнаний футболістом року в Югославії[2].

У 1984 році він досяг 28-річного віку, встановленого югославськими футбольними правилами для переходу за кордон, після чого підписав контракт з «Монако». Там югослав сформував пару центрбеків спочатку з Абдаллою Льєжоном, а потім Хуаном Сімоноом і у першому ж сезоні з командою Князівства посів 3 місце у французькому чемпіонаті та став володарем Кубка Франції, а в кінці 1985 року здобув і суперкубок країни.

Після ще одного сезону у складі монегасків, в якому команда лишилась без трофеїв, 1986 року Ненад перейшов у «Монпельє», який грав у Дивізіоні 2. Клуб фінішував першим у групі В другого дивізіону сезону 1986/87, а Ненад Стойкович був одним із лідерів тієї команди, якій допоміг вийти до еліти. Кріи того клуб також виграв трофей чемпіонів Дивізіону 2, обігравши переможця іншої групи, «Ніор». Наступного року в парі з новачком Жуліо Сезаром, Стойкович допоміг команді сенсаційно посісти третє місце в Дивізіоні 1, що дозволило клубу грати в Кубку УЄФА наступного року.

Тим не менш у єврокубках югослав так і не зіграв, оскільки 1988 року перейшов у «Мюлуз», з яким наступного року також виграв другий дивізіон і вийшов до еліти. Наступного року, однак, клуб вилетів з Дивізіону 1, а Ненад Стойкович залишив клуб.

У сезоні 1990/91 Стойкович виступав у вищому дивізіоні за «Нансі», допомігши йому посісти 17 місце та врятуватись в еліті, а завершив ігрову кар'єру у команді «Ам'єн» з другого французького дивізіону, за яку виступав протягом 1991—1992 років. Всього у французьких командах Стойкович зіграв 266 матчів чемпіонату і забив 13 голів.

Після закінчення кар'єри гравця він став тренером, працював у «Монпельє», а потім у «Канні». У 2003 році недовго був головним тренером «Канна», що виступав у Лізі Насьйональ.

Виступи за збірну ред.

У 1976—1978 роках виступав за молодіжну збірну Югославії, провівши 17 матчів.

26 липня 1977 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Югославії в матчі проти Бразилії в Белу-Орізонті (0:0)[3].

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1982 року в Іспанії. Там він був основним гравцем і зіграв у всіх трьох іграх — з Північною Ірландією (0:0), Іспанією (1:2) та з Гондурасом (1:0), але югослави не вийшли з групи.

17 листопада 1982 року Стойкович забив свій єдиний гол за збірну у ворота збірної Болгарії, який дозволив югославам кваліфікуватися у фінальну частину чемпіонату Європи 1984 року у Франції. Там він також зіграв у трьох іграх — з Бельгією (0:2), з Данією (0:5) та з Францією (2:3), але і цього разу з групи його команді вийти не вдалось.

Остання гра в рамках того турніру, 9 червня 1984 року в Сент-Етьєні проти збірної Франції, господарів і майбутніх чемпіонів Європи, стала і останньою для Стойковича у збірній. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, провів у її формі 32 матчі, забивши 1 гол.

Титули і досягнення ред.

Командні ред.

«Партизан»: 1975/76, 1977/78, 1982/83
«Монако»: 1984/85
«Монако»: 1985
«Партизан»: 1977/78

Особисті ред.

Примітки ред.

  1. Статистика са Партизановог званичног сајта [Архівовано 23 серпня 2010 у Wayback Machine.], Приступљено 15. 4. 2013.
  2. Fußballer des Jahres - Jugoslawien. weltfussball.de (нім.). Процитовано 4 липня 2021. 
  3. (1977) Brazil - Jugoslavija 0:0. reprezentacija.rs. 25 червня 1977. Процитовано 4 липня 2021. 

Посилання ред.