Набережне (Івано-Франківський район)

Набережне́ — село Більшівцівської селищної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області. До 1946 року називалося Библо.[1]

село Набережне
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Івано-Франківський район
Громада Більшівцівська селищна громада
Основні дані
Засноване 1950
Населення 71
Площа 0,467 км²
Густота населення 152,03 осіб/км²
Поштовий індекс 77141
Телефонний код +380 03431
Географічні дані
Географічні координати 49°14′56″ пн. ш. 24°51′22″ сх. д. / 49.24889° пн. ш. 24.85611° сх. д. / 49.24889; 24.85611Координати: 49°14′56″ пн. ш. 24°51′22″ сх. д. / 49.24889° пн. ш. 24.85611° сх. д. / 49.24889; 24.85611
Місцева влада
Адреса ради 77140, с. Дитятин
Карта
Набережне. Карта розташування: Україна
Набережне
Набережне
Набережне. Карта розташування: Івано-Франківська область
Набережне
Набережне
Мапа

НазваРедагувати

7 червня 1946 року указом Президії Верховної Ради УРСР село Библо перейменовано на Набережне[2].

ІсторіяРедагувати

Вперше згадується у дарчій грамоті опольського князя Владислава 31 серпня 1375 р.[3]

На думку Ігоря Мицька, від давньої назви села — Библо — походить родове прізвище бояр Бибельських.[4]

Згадується 4 березня 1437 року в книгах галицького суду[5]. Ян Бучацький у 1453 році отримав маєток у селі від свого стрийка Міхала «Мужила» Бучацького, став підписуватись з Литвинова і Библа.[6]

1469 року було укладено угоду між львівському архиєпископу РКЦ Григорієм Сяноцьким та Миколаєм Карнковським з Медухи стосовно розмежування саджавок між Медухою та Библом.[7]

У 1939 році в селі проживало 730 мешканців (290 українців, 420 поляків, 20 євреїв)[8].

Па'мяткиРедагувати

Церква святої Параскеви (1863 року, дерев'яна) належить до дахового (хатнього) типу, є однозрубною дводільною спорудою.

ПриміткиРедагувати

  1. Дерев'яна сакральна архітектура Опілля. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 15 серпня 2014. 
  2. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 7.6.1946 «Про збереження історичних найменувань та уточнення … назв … Станіславської області»
  3. Дарча грамота опольського князя Владислава Юськові зі Скорнич на довічне володіння с. Бибель і війтівством з дворищем у с. Добра Вода Галицького повіту. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 24 липня 2021. 
  4. * Мицько Ігор. Дмитро Дядько: генеалогічний етюд [Архівовано 4 листопада 2014 у Wayback Machine.]. — Ч. 5.
  5. Akta grodzkie i ziemskie… [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.] — T. XII. — S. 19. — № 159. (лат.)
  6. Boniecki Adam. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Cz. 1. — t. 2. — S. 216. (пол.)
  7. Meducha // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 230. (пол.) — S. 230. (пол.)
  8. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 66.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати