Відкрити головне меню

Нафтовилучення з нафтового пласта (рос. нефтеотдача нефтяного пласта; англ. oil recovery ratio, production rate of an oil reservior, нім. Erdölabgabefaktor m, Erdölextraktionsgrad m) – ступінь вилучення нафти з продуктивних пластів у процесі розробки родовища.

Зміст

ВизначенняРедагувати

Для кількісної оцінки Н. використовують коефіцієнт Н. (β) – відношення видобутої кількості нафти до початкових запасів (величини зводяться до стандартних або пластових умов); виражається в частках одиниці або у відсотках. Н. визначається ступенем (повнотою) вилучення нафти з об’ємів продуктивного пласта (об’єкта), які беруть участь у процесі розробки (т.зв. коефіцієнт витіснення βВИТ.), і часток цих об’ємів у сумарному об’ємі нафтонасичених порід пласта (коефіцієнт охоплення βОХОПЛ):

β = βВИТ. βОХОПЛ.

Іноді в ході проведення прогнозних розрахунків Н. вводять додатково коефіцієнти, які дають змогу враховувати несприятливий вплив інших факторів. Розрізняють поточне Н. (яке визначається в процесі розробки родовища), кінцеве (на момент завершення розробки, яке здійснюється на природних режимах виснаження покладу), додаткове (досягається застосуванням методів підвищення Н. пласта), а також безводне (визначається до моменту прориву води у видобувні свердловини). Син. – нафтовіддача (не рекоменд.).

РізновидиРедагувати

Нафтовилучення кінцевеРедагувати

Нафтовилучення кінцеве, (рос. конечное нефтеизвлечение; англ. ultimate oil recovery; нім. finale Erdölförderung f) – досягнуте нафтовилучення із пласта на межі економічної доцільності його експлуатації. Коефіцієнт Н.к. прямує до нуля не тільки за нескінченного розрідження сітки свердловин, але й за її нескінченного ущільнення. Це пов’язано з тим, що за дуже щільної сітки свердловин витрати на їх експлуатацію настільки великі, що собівартість навіть перших тонн нафти, видобутих із пласта, значно перевищує граничну собівартість нафти (через значне зниження граничної обводненості продукції і малий об’єм води, яка пройшла через пласт). Розрідження сітки свердловин призводить до зменшення Н.к. внаслідок переривчастості пласта, його неоднорідності і т. ін. За деякої густоти сітки свердловин спостерігається максимум коефіцієнта Н.к., а оптимальний коефіцієнт Н. к. зміщений відносно максимального в сторону меншої густоти сітки свердловин (у бік більшої площі, що припадає на одну свердловину), що покращує загальні економічні показники розробки.

Нафтовилучення фізичнеРедагувати

Нафтовилучення фізичне, (рос. физическое нефтеизвлечение; англ. physical oil recovery; нім. physikalische Erdölförderung f) – максимально можливе нафтовилучення із пласта за заданого режиму його розробки незалежно від тривалості і вартості його отримання. На Н.ф. впливають лише геолого-фізичні фактори. Коефіцієнт Н.ф. прямує до нуля за нескінченного розрідження сітки свердловин і прямує до максимальної значини за нескінченного ущільнення сітки свердловин.

Поршневе витіснення нафти водоюРедагувати

Поршневе витіснення нафти водою – модель ідеального витіснення нафти водою, коли в пласті між нафтою і водою існує чітка межа поділу, попереду якої рухається нафта, а позаду – тільки вода, тобто біжучий водонафтовий контакт збігається з фронтом витіснення, а залишкова нафтонасиченість за фронтом витіснення залишається постійною.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
  • Білецький В. С., Орловський В. М., Вітрик В. Г. Основи нафтогазової інженерії. Харків: НТУ «ХПІ», Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова, Київ: ФОП Халіков Р.Х., 2018. 416 с.