Відкрити головне меню

Національна пінакотека Болоньї (італ. Pinacoteca nazionale di Bologna ) — староданій художній музей в університетському місті Болонья.

Національна пінакотека Болоньї Pictogram infobox palace.png
Bologna Pinacoteca Nazionale interieur 26-04-2012 9-36-05.jpg
44°29′52″ пн. ш. 11°21′11″ сх. д. / 44.49778000002777389° пн. ш. 11.35333000002777837° сх. д. / 44.49778000002777389; 11.35333000002777837Координати: 44°29′52″ пн. ш. 11°21′11″ сх. д. / 44.49778000002777389° пн. ш. 11.35333000002777837° сх. д. / 44.49778000002777389; 11.35333000002777837
Тип художня галерея
національний музей[d] і нерухомість
Статус спадщини національна спадщина Італії[d][1]
Країна Flag of Italy.svg Італія
Розташування Італія Італія Болонья, Via Belle Arti, 56
Адреса 40126
Засновано відкритий у 1885 р.
Відкрито 1802
Директор [[ ]], 2011 р.
Телефон +39-051-420-9411[1]
Email mailto:pm-ero.pinacoteca-bo@beniculturali.it
Сайт Sito ufficiale della Pinacoteca
Національна пінакотека Болоньї. Карта розташування: Італія
Національна пінакотека Болоньї
Національна пінакотека Болоньї (Італія)

CMNS: Національна пінакотека Болоньї на Вікісховищі

ПриміщенняРедагувати

Національна пінакотека Болоньї розташована в історичному місці - колишньому монастирі отців єзуїтів. Первісно 1726 року приміщення вибудував архітектор Альфонсо Торріджані. 1844 року галерея отрамала колишню церкву св. Ігнатія Лойоли. На початку 20 століття тут вибудували нове крило за проектом архітектора Едварда Колламаріні. 1997 року церква і монастирські приміщення реставрировані, а в них створені умови, відповідні сучасним вимогам до музейних закладів. Це надало можливість збільшити експозиційні площі, створити зали для тимчасових виставок і активізувати освітню діяльність музейного закладу.

Історія створенняРедагувати

 
Худ. П'єр Сюблейра. Бенедикт XIV. Версаль, палац.
 
Гвідо Рені, «Св. Франциск Ассізький і музика сфер»

Болонья роками входила до складу папської держави, де правили папські посланці - легати. В 18 столітті легатом було призначено кардинала Просперо Лоренцо Ламбертіні, що пізніше стане папою римським Бенедиктом XIV.

Він і став фактичним засновником галереї, коли почав на початку 18 століття збирати вівтарні картини з різних церков. Серед перших галерейних експонатів 1762 р. — вівтарні картини з поруйнованої церкви Марії Магдалини 15 століття. 1776 року до збірок передали ще дванадцять (12) вівтарних полотен та візантійських ікон 13 століття грецьких майстрів і майстрів Італії, що працювали в стилістиці візантійців. Частку картин розмістили в болонській Академії Клементина, частку — в Комунальному палаці міста (Palazzo Pubblico) в апартаментах гонфалоньєрів. 1796 року, після повалення папського режиму і запровадження республіканського правління в Болоньї, більшість вівтарних картин та творів мистецтва Болонським сенатом була конфіскована і передана до збірок галереї. Вона отримала тоді близько одної тисячі витворів мистецтва. 1802 року галерею і переводять в приміщення колишнього монастиря оо. єзуїтів. 1826 року був створений перший реєстр (або каталог) збірки. З 1875 року пінакотека була відкрита для відвідин. Від 1882 року пінакотека набула статусу самостійного закладу.

Наприкінці 20 століття, після ремонтів і реставрації власних приміщень, увійшла до переліку відомих музейних закладів Італії в провінції.

ГалереяРедагувати

 
Тиціан, «Христос і злодій, що навернувся до християнства».

ДжерелаРедагувати

  • G.P. Cammarota, La formazione della Pinacoteca Nazionale di Bologna, Bologna, volume I 1997, volume III 2000, volume II 2004.
  • A. Emiliani, La Pinacoteca Nazionale di Bologna, Milano, 1997.

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Національна пінакотека Болоньї

Див. такожРедагувати