Відкрити головне меню

Кількість населенняРедагувати

Графік зміни чисельності населення Кременчука починаючи з XVIII сторіччя (Джерела: основні —[2][3], допоміжні —[4][5][6])

 

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року в Кременчуці на 234 тисячі осіб населення налічується понад 76 тисяч молодих людей у віці від 14 до 35 років.[7]

Частка молоді становить 24,5 % від усього населення міста[8].

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[9]:

Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 107 642 18 748 17 959 34 797 26 844 8983 311
Жінки 125 620 17 667 17 993 37 472 35 163 15 738 1587


Більшість населення розмовляє російською[8].

Стан здоров'яРедагувати

Показник очікуваної тривалості життя при народженні в Кременчуці починаючи з 2000 р. і дотепер становить 71 рік.[10]

Дивіться також: Медицина у Кременчуці

Смертність та народжуваністьРедагувати

За 2010 рік народилось 2233 і 3075 містян померло, за 2011 рік народилось 2269, що на 36 більше, та 2823 людини померли, що на 252 записи менше, ніж у 2010 році.[11]

У 2008 р. коефіцієнт народжуваності дещо збільшився в порівнянні з попередніми роками і становить 9,9 ‰. Коефіцієнт смертності в 2008 році склав 14,2 ‰.[12]

 
Динаміка коефіцієнта народжуваності та смертності у Кременчуці[13]

Головними причинам смерті є[14]:

Природний приріст населення є від'ємним. Рівень дитячої смертності в місті має тенденцію до скорочення.[15]

ІнвалідністьРедагувати

Всього в місті проживає 635 інвалідів, з яких[16]

  • І група інвалідності — 10,4 %
  • ІІ — 37,9 %
  • ІІІ — 48,0 %
  • діти-інваліди — 3,7 %

Чисельність інвалідів в місті повільно зростає — у порівнянні з 1995 р. їхня кількість збільшилась на 37 %.[17]

ХворобиРедагувати

У 2008 р. Майже половина захворювань населення міста припадає на хвороби органів дихання — 40,4 випадків на 100 осіб населення. Серед інших трапляються[18]:

Освітній рівеньРедагувати

Освіченість населення Кременчука залежить від рівня економічного розвитку міста, кількості навчальних закладів та зайнятих в сфері економіки. По цим показником місто займає одне з провідних місць як в Полтавській області, так і в цілому по Україні.[19]

Майже 90 % жителів міста у віці до 17 років мають повну середню освіту. Частка осіб з повною вищою освітою в області становить 137 осіб на 1000 населення.[20]

Економічне становищеРедагувати

У структурі доходів населення 40,5 % припадає на заробітну плату, 40,2 % — на соціальні допомоги та інші одержані поточні трансферти, 16,8 % — на прибуток і змішаний дохід, 2,5 % — на доходи, одержані від власності (одержані). На кінець 2008 р. розмір середньомісячної заробітної плати становив 2080 грн., а це 128,4 % в порівнянні з 2007 р.[21]

На 1 січня 2009 року до реєстру осіб, які мають право на пільги включено 65 154 пільговика, проти 64 158 у 2007 році. На обліку в управліннях праці та соціального захисту населення Автозаводського та Крюківського районів міста перебуває 12 545 одержувачів різних видів допомог (за 2007 рік — 15 061 одержувач). Загальна кількість сімей-одержувачів субсидій на оплату житлово-комунальних послуг станом на 01.01.2009 становить — 7424 (за 2007 рік — 9429). Загальна сума призначених субсидій на оплату житлово-комунальних послуг станом на 01.01.2009 становить 8757,4 тис. грн., проти 9328 тис.грн. за 2007 рік.[22]

На обліку в місті перебуває 3161 особа (на 1 січня 2009, у 2007 році — 3299 осіб), які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.[22]

РелігіяРедагувати

Історичні зміниРедагувати

До заснуванняРедагувати

Перші постійні жителіРедагувати

XVIII століттяРедагувати

  • До другої половини 18 століття населення було виключно українське.[4]

Нове піднесення починається у 1720-х рр. (почасти стимулюється відміною найодіозніших обтяжень для України по смерті Петра І). Населення як Кременчука так і Кременчуччини загалом швидко зростає (хоча чергова російсько-турецька війна 1735—1739 рр. позначилась новою депресією). Так, Генеральне слідство про маєтності Миргородського полку 1729—1730 рр. фіксує в Кременчуцькій сотні аж 358 дворів посполитих[23]. З них 150 — в Кременчуці, 24 — в Кохнівці («деревня Кохнувцы»), 40 — Олексіївці, 124 — Богомолівці, 20 — Піщаному[24]. Окрема відомість полку Миргородського «свободных городов, сел і деревень», знає в містечку Кременчук — 237 дворів (посполитих), а в 4 вищезгаданих поселеннях округи — 219 [299].)[25]

Аби окреслити демографічні зрушення на Кременчуччині, можна мати на увазі хіба хиткий обрахунок 1685 р. (див. попередній розділ), за яким у Кременчуцькій сотні, аби утримати розподілених сюди 15 компанійців мало бути в ідеалі 375 дворів (25 та кожного компанійця). Тоді приріст населення за наступні півстоліття виглядатиме незначним, ніяк не порівняльним зі стрімким зростанням місцевої людності у 1740-х — 1760-х рр.[25]

XIX століттяРедагувати

За першу половину XIX ст. населення Кременчука значно зросло. Якщо на початку століття у місті проживало 9427 осіб, то в 50-х роках — 18 285 осіб: християн 10 839, євреїв 7446, співвідношення чоловіків і жінок: 1 до 11/14. Щорічний приріст населення становив 450 душ. Найбільше людей збиралося в Кременчуці при відкриті судоплавства на Дніпрі, коли до міста прибувало до 15 000 осіб. Напередодні реформи 1861р населення міста становило вже 19 259 осіб. За кількістю населення Кременчук посідав восьме місце в Україні.[6]

Соціальний стан міста в 1840 р. в порівнянні з Полтавою: духовенство Кременчук — 55, Полтава — 87; дворяни і чиновники відповідно — 506 і 1192; почесні громадяни — 2 і 7; купці першої — третьої гільдії — 1066 і 283; міщани 11165 і 6230.[6]

XX століттяРедагувати

За підсумками радянського перепису населення 1926 p. у Кременчуці проживало 58717 мешканців, в тому числі 49,3 % євреїв, 40,6 % українців та 8,4 % росіян.[26]

За переписом населення Кременчука, проведеним німцями 6 червня 1942 року, місто мало 31 818 душ, з них: 12 700 — чоловіків та 19 118 — жінок. За національністю: 29 337 — українців, 1818 — росіян, 100 — німців (непереселених до того часу німецьких колоністів, так званих «фольксдойчів») та 563 — інших.[4]

НезалежністьРедагувати

Графік зміни чисельності населення Кременчука за останні 25 років.[3][1]

 

Архівні документиРедагувати

Архівні документи по місту Кременчуку зберігаються в основному в Державному архіві Полтавської області, але також вони наявні в Державному архіві Одеської області, Центральному державному історичному архіві та інших архівних установах України та зарубіжжя, а також у приватних колекціях. Документи складаються з: метричних книг, сповідних розписів, книг реєстрації актів цивільного стану та інших.

Див. докладніше.

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Первая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г. Изд. Центр. Стат. Ком. Мин. Вн. Дел / Под ред. Н. А. Тройницкого. — Т. XXXIII. Полтавская губерния — СПб.: Тип. Т-ва худож. печати, 1904. — 315 с., с. 1
  • Козаченко А. Історичні часи на Полтавщині / Полтавщина. — Полтава, 1927. — С. 159—220., с. 130

ПриміткиРедагувати

  1. а б Статистика населення України: Кременчук. Архів оригіналу за 25 жовтень 2011. Процитовано 24 жовтень 2011. 
  2. Статистика населення міст України (англ.)
  3. а б Населення міст України
  4. а б в Кременчук на сайті журналу «Вісті Комбатанта»
  5. Статистический сборник Полтавского губернского земства на 1916 год. — Полтава, 1915. — 260 с., с. 180 (рос.)
  6. а б в Кременчуччина в першій половині XIX ст. Архів оригіналу за 5 березень 2012. Процитовано 5 березень 2012. 
  7. Архівована копія. Архів оригіналу за 23 листопад 2011. Процитовано 4 листопад 2011. 
  8. а б Кременчук
  9. Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Полтавська область (осіб) - Регіон, 5 рiчнi вiковi групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком...2001]. 
  10. Оцінка показників якості життя населення міста Кременчука
  11. У Кременчуці у 2011 році зросла народжуваність[недоступне посилання з липень 2019] на сайті Кременчуг на ладони
  12. Оцінка показників якості життя населення міста Кременчука
  13. Статистичний щорічник Полтавської області за 2008 рік / Головне управління статистики в Полтавській області.- П., 2008. — 435 с.
  14. Оцінка показників якості життя населення міста Кременчука
  15. Оцінка показників якості життя населення міста Кременчука
  16. Оцінка показників якості життя населення міста Кременчука
  17. Оцінка показників якості життя населення міста Кременчука
  18. Оцінка показників якості життя населення міста Кременчука
  19. Оцінка показників якості життя населення міста Кременчука
  20. Оцінка показників якості життя населення міста Кременчука
  21. Оцінка показників якості життя населення міста Кременчука
  22. а б Соціальний захист: Загальна інформація Архівовано 23 листопад 2011 у Wayback Machine. на офіційному сайті Кременчуцької міської ради
  23. Ця ревізія не вирізняє з-поміж посполитих «цехових».
  24. О.Лазаревський для 1734 р. нараховував тут 366 дворів посполитих (по населеним пунктам сотні вони розподілились наступним чином: Кременчук — 109, Скибовка — 37, Кохнівка — 32, Савіна — 35, Богомолівка — 124, Піщане-«Піщана» — 29) (Див.: ІР НБУВ. — Ф. І. — Спр.58153. — Арк.2-3).
  25. а б 3.2. Обрії матеріальної цивілізації. // Вирський Д. С. Українне місто: Кременчук від заснування до 1764 р. — К. : 2004 р., с. 252—328.
  26. Населення українських земель за матеріалами радянського перепису населення 1926 p., польського — 1931 p., румунського і чехословацького — 1930 р. С. А. Макарчук // Етнічна історія України