Вікіпедія

Мікела Мургія

італійська письменниця

Мікела Мурджа (італ. Michela Murgia) — італійська феміністська письменниця, драматургиня, радіоведуча, блогерка, колумністка, літературна критикиня, політична діячка. Лауреатка Premio Campiello та Міжнародної літературної премії Mondello.

Мікела Мургія
Народилася3 червня 1972(1972-06-03)[1][2]
Кабрас, Італія
Померла10 серпня 2023(2023-08-10) (у віці 51 рік)
Рим, Італія[3]
·kidney neoplasmd
Країна Італія[4]
Місце проживанняРим
Діяльністьписьменниця, письменниця-романістка, політична діячка, блогерка, колумністка, літературний критик
Сфера роботилітературна діяльністьd[5], літературна критика[5], блог[5] і політика[5]
Мова творівіталійська
Magnum opusAccabadorad
Конфесіякатолицтво[6]
У шлюбі зЛоренцо Теренці
НагородиPremio Campiello
CMNS: Мікела Мургія у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Раннє життя

ред.

Мікела Мурджа народилася в Кабрасі, Сардинія, 3 червня 1972 року. У 18 років її удочерила прийомна сім'я. Вона була так званою «дитиною-душею» — традиційне усиновлення Сардинії. На відміну від звичайного віку від 10 до 14 років, удочеріння Мурджі було відкладено через спротив її рідного батька[8].

Мурджа навчався в Інституті технічних досліджень імені Лоренцо Мосса в Орістано, потім приєдналась до Інституту релігієзнавства римо-католицької архідієцезії Орістано, аби вивчати теологію. 6 років вона викладала релігієзнавство в середній та гімназії в Орістано, проте не закінчила навчання[9]. Вона також була активна в Католицькій Акції певний період[10] і завжди вважала себе «віруючою»[11].

Кар'єра

ред.

Літературна кар'єра

ред.

Перша робота Мікели Мурджа «Il mondo deve sapere» була опублікована у 2006 році. Це була сатира на кол-центр телемаркетингу, яка підкреслювала економічну експлуатацію та психологічне маніпулювання його працівниками.

У 2008 році Мурджа написала «Viaggio in Sardegna» — книгу про подорожі своєю рідною Сардинією.

Роман «Accabadora» отримав кілька нагород, у тому числі Міжнародну літературну премію Монделло та премію Молінелло за першу художню прозу[12].

У 2013 році Мурджа стала співавторкою книги "L'ho uccisa perché l'amavo. Falso!"разом з Лореданою Ліпперіні. Книга порушувала проблеми насильства проти жінок в Італії.

У 2016 році Мурджа опублікувала «Chirú» — роман про наставницькі стосунки між поколіннями.

Журналістка

ред.

Мурджа писала огляди книжок для «L'Espresso».

Політична кар'єра

ред.

На регіональних виборах у лютому 2014 року[13] Мікела Мурджа була кандидаткою у складі коаліції «Possible Sardinia»[14], яка мала на меті досягнення незалежності Сардинії шляхом голосування, подібно до референдумів у Каталонії та Шотландії 2014 року[14]. Мурджа не отримала місця; вона посіла третє місце в опитуваннях, набравши 10 % голосів[15].

Особисте життя та смерть

ред.

У липні 2023 року одружилася з Лоренцо Теренці; вони жили разом із чотирма «дітьми-душі»[10].

Мікела Мурджа померла в Римі 10 серпня 2023 року після боротьби з карциномою нирки IV стадії, у віці 51 року[10].

Примітки

ред.
  1. ↑ The Fine Art Archive — 2003.
  2. ↑ Babelio — 2007.
  3. ↑ https://www.lemonde.fr/disparitions/article/2023/08/17/la-mort-de-l-ecrivaine-sarde-michela-murgia_6185681_3382.html
  4. ↑ а б Catalog of the German National Library
  5. ↑ а б в г Czech National Authority Database
  6. ↑ https://www.vidanuevadigital.com/tribuna/michela-murgia-catolica-y-feminista-laura-eduati/
  7. ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
  8. ↑ Verrini, Benedetta (6 вересня 2010). Michela Murgia si confessa (італ.). Vita.it. Архів оригіналу за 26 листопада 2014. Процитовано 26 листопада 2014.
  9. ↑ Carnero, Roberto (January 2012). Maria oltre l'archetipo. Jesus (італ.). Т. XXXIV. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 26 November 2014.
  10. ↑ а б в Bozzi, Ida (10 August 2023). È morta Michela Murgia (італ.). Процитовано 10 August 2023.
  11. ↑ Bozzi, Ida (11 August 2023). Schwa, cattolicesimo, Sardegna: le parole chiave nei libri di Michela Murgia. Corriere della Sera (італ.). Процитовано 11 August 2023.
  12. ↑ Di Rollo, Aureliana. Michela Murgia: Biography. Institute of Modern Languages. Архів оригіналу за 26 жовтня 2014. Процитовано 26 листопада 2014.
  13. ↑ Shugaar, Antony (14 February 2014). A Fight to Steer Sardinia. The New York Times. Процитовано 26 August 2015.
  14. ↑ а б Forniès, David (14 січня 2014). Sardinian independence must be the final outcome of a process of building a lot of freedoms. Nationalia. Процитовано 26 листопада 2014.
  15. ↑ Elezioni Regionali del 16 febbraio 2014. La Repubblica (італ.). Процитовано 26 November 2014.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мікела_Мургія&oldid=41511013