Міщенко Павло Іванович

Павло Іванович Міщенко (22 січня 1853 — 1918) — російський військовик українського походження, генерал артилерії. Учасник туркестанських походів і російсько-японської війни.

Міщенко Павло Іванович
Mishenko P I.jpg
Народився 22 січня 1853(1853-01-22)
Буйнакськ, Дагестан, Росія
Помер 1918
Буйнакськ, Дагестан, Росія
·вогнепальне поранення
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність військовослужбовець
Alma mater Павловське військове училище
Учасник Перша світова війна
Суспільний стан козаки
Військове звання Генерал від артилерії
Автограф Pavel Mishchenko signature.png
Нагороди
орден Святого Георгія IV ступеня Орден Білого Орла орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня з мечами орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня з мечами та бантом Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня орден Святої Анни III ступеня з мечами і бантом орден Святої Анни III ступеня Орден Святого Олександра Невського
Золота зброя «За хоробрість»

БіографіяРедагувати

Народився в російській фортеці Темір-хан в Дагестані.

У 1871 закінчив Перше військове Павловське училише. Був випускником Офіцерської артилерійської школи.

У 1873 брав участь у війні проти Хівінського ханства, у 1877 — у російсько-турецькій війні, 1901 року — у придушенні повстання боксерів в Китаї.

Нагороджений орденом святого Георгія 4 ступеня.

У ході російсько-японської війні командував забайкальськими козаками, воював у битві на річці Шах і при Сандепу. З 1905 року був керував операціями кубанських, донських і терських козаків в тилу японців. За проявлену відвавагу нагороджений георгієвською зброєю.

У 1906 був начальником Кавказького воєнного округу.

У 1908—1909 займав посаду губернатора Туркестану.

У 1911 призначений наказним отаманом Війська Донського.

У 1914, на початку Першої світової війни, керував 2-ю Кавказькою дивізією; з 1915 року — 31-ю дивізією на Галицькому фронті.

Після Лютневої революції 1917 року позбавлений посади і звання, вийшов у відставку за власним бажанням. Після пограбування більшовиками застрелився.

ГалереяРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Русский биографический словарь: В 25 т. / под наблюдением А. А. Половцова. 1896—1918.
  • Залесский К. А. Кто был кто в Первой мировой войне. — М.: АСТ, 2003.
  • Маковкин А. Е. 1-й Нерчинский полк Забайкальского казачьего войска. 1898—1906 гг. Исторический очерк. СПб., 1907
  • Деникин А. И. Путь русского офицера. — М.: Современник, 1991