Міервалдіс Адамсонс (латис. Miervaldis Ādamsons; 29 червня 1910, Полтава — 23 серпня 1946, Рига) — офіцер латиських формувань СС, гауптштурмфюрер військ СС. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Мієрвалдіс Адамсонс
латис. Miervaldis Ādamsons
Народився 29 червня 1910(1910-06-29)
Полтава, Російська імперія
Помер 23 серпня 1946(1946-08-23) (36 років)
Рига, Латвійська РСР, СРСР
·вогнепальне поранення
Країна  Латвія
Діяльність офіцер
Alma mater Латвійський університет
Учасник Друга світова війна
Військове звання гауптштурмфюрер
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Лицарський хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Нагрудний знак «За поранення» в золоті
Нагрудний знак «За поранення» в золоті
Бронзовий нагрудний знак ближнього бою
Бронзовий нагрудний знак ближнього бою
Штурмовий піхотний знак в сріблі
Штурмовий піхотний знак в сріблі
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Нарукавна стрічка «Курляндія»
Нарукавна стрічка «Курляндія»

Біографія ред.

Син агронома, управителя маєтку. Після Громадянської війни його сім'я переїхала з України до Латвії. Закінчив латиську гімназію (1927). З 1927 вивчав теологію в Латвійському університеті, під час навчання був членом студентського союзу «Lettonia». Кинув навчання і вступив на роботу в торговий флот. У середині 1930-х років, під час перебування у Франції, вступив у Французький іноземний легіон. Брав участь у бойових діях в Марокко і Тунісі; отримав звання сержанта. У 1936 році повернувся до Латвії, працював у відділі інформації на латиську радіо. У 1938 році вступив в Латиську національну армію. Служив у 4-му Валмієрському, потім у 8-му Даугавпільскому піхотному полках. У 1939 році вийшов у відставку унтер-офіцером, працював в сільському господарстві; був членом націоналістичної організації.

Після початку німецько-радянської війни вступив у латиські добровольчі формування і взяв участь в боях з радянськими частинами. 10 листопада 1941 року вступив в добровольчі поліцейські формування, служив у 26-му Тукумському поліцейському батальйоні, який дислокувався в Мінську; учасник антипартизанських операцій. При створенні Латиського добровольчого легіону СС вступив в нього. З 1 квітня 1943 року — офіцер 2-го батальйону Латиської добровольчої бригади СС, яка діяла на Ленінградському напрямку. Відзначився в боях на Волхові, де був важко поранений в голову.

Після того, як 15 грудня 1943 на базі бригади була розгорнута 19-та гренадерська дивізія військ СС, Адамсонс був зарахований в 44-й гренадерський полк військ СС і призначений командиром 6-ї роти. З грудня 1944 року бився в Курляндському котлі, знову був тяжко поранений і частково втратив зір. Більшу частину весни 1945 року провів у шпиталях у Курляндії.

Просто в шпиталі в травні 1945 року Адамсонс був узятий в полон Червоною Армією і відправлений до Мурманська, де повинен був працювати на нікелевих шахтах. Наприкінці 1945 року втік, але при спробі перейти радянсько-фінський кордон був схоплений. Визнаний винним у державній зраді і засуджений до страти. Розстріляний.

У 1993 році Вищий суд Латвії реабілітував Адамсонса.

Звання ред.

Нагороди ред.

Література ред.

  • Залесский К. А. Охранные отряды нацизма. Полная энциклопедия СС. — М., 2009.
  • Schneider J.W., Their Honor was Loyalty!, R. James Bender Publishing, 1977
  • Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9