Нейролінгвістичне програмування
Нейролінгвістичне програмування, кодування психіки (НЛП) (англ. Neuro-linguistic programming (NLP)) — псевдонауковий[1] напрям у психотерапії та практичній психології, що вивчає закономірності суб'єктивного досвіду людей через розкриття механізмів і способів моделювання поведінки і передачі виявлених моделей іншим людям. Ефективність спростована.[1]
Історія ред.
Засновниками НЛП вважають американського лінгвіста Річарда Бендлера (англ. Richard Bandler) та його учня, програміста Джона Гріндера (англ. John Grinder), та Джозефа О'Конора, що вперше представили метод в 1973 році. Вони вирішили дослідити методи, якими працюють найкращі психотерапевти (Мілтон Еріксон, Вірджинія Сатір, Фриц Перлз, Бейтсон) і чому їхні дії настільки ефективні. Бендлер, як лінгвіст, аналізував словесні прийоми, які використовувалися при видачі інструкцій іншій людині, а Гріндер, як математик, зводив це все в певні алгоритми.
Назва НЛП походить від комбінації слів, що описують неврологічні процеси («нейро»), мови («лінгвістична» частина) та поведінкових ознак, що містить в собі «програмування».[2][3] Згідно з висновками Бендлера та Гріндера, НЛП — це модель людського внутрішнього досвіду та комунікації, використовуючи принципи НЛП можливо описати будь-яку людську активність детальним способом, що дозволяє виконувати легко та швидко стійкі зміни цієї активності. Свого роду енциклопедія поведінки людини в тих чи інших ситуаціях.
Можливості НЛП ред.
Річард Бендлер та Джон Грюндер наводять як приклад використання НЛП такі можливості:
- Лікування фобій та інших неприємних відчуттів за один сеанс.
- Допомога дітям з невисоким рівнем сприйняття навчання.
- Подолання шкідливих звичок, таких як алкоголізм, тютюнопаління.
- Підвищення рівня продуктивності в різних інтеракціях, таких як подружжя, організації.
- Лікування соматичних захворювань та ін.
- Гібридна війна
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б Thyer, Bruce A.; Pignotti, Monica G. (15 травня 2015). Science and Pseudoscience in Social Work Practice. Springer Publishing Company. с. 56–57, 165–167. ISBN 978-0-8261-7769-8. «As NLP became more popular, some research was conducted and reviews of such research have concluded that there is no scientific basis for its theories about representational systems and eye movements.»(англ.)
- ↑ Tosey, P. & Mathison, J. (2006)Introducing Neuro-Linguistic Programming [Архівовано 2019-01-03 у Wayback Machine.] Centre for Management Learning & Development, School of Management, University of Surrey.
- ↑ Dilts, R., Grinder, J., Delozier, J., and Bandler, R. (1980). Neuro-Linguistic Programming: Volume I: The Study of the Structure of Subjective Experience. Cupertino, CA: Meta Publications. с. 2. ISBN 0-916990-07-9.
Література ред.
- Кальниш В. В., Кальниш Ю. Г. Нейро-лингвистичне програмування (НЛП). Наукова монографія «Формування громадсько-політичної поведінки великих груп населення». — Київ. 2009.
Посилання ред.
- Данченко І. Магія називання // «Український тиждень», № 6, 7 грудня 2007 року.
Це незавершена стаття з психології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття з психотерапії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Цю статтю написано переважно за джерелами, які тісно пов'язані з предметом статті. Це може призвести до порушень нейтральності та недостатньої перевірності вмісту. (січень 2016) |