Міжнародний консорціум журналістів-розслідувачів

Міжнародний консорціум журналістів-розслідувачів
Абревіатура ICIJ
Тип громадська організація
неприбуткова організація
Засновник Center for Public Integrity
Charles Lewisd
Засновано 1997
Сфера журналістське розслідування і Журналістика бази даних
Країна  США
Штаб-квартира Вашингтон
Членство Institute for Nonprofit Newsd[1]
Центральний орган The Global Muckraker
Директор Жерар Райл[en]
Материнська
організація
Center for Public Integrity
Вебсайт: ICIJ

Нагороди

CMNS: Міжнародний консорціум журналістів-розслідувачів у Вікісховищі

Міжнародний консорціум журналістів-розслідувачів (МКЖР, англ. International Consortium of Investigative Journalists (ICIJ)) — незалежна міжнародна мережа журналістів-розслідувачів, яка базується у Вашингтоні. Створена 1997 року Центром за цілісність суспільства[2], в лютому 2017 року МКЖР створили як цілком незалежну організацію, яка включає понад 200 журналістів-слідчих і 100 медіа-організацій у понад 70-ти країнах[3], які спільно працюють над «такими питаннями як транскордонна злочинність, корупція та підзвітність влади»[4][5]. 2000 року МКЖР викрив контрабанду і ухилення від сплати податків багатонаціональними тютюновими компаніями[6], «синдикатами організованої злочинності; розслідував приватні військові картелі, азбестові компанії[7], і лобістів кліматичних змін, а також розпочав нові розслідування, оприлюднивши деталі військових контрактів в Іраку та Афганістані»[4][5][8].

Панамські документи стали співпрацею понад 100 медіа-партнерів[9], зокрема членів Проєкту з розслідування організованої злочинності та корупції (OCCRP)[10] з журналістами, які працювали над цими даними. Частковий реліз вийшов 3 квітня 2016 року, він привернув увагу світових ЗМІ[11][12]. Набір 11,5 мільйонів конфіденційних фінансових та юридичних документів юридичної фірми Mossack Fonseca з Панами, містив детальну інформацію про більш ніж 14 тис. клієнтів і понад 214 тис. офшорних підприємств, включаючи особистості акціонерів та директорів, зокрема зазначених осіб та глав держав[en][13] — державних чиновників, близьких родичів та наближених соратників різних глав урядів з понад 40 інших країн[14][15][16]. Німецька газета Зюддойче Цайтунґ вперше отримала дані з релізу з анонімного джерела 2015 року[15] Після роботи над документами компанії «Mossack Fonseca» протягом року, директор МКЖР Жерар Райл[en] описав, як офшорна фірма «допомагала компаніям і особам з податковими оазами, включаючи ті, які були санкціоновані США і Великою Британією для справ з президентом Сирії Башаром Асадом»[17].

У 2017 році МКЖР випустило Райські папери — транскордонне, глобальне розслідування[18], яке розкриває офшорну діяльність деяких наймогутніших людей і компаній світу[19]. Проєкт залучив 95 медіа-партнерів і опирався на 13,4 мільйона злитих файлів.

Одне із нещодавніх досліджень МКЖР — Файли FinCEN 2020 року, де йшлося про відмивання грошей в кількох глобальних фінансових установах.[20]

Історія ред.

1997 року Центр громадської цілісності почав «збирати першу в світі робочу мережу провідних журналістів-розслідувачів». До 2000 року МКЖР складався з 75 журналістів-розслідувачів світового рівня у 39 країнах[21].

На початку листопада 2014 року розслідування МКЖР Люксембург-лікс виявило, що Люксембург під керівництвом прем'єр-міністра Жана-Клода Юнкера перетворився на великий європейський центр уникнення корпоративного податку[22].

У лютому 2015 року вебсайт МКЖР оприлюднив інформацію про банківські рахунки у Швейцарії під назвою Свісс-лікс: туманна готівка, захищена банківською таємницею, де йшлось про 100 тис. клієнтів та їх рахунки в банку HSBC.

У лютому 2017 року МКЖР виокремили у повністю незалежну організацію, якою нині керують три комітети: традиційна рада директорів з довірчою роллю; Консультативний комітет, що складається з попечителів; та Комітет мережі МКЖР[3].

У липні того ж року МКЖР отримав некомерційний статус від податкових органів США[3].

2017 року МКЖР, компанія Мак-Клечі[en] та Маямі Гералд виграли Пулітцерівську премію за пояснювальну звітність за Панамські документи, серію історій, де використали співпрацю понад 300 репортерів на шести континентах для виявлення прихованої інфраструктури та глобального масштабу офшорних податків[23]. Загалом МКЖР отримала понад 20 нагород за «Панамські документи»[24].

Глобальна тютюнова промисловість ред.

З 2008 по 2011 рік МКЖР розслідувала глобальну тютюнову промисловість, відкриваючи, як компанія Філіп Морріс Інтернешнл та інші тютюнові компанії працювали, щоб нарощувати бізнес в Росії, Мексиці, Уругваї та Індонезії[25].

Серійні розслідування про банківські офшори ред.

МКЖР співпрацює з компаніями Ґардіан, Бі-Бі-Сі, Ле-Монд, Вашинґтон Пост, Зонтаґс Цайтунґ[en], Індіан Експрес, Зюддойче Цайтунґ та Норддойчер Рундфунк[en], щоб створити ряд розслідувань щодо офшорних банківських операцій[26][27]. Вони повідомляли про корупцію в уряді по всьому світі, про схеми уникнення сплати податків, що використовуються багатими людьми, і про використання таємних офшорних рахунків у схемах Понці[28].

У червні 2011 року стаття МКЖР розкрила як австралійський бізнесмен допомагав своїм клієнтам легально реєструвати тисячі офшорних оболонок, «деякі з них пізніше були залучені у міжнародий рух нафти, зброї та грошей»[29].

У квітні 2013 року звіт про розкриття деталей 130 тис. офшорних рахунків, власники яких здійснили міжнародне податкове шахрайство та звіт, що показав їх діяльність, назвали «Офшори-лікс» відповідно.

На початку 2014 року МКЖР виявив, що родичі політичної та фінансової еліти Китаю були серед тих, хто використовує офшорні податкові оази, щоб приховати статки[30].

Панамські документи ред.

 
Країни де є політики, державні посадовці або близькі співробітники, названі під час витоку інформації 15 квітня 2016 року

Газета Зюддойче Цайтунґ отримала набір документів з витоком інформації, що налічував 11.5 мільйона конфіденційних документів з секретного джерела, створеного панамським корпоративним постачальником послуг Mossack Fonseca[31]. Так звані Панамські документи надавали детальну інформацію про більш ніж 214 тис. офшорних компаній, включаючи інформацію про особи акціонерів та директорів, серед яких державні чиновники, близькі родичі та наближені соратники різних глав урядів у понад 40 інших країнах[15][16]. Через витік прем'єр-міністр Ісландії, Зігмундур Девід Ганлаугссон, був змушений піти у відставку 5 квітня 2016 року[12]. До 4 квітня 2016 року більш ніж «107 медіа-організацій в 76 країнах»[32] взяли участь в аналізі цих документів[17], у тому числі Панорама Бі-Бі-Сі та британська газета Ґардіан[32]. На підставі розкриття Панамських паперів, Верховний Суд Пакистану створив Об'єднану слідчу групу для розслідування справи, і 28 липня 2017 року позбавив прем'єр-міністра Наваса Шарифа права займати будь-які публічні посади пожиттєво.

МКЖР та газета Зюддойче Цайтунґ отримали Панамські документи 2015 року й розіслали їх близько 400 журналістам у 107 медіа-організаціях[32] у більш ніж 80 країнах. Перші інформаційні повідомлення засновані на наборі разом з 149 самими документами[31][33][34].

Згідно з Нью-Йорк таймз[12],

  Панамські документи виявляють бізнес, що процвітає у прогалинах і дірах міжнародних фінансів. Вони чітко вказують, що поліцейський контроль офшорних банківських та податкових оаз, а також шахраїв, які їх використовують, не може здійснюватися лише якоюсь однією країною. Втрата податкових надходжень є одним із наслідків цієї прихованої системи; ще небезпечнішою є її глибока шкода демократичному правлінню та регіональній стабільності, якщо у корумпованих політиків є місце, щоб приховати вкрадені національні активи від громадського погляду.
Оригінальний текст (англ.)
[T]he Panama Papers reveal an industry that flourishes in the gaps and holes of international finance. They make clear that policing offshore banking and tax havens and the rogues who use them cannot be done by any one country alone. Lost tax revenue is one consequence of this hidden system; even more dangerous is its deep damage to democratic rule and regional stability when corrupt politicians have a place to stash stolen national assets out of public view.
 

Райські папери ред.

 
Країни з політиками, державними посадовцями або наближеними співробітниками, названі у витоку інформації 5 листопада 2017 року

2017 року німецька газета Зюддойче Цайтунґ отримала «кеш-пам'ять» з «13,4 мільйона файлів з витоком інформації»[19][35] щодо податкових оаз, відому під назвою «Райські папери», що стосувалась Бермудського офшорного спеціаліста — компанії Епплбі[en], «однієї з найбільших в світі офшорних юридичних фірм». Файли їм передав МКЖР як і, зрештою, ще 95-ти ЗМІ"[35]. Вони показали, що багато податкових оаз, якими користується компанія «Епплбі», знаходяться на Кайманових островах, що є британською територією, яка «не стягує жодного корпоративного або особистого податку на прибуток з грошей, отриманих за межами її юрисдикції»[35][35][36]. «Райські папери» відкрили «офшорну діяльність деяких наймогутніших людей і компаній світу»[19].

Файли FinCEN ред.

Докладніше: Файли FinCEN

20 вересня 2020 року МКЖР опублікував Файли FinCEN — доповідь, де йшлося про відмивання грошей 2 трлн дол в кількох глобальних фінансових установах.[20]

Журналістика даних ред.

У ході розслідувань «Панамських документів» та «Райських документів», перед МКЖР постав виклик, як вивчити та впровадити різні технології управління міжнародною співпрацею з терабайтами даних — структурованих та неструктурованих (наприклад, електронних листів, PDF-файлів), а також, як витягти з цих даних важливу інформацію. Серед технологій, що використовувалися, були системи керування графічними базами даних Neo4J та Linkurious[en] для пошуку й візуалізації даних[37]. До цих проєктів, що були пов'язані з великою кількістю даних, залучили не тільки досвідчених журналістів-слідчих, але й журналістів-фахівців з даних та програмістів.

Популяризація контенту ред.

МКЖР активно працює в соціальних мережах з вебсайтом, блогом під назвою «Global Muckraker»[38], Facebook, Twitter, Google+ і каналом YouTube[4].

Нагороди ред.

МКЖР організував Відзнаки Деніела Перла[en] за видатні міжнародні звіти з розслідувань, які присуджуються щодва роки. Наразі нагорода не присуджується[3][39][40][41][42][43][41].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. INN Network DirectoryInstitute for Nonprofit News.
  2. Vasilyeva, Natalya; Anderson, Mae (3 квітня 2016). News Group Claims Huge Trove of Data on Offshore Accounts. The New York Times. Associated Press. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 4 квітня 2016. 
  3. а б в г About the ICIJ. ICIJ. Архів оригіналу за 28 червня 2013. Процитовано 10 лютого 2015. 
  4. а б в About. ICIJ. 6 квітня 2016. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 6 квітня 2016. 
  5. а б ICIJ, About the ICIJ [Архівовано 28 червня 2013 у Wayback Machine.]
  6. Beelman, Maud; Campbell, Duncan; Ronderos, Maria Teresa; Schelzig, Erik J. (January 2000), Major Tobacco Multinational Implicated in Cigarette Smuggling, Tax Evasion, Documents Show, International Consortium of Investigative Journalists 
  7. Dangers in the Dust. International Consortium of Investigative Journalists. 2010. Архів оригіналу за 3 червня 2015. Процитовано 8 квітня 2016. 
  8. Gerard Ryle. Center for Public Integrity. Архів оригіналу за 25 липня 2019. Процитовано 22 червня 2019. 
  9. Panama Papers - About the investigation. Архів оригіналу за 24 липня 2020. 
  10. OCCRP. ICIJ/OCCRP Panama Papers project yields unprecedented access to high level offshore corruption. www.occrp.org (англ.). Архів оригіналу за 18 листопада 2018. Процитовано 17 листопада 2018. 
  11. The International Consortium of Investigative Journalists. ICIJ. April 2016. Архів оригіналу за 10 лютого 2018. Процитовано 6 квітня 2016. 
  12. а б в Board, The Editorial (5 квітня 2016). The Panama Papers' Sprawling Web of Corruption. New York Times. Процитовано 6 квітня 2016. 
  13. Vasilyeva, Natalya; Anderson, Mae (3 квітня 2016). News Group Claims Huge Trove of Data on Offshore Accounts. The New York Times. Associated Press. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 4 квітня 2016. 
  14. Garside, Juliette; Pegg, David (6 квітня 2016). Panama Papers reveal offshore secrets of China's red nobility: Disclosures show how havens such as British Virgin Islands hide links between big business and relatives of top politician. The Guardian. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 6 квітня 2016. 
  15. а б в Vasilyeva, Natalya; Anderson, Mae (3 квітня 2016). News Group Claims Huge Trove of Data on Offshore Accounts. The New York Times. Associated Press. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 4 квітня 2016. 
  16. а б Panama Papers: The Power Players. International Consortium of Investigative Journalists. Архів оригіналу за 4 April 2016. Процитовано 3 квітня 2016. 
  17. а б Epatko, Larisa (4 квітня 2016). Here's what we know so far about the leaked Panama papers. PBS. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 6 квітня 2016. 
  18. global investigation
  19. а б в ICIJ releases new investigation: the Paradise Papers. International Consortium of Investigative Journalists (амер.). 5 листопада 2017. Процитовано 5 листопада 2017. 
  20. а б Україна в журналістських рослідуваннях «файлів FinCEN» [Архівовано 21 вересня 2020 у Wayback Machine.], Голос Америки, 20 вересня 2020
  21. 2000 Center for Public Integrity Annual Report. Center for Public Integrity. 2000. с. 27. Архів оригіналу за 18 жовтня 2017. Процитовано 7 квітня 2016. 
  22. Luxembourg tax files: how tiny state rubber-stamped tax avoidance on an industrial scale. The Guardian. 5 листопада 2014. Архів оригіналу за 26 жовтня 2015. Процитовано 22 червня 2019. 
  23. Explanatory Reporting. Архів оригіналу за 15 квітня 2019. Процитовано 11 квітня 2017. 
  24. ICIJ's Awards. Архів оригіналу за 20 червня 2019. 
  25. Pitzke, Marc (4 квітня 2013). Offshore Leaks: Vast Web of Tax Evasion Exposed. Spiegel Online. Архів оригіналу за 8 серпня 2018. Процитовано 4 квітня 2013. 
  26. Offshore secrets: what is the Guardian investigation based on?. London: guardian.co.uk. 25 листопада 2012. Архів оригіналу за 2 липня 2019. Процитовано 4 квітня 2013. 
  27. Guevara, Marina Walker; Hager, Nicky; Cabra, Mar; Ryle, Gerard; Menkes, Emily. Who Uses the Offshore World (Звіт). Secrecy for Sale: Inside the Global Offshore Money Maze. [International Consortium for Investigative Journalists http://www.icij.org]. Архів оригіналу за 28 червня 2013. Процитовано 17 February 2015. 
  28. Ryle, Gerard (28 червня 2011). Inside the shell: Drugs, arms and tax scams. Secrecy for sale: inside the global offshore money maze. ICIJ. Архів оригіналу за 31 березня 2016. Процитовано 6 квітня 2016. 
  29. Gerard Ryle (21 січня 2014). China's elite linked to secret offshore entities. ICIJ. Архів оригіналу за 23 січня 2014. Процитовано 21 січня 2014. 
  30. а б DocumentCloud 149 Results Source: Internal documents from Mossack Fonseca (Panama Papers) – Provider: Amazon Technologies / Owner: Perfect Privacy, LLC USA. Center for Public Integrity. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 4 квітня 2016. 
  31. а б в Panama Papers: Government announces creation of 'panel of experts', BBC News (BBC), 7 квітня 2016, архів оригіналу за 7 квітня 2016, процитовано 7 квітня 2016 
  32. Obermaier, Frederik; Obermayer, Bastian; Wormer, Vanessa; Jaschensky, Wolfgang (3 квітня 2016). About the Panama Papers. Süddeutsche Zeitung. Архів оригіналу за 3 April 2016. Процитовано 3 квітня 2016. 
  33. The Panama Papers: Data Metholodogy. ICIJ. 3 квітня 2016. Архів оригіналу за 4 квітня 2016. Процитовано 3 квітня 2016. 
  34. а б в г McIntire, Mike; Chavkin, Sasha; Hamilton, Martha M. (5 листопада 2017). Commerce Secretary's Offshore Ties to Putin 'Cronies'. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 5 листопада 2017. Процитовано 5 листопада 2017. 
  35. 'Paradise Papers' documents touch Trump administration. POLITICO. Архів оригіналу за 6 листопада 2017. Процитовано 5 листопада 2017. 
  36. Ghosh, Shona (8 листопада 2017). How a nerdy Swedish database startup with $80m in funding cracked the Paradise Papers. Business Insider. Архів оригіналу за 24 квітня 2019. Процитовано 17 листопада 2018. 
  37. The Global Muckraker. International Consortium of Investigative Journalists. Архів оригіналу за 15 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019. 
  38. Razzle-Dazzle 'Em Ethics Reform. New York Times. 26 червня 2016. Архів оригіналу за 9 січня 2016. Процитовано 27 листопада 2015. 
  39. Galvin, Kevin (1996). Buchanan Campaign Chief Has Military Ties. Associated Press. 
  40. а б The States Get a Poor Report Card. New York Times. 19 березня 2012. Архів оригіналу за 8 листопада 2015. Процитовано 27 листопада 2015. 
  41. Goldstein, Steve (16 лютого 1996). `Outsider' Runs Filled With `Insider' Advisers. Philadelphia Inquirer. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 19 червня 2013. 
  42. Frequently Asked Questions. Center for Public Integrity. Архів оригіналу за 15 червня 2012. Процитовано 9 червня 2012. 

Посилання ред.