Мірза́ Адігезаль-бек (азерб. Mirze Adgözəl bəy, приблизно у 1780-х рр. — 9 вересня 1848 року) — азербайджанський історик XIX століття, автор історичного твору «Карабаг-наме[az]». Навчався в мектебі в Шуші. З початку XIX століття на службі у російських урядових і військово-адміністративних установах. Капітан Російської імператорської армії.

Мірза Адігезаль-бек
азерб. Mirzə Adıgözəl bəy
Народився 1 січня 1785(1785-01-01)
Шуші, Карабаське ханство
Помер 9 вересня 1848(1848-09-09)
Поховання Геранбойський район
Діяльність історик
Сфера інтересів історія

Початковий період службиРедагувати

У 1795 році з наближенням військ Ага Мохаммеда Хана Каджара в Карабах Мірза Адігезаль-бек разом з родиною і підвладними їм ілатами (кочівниками), що проживали, мабуть, у розташованому біля ріки Араксу Ігірмідортському (Двадцять четвертому) магалі залишають Карабах і переселяються в Грузію.

Після приєднання Грузії до Росії міністр Коваленський в Тифлісі прийняв Адігезаль-бека до себе на службу для ведення секретних справ з листування. Адігезаль-бек служив у Коваленського таємно. За службу отримував платню. На цій таємній службі він був, очевидно, протягом кінця 1799 і всього 1800 року. З цього часу Адігезаль-бек надовго пов'язав свою подальшу долю з російською адміністрацією та російськими військами в Закавказзі.

Під час російсько-турецької війни 1806—1812 займав посаду перекладача-письмоводителя у генерал-майора Д. Лисаневича[ru]. В автобіографії він пише:

« До одинадцятого року я перебував при ньому секретарем. В цьому році мені було присвоєно чин підпоручика. Нарешті, в шістнадцятому році, з дозволу намісника генерала Єрмолова, я відправився до колишнього володаря Карабагу генерал-майора Мехті-Кулі-хана[ru][1]. »

У 1816 році Мірза Адігезаль-бек, як уродженець Карабаху, був посланий О. П. Єрмоловим до Мехті Кулі-хана. Це мало місце в 1816 році перед виїздом О. П. Єрмолова в якості посла в Тегеран. Мехті Кулі-хан Карабахський пожалував беку землі, що належали їхній сім'ї, а також і ще деякі населені землі і призначив наібом в Ігірмідортський магал.

За дорученням генерала Єрмолова він протягом трьох років, з 1823 по 1826 рік, був зайнятий на службі з охорони кордонів Карабаху. У розписі прикордонних постів князь Мадатов показав пост, де знаходився Мірза Адігезаль-бек. У документі сказано:

« На кінцевому згір’ї Муравських гір (Мровдагських гір) при Базіргян булаку ..., попереду 15-ма верстами ... в уроч. Гіль, при розореному селі Зод обивательської варти, при магальному наібі підпор. Мірза-Адігезаль-Беку 40 чол., де понад те при сотнику Наслєдишеві 25 чол. козаків ... З цього розпису складаються дві лінії постів: — правого флангу від розореного с. Зод до гарячих вод, начальствує шт.-к. Черноглазов, жительськими караулами з завідування його підпор. Мірза-Адігезаль-бек[2]. »

Участь у Російсько-перській війні 1826—1828 ррРедагувати

Російсько-перська війна почалася з раптового вторгнення іранських військ у межі, підвладні Росії. Іранські війська майже одночасно перейшли кордон з боку Ерівані і вторглися в Шурагель[ru] і Памбак, а також у Талиш і Карабах. Прикордонні пости, що не мали достатніх сил, з боями відступали вглиб країни. Оскільки пост біля Базіргян-булага перебував при самому кордоні і як раз в тому самому напрямі, куди раніше ніж в інші місця хлинув потік іранських військ, Мірза Адігезаль-бек з довіреним йому загоном був відрізаний від сполученю з Шуші і Тифлісом.

Ситуація була ускладнена тим, що при вступі військ ворога окремі групи місцевого населення, що належали в часи правління ханів до тих верств, які тісно були пов'язані з ханською владою, перейшли на бік ворога і захопили за собою деяку частину кочівників. Після ліквідації ханського управління, ці незначні за чисельністю прошарки юзбашів, маафів, кетхудів, а також деяка частина беків, втративши своє колишнє, привілейоване становище і джерела матеріального добробуту, прагнули повернути старі порядки. Вони розраховували на те, що іранські війська відновлять колишній спосіб правління і повернуть їм втрачений добробут. Вони знали, що Мехті Кулі-хан Карабахський перебував серед військ спадкоємця іранського престолу Аббаса-Мірзи.

Після чого Мірза Адігезаль-бек приймає рішення з'явитися в ставку спадкоємного принца. В якості полоненого Мірзу Адігезаль-бека відправили в Тебриз[3].

Після поразки іранських військ під Шамхором і в генеральній битві у Гянджі, Аббас-Мірза став готуватися до переговорів про мир. З цією метою на початку 1827 року принц звільняє з полону Адігезаль-бека відправляє його в Шуші. У тому ж році Адігезаль-бек під командою князя Абхазова[ru] пройшов у тил ворога за річку Аракс зустрівся з Мехті Кулі-ханом і схилив його до переходу на бік Росії. Високо цінуючи заслуги, пов'язані з виконанням доручення щодо залучення Мехті Кулі-хана на російську сторону, генерал Паскевич представив Мірзу Адігезаль-бека до нагороди. З цього приводу він в одному зі своїх рапортів писав:

« Маю честь представити до нагород їм по справедливості належних, за засвідченням начальства, за моторність, відважність, з якою вони привели до закінчення покладені на них доручення в землі ворожій: Карабагського підпор. Мірза-Адігезаль-бека і кн. Івана Мелікова, що перебуває при полк. кн. Абхазові, - до поручницьких чинів, з виконанням першому платні ... Про першого з них при тому в. с. під час перебування свого в Тифлісі, звичайно, чули, як він перебув вірний нам при збуренні його єдиновірців, і як твердо зносив полон і катування в Тавризі[4]. »

В подальшому ході військових дій Мірза Адігезаль-бек, напевно, активної участі не брав.

Відхід від військової службиРедагувати

В кінці 1829 або початку 1830 року, Мірза Адігезаль-бек, прослуживши близько 30 років, вийшов у відставку.

У 30-х роках Адігезаль бек працює в провінційному суді Карабаху, що дає йому можливість ознайомитися з історично сформованими умовами та характером господарської діяльності населення в різних частинах провінції, зі звичаями та історією країни.

Глибока повага до видатних представників культури минулого спонукали Мірзу Адігезаль-бека приступити до спорудження над могилою великого Нізамі нового мавзолею, замість старого, вже зовсім зруйнованого.

Свій твір «Карабаг-наме» Мірза Адігезаль-бек писав, маючи вже похилий вік (близько 65 років).

Мірза Адігезаль-бек помер 9 вересня 1848 року і був похований на цвинтарі села Рагімлі, який знаходиться неподалік від Геранбоя. Над його могилою споруджено мавзолей. Позначена нині дата смерті взята з тексту, поміщеного на плиті, встановленій над могилою Мірзи Адігезаль-бека.

ПриміткиРедагувати

  1. Мирза Адигезаль-бек. Карабаг-наме. АН АзербССР. 1950.
  2. Рапорт ген-м. кн. Мадатова ген, Єрмолову, від 9 липня 1825 р., № 341, сел. Чивахчя (АКАК, т. VI, ч. I, спр. № 719, стор. 516).
  3. Записка неизвестного автора о Карабаге. Между 1829 г…. 1831 г. («Колониальная политика российского царизма в Азербайджане в 20—60-х гг. XIX в.», ч. I, М.-Л., 1936)
  4. Рапорт ген. Паскевича гр. Дибичу, від 12 червня 1827 р., № 62, Ечміадзин (АКАК, т. VII, спр. № 402, стор. 455

ЛітератураРедагувати