Населення Шпіцбергену
Було запропоновано приєднати цю статтю або розділ до Шпіцберген, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція з жовтня 2023. |
Населення Шпіцбергену. Чисельність населення архіпелагу 2014 року становила 1,9 тис. осіб (232-ге місце у світі)[1]. Чисельність населення архіпелагу відносно стабільна із незначним трендом до збільшення, природний приріст — -0,03 % (201-ше місце у світі) 
.
Населення Шпіцбергену  | |
|---|---|
| Ріст чисельності населення архіпелагу Ріст чисельності населення архіпелагу | |
| Чисельність | 1,9 тис. осіб |
| Природний рух | |
| Природний приріст | ▼-0,03 % |
| Етнічні групи | |
| Нація | свальбардці |
| Найбільший етнос | норвежці |
| Нацменшини | росіяни, українці |
| Мови | |
| Офіційна | норвезька, російська |
Природний рух
ред.Відтворення
ред.Природний приріст населення в країні 2014 року був негативним і становив -0,03 % (депопуляція) (201-ше місце у світі)[1]. Дані про очікувану середню тривалість життя 2015 року відсутні[1].
Вікова структура
ред.Міграції
ред.На архіпелазі діє повністю безвізовий режим, тобто мають право проживати і працювати представники всіх націй, які підписали Шпіцбергенський трактат 1920 року. З практичної точки зору, незважаючи на відсутність імміграційного і митного контролю, суворий клімат і висока вартість життя ефективно обмежують трудову міграцію працівниками сфери обслуговування та туристичної галузі. Після розпаду СРСР кілька колишніх співробітників Арктиквугілля переїхало на постійне проживання в Лонг'їр, у той час як чисельність населення російських шахтарських селищ продовжувала скорочуватися пропорційно падінню видобутку вугілля.
Розселення
ред.Густота населення країни 2015 року становила 0,04 особи/км² (241-ше місце у світі)[1]. Нечисленне населення архіпелагу розміщується в південній частині Ісфйорду.
- Лонг'їр — найбільше поселення (близько 2 тис. жителів, більшість з яких норвежці), слугує адміністративним центром архіпелагу.
- Свеагрува (90 осіб, з робочими з Лонгйіра більше 300) — норвезьке шахтарське селище, порт.
- Ню-Олесунн (близько 30 осіб, влітку більше 100) — норвезький міжнародний дослідницький центр, порт.
- Баренцбург (470 осіб), Грумант і Піраміда (законсервовані) — російські шахтарські селища.
- Колесбухта — законсервований радянський порт, що сполучався залізницею (зруйнована, тунель засипано) з Грумантом.
- Хорнсунн (10 осіб) — польська дослідницька станція.
-
Лонг'їр -
Свеагрува -
Ню-Олесунн -
Баренцбург
Расово-етнічний склад
ред.Головні етноси країни: норвежці — 55,4 %, росіяни й українці — 44,3 %, інші — 0,3 % населення (оціночні дані за 1998 рік)[1].
| Рік | Загалом | Норвежці | Росіяни, українці | Поляки | Рік | Загалом | Норвежці | Росіяни, українці | Поляки | |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1990 | 3 544 | 1 125 | 2 407 | 12 | 2000 | 2 376 | 1 475 | 893 | 8 | |
| 1991 | 3 405 | 1 135 | 2 260 | 10 | 2001 | 2 616 | 1 704 | 903 | 9 | |
| 1992 | 3 309 | 1 148 | 2 151 | 10 | 2002 | 2 529 | 1 570 | 950 | 9 | |
| 1993 | 3 017 | 1 050 | 1 958 | 9 | 2003 | 2 489 | 1 562 | 918 | 9 | |
| 1994 | 2 977 | 1 097 | 1 870 | 10 | 2004 | 2 375 | 1 581 | 786 | 8 | |
| 1995 | 2 906 | 1 218 | 1 679 | 9 | 2005 | 2 400 | 1 645 | 747 | 8 | |
| 1996 | 2 844 | 1 230 | 1 604 | 10 | 2006 | 2 266 | 1 645 | 535 | 10 | |
| 1997 | 2 827 | 1 335 | 1 482 | 10 | 2007 | 2 338 | 1 781 | 550 | 7 | |
| 1998 | 2 596 | 1 438 | 1 149 | 9 | 2008 | 2 449 | 1 821 | 620 | 8 | |
| 1999 | 2 423 | 1 476 | 939 | 8 | 2009 | 2 565 | 2 085 | 470 | 10 |
Дані приведено на основі перепису населення норвезьких селищ Лонг'їр і Ню-Олесунн, російського селища Баренцбург, а також персоналу польської дослідницької станції Хорнсунн. Враховано 293 норвежців, які не проживають постійно на архіпелазі.
Українська діаспора
ред.Мови
ред.Офіційні мови[3]: норвезька, російська. Норвезька мова використовується як основна мова архіпелагу, нею розмовляє більшість населення селищ Лонгїр, Ню-Олесунн і Свеагрув. Норвезькою виходить щотижнева газета «Свальбардпостен» (норв. Svalbardposten). Російською мовою розмовляють жителі російського селища Баренцбург, а також деякі жителі селищ Лонгїр, Ню-Олесунн і Свеагрува. До 1961 року російською розмовляли також жителі селища Грумант, і до 2000 року — жителі селища Піраміда. Українською мовою володіє частина жителів селищ Баренцбург і Лонгїр, етнічних українців, здебільшого шахтарів з Донбасу.
На архіпелазі також використовуються інші мови в побуті наукових закладів і полярних станцій. Польською мовою розмовляють вчені на польській дослідницької станції Хорнсунн. Китайською вчені китайської дослідницької станції Хуанхе[4]. Голландською мовою у минулому розмовляли жителі селища Смеренбург (1660-ті) і Ітре Норскойя (XIX століття), а також в деяких інших селищах китобоїв. У XXI столітті нею розмовляють деякі жителі селища Ню-Олесунн. Данською мовою розмовляли жителі селища Смеренбург у періоди 1619—1623 і 1625—1631 років, а також селища Коббефьорд у період 1631—1658 років. Англійська мова типова для міжетнічного спілкування на науково-дослідних станціях, нею розмовляли жителі селищ китобоїв, заснованих у період з 1611 по 1670 роки. Французькою розмовляли жителі селища китобоїв Гамбургбухт, що діяло в період з 1633 по 1638 роки; тепер нею розмовляють деякі жителі селища Ню-Олесунн. Шведською мовою розмовляли жителі селища Піраміда в 1910-х роках, поки воно не перейшло до СРСР. Деякі жителі селища Ню-Олесунн розмовляють також німецькою, італійською, японською та корейською мовами.
Русенорськ
ред.Русенорськ — піджин на основі російської та норвезької мов, що виник і використовувався впродовж XVII—XIX століть як спосіб спілкування поморських і норвезьких торговців. Потреба в мові зникла разом із закінченням вільного пересування між обома країнами після жовтневої революції 1917 року. Остання торгова угода була укладена 1923 року.
Релігії
ред.Більшість населення архіпелагу відносить себе до протестантської Норвезької церкви (норв. Den norske kirke). Католики на архіпелазі відносять себе до римсько-католицької єпархії Осло (лат. Osloënsis).
Освіта
ред.
На архіпелазі діє власний державний вищий навчальний заклад Університетський центр на Свальбарді (норв. Universitetssenteret på Svalbard; UNIS) для підготовки фахівців у галузі арктичних досліджень. Цей центр є підрозділом Університету Арктики[5][6].
Охорона здоров'я
ред.Дані про смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, відсутні[1].
Захворювання
ред.Санітарія
ред.Соціально-економічне положення
ред.Дані про безробіття і розподіл доходів домогосподарств на архіпелазі відсутні[1].
Трудові ресурси
ред.Загальні трудові ресурси 2013 року становили 1,59 тис. осіб (229-те місце у світі)[1].
Кримінал
ред.Гендерний стан
ред.Дані про статеве співвідношення населення архіпелагу відсутні[1].
Демографічні дослідження
ред.Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ Норвегії:
- .
Переписи
ред.Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в г д е ж и к л м Svalbard : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
- ↑ (норв.) Svalbardstatistikk 2009 (PDF). Statistisk sentralbyrå, Oslo-Kongsvinger. 2009. Архів оригіналу (PDF) за 9 вересня 2012. Процитовано 11 жовтня 2011 року.
- ↑ Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
- ↑ (англ.) Arctic Yellow River Station, [Архівовано 8 грудня 2014 у Wayback Machine.] Polar Research Institute of China (PRIC), 2006.
- ↑ (англ.) Arctic science for global challenges. Архів оригіналу за 15 серпня 2013. Процитовано 3 січня 2017.
- ↑ (англ.) Arctic science for global challenges. [Архівовано 17 лютого 2012 у Wayback Machine.]
Література
ред.Українською
ред.- Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
- Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
- Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
- Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
- Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
- Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
- Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
- Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
- Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
- Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
- Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
- Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.
Російською
ред.- (рос.) Норвегия // Демографический энциклопедический словарь / главн. ред. Валентей Д. И. — М. : Советская энциклопедия, 1985. — 608 с.
- (рос.) Норвегия // Страны и народы. Зарубежная Европа. Общий обзор. Северная Европа / Редкол. : В. П. Максаковский, С. А. Токарев (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль», 1981. — 269 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
- (рос.) Атлас народов мира / Отв. ред. С. И. Брук и В. С. Апенченко. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с. — 20 тис. прим.
- (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
- (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
- (рос.) Урланис Б. Ц. Рост населения в Европе (опыт исчисления). — М. : ОГИЗ-Госполитиздат, 1941. — 436 с.
- (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.
Посилання
ред.
- World Population Prospects : [англ.] // United Nation. Department of Economic and Social Affairs. — демографічні показники населення світу.
- Global Health Observatory. Norway : [англ.] // World Health Organization (WHO). — медико-статистичні показники Норвегії.
- At a glance: Norway. Statistics and Monitoring : [англ.] // UNICEF. — статистичні дані про стан і положення дітей Норвегії.
- Norway. World Bank Open Data : [англ.] // The World Bank. — статистично-економічні показники Норвегії.
- Norway. Country Profile : [англ.] // International Labor Organization. — економіко-статистичні показники Норвегії від Міжнародної організації праці.
- United Nations Development Programme in EU : [англ.] // UNDP. — сторінка локального відділення Програми розвитку ООН.
- United Nations Economic Commission for Europe (UNECE) : [англ.]. — Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН).
- World Population Estimates : [англ.] // U.S. Census Bureau. — оцінки населення світу.