Вікіпедія

Європейська слідча співпраця

Мережа Європейська слідча співпраця (ЄСС) є європейським колабораційним гібридним проектом транснаціональних журналістських розслідувань.[1] [2] ЄСС створили восени 2015 року члени-засновники, що включають Der Spiegel, El Mundo, Médiapart, Румунський центр журналістських розслідувань (РЦЖР), Le Soir, і запустили взимку 2016 року. 18 березня 2016 року, після тримісячного дослідження, вони опублікували результати свого першого спільного розслідування, викликаного терористичними актами в Парижі 2015 року, де вони показали, що, незважаючи на попередження про ризики для безпеки, "політика вільного продажу товарів ЄС сприяла продажу зброї, що призвело до терористичних актів [2015 року] в Парижі".[3][4] 2017 року, працюючи з «понад 60 журналістами в 14 країнах», ЄСС опублікувала Football Leaks[en] - "найбільший витік інформації в історії спорту".[5][6]

Європейська слідча співпраця
Тип організація
журналістське розслідування
Засновано 2016
Ключові особи Стефан Кандеа (партнер-засновник)
Вебсайт: EIC

Мета ред.

Завдяки "спільним репортажам та публікаціям" ЄСС має на меті зміцнити європейські транснаціональні журналістські розслідування шляхом спільного звітування з максимальною прозорістю. Вони обмінюються документами та статтями та координують публікацію, а також вдосконалюють інструменти, які використовують у своїх розслідуваннях, від одного розслідування до іншого, наприклад, у своїх можливостях обробки даних, серверах, захищених форумах тощо.[7]

Члени ред.

Історія ред.

На конференції Датагарвест-2015 та інших мережевих подіях дискусії, пов'язані зі «створенням цієї Європейської мережі» почалися з «Йорґа Шмітта, Юрґена Далкампа, Альфреда Вайнцірля та Клауса Брінкбоймера зі Шпіґель і Стефана Кандеа з Румунського центру журналістських розслідувань (РЦЖР).[8][2] Стефан Кандеа, партнер-засновник, пояснив, що після терористичних атак, таких як напади в Парижі у листопаді 2015 року, журналісти "почали відштовхуватись від ідей один одного". Це призвело до їх першого спільного транснаціонального розслідування, результатом якого стала серія «Картографування зброї терору».[9][2] Інші журналісти приєдналися до цієї групи, в тому числі, Ален Лаллеманд з Le Soir, Джон Гансен з Політікен, Мілорад Іванович з Ньюзвік Сербія, Флоріан Кленк з Фальтер, Пол Ґісадо з Ель-Мундо, Влад Одобеску з Румунського центру журналістських розслідувань, Майкл Берд з Блек сі [5] Фабріс Арфі з Медіапарт та Вітторіо Малагутті з L'Espresso.[8][6] До 2017 року NRC Handelsblad[en] в Нідерландах приєдналася разом з десятками європейських ЗМІ та понад сорока журналістами-розслідувачами.

Проект Блек сі ред.

Проект Блек сі, очолюють "журналісти, удостоєні нагород та фотожурналісти румунського Центру журналістських розслідувань (РЦЖР)", є "вебпроектом, який об'єднує журналістів, фотографів та відеооператорів."[5]

Розслідування ред.

Картографування зброї терору (березень 2016 року) ред.

Ця історія виникла після зустрічі наприкінці минулого року. Суттєві деталі щодо мережі було погоджено, тож тоді ми почали відштовхуватись від ідей один одного". Наскільки просто дістати зброю для великих терористичних атак, як ті, що трапились саме тоді у Парижі? І тоді ми почали з цим працювати.
— Стефан Кандеа, партнер-засновник ЄСС 2017 року

18 березня 2016 року, після трьох місяців досліджень журналісти ЄСС опублікував "Картографування зброї терору", в якому вони показали, як "тіньовий ринок зброї" у Східній Європі підштовхнув "тероризм на заході, оскільки злочинні банди використовують правові лазівки та відкриті кордони для перевезення зброї".[9][4] Вони показали, що, незважаючи на попередження про ризики для безпеки, "політика ЄС щодо вільної торгівлі спростила продаж зброї, що призвело до терористичних актів [2015 року] в Парижі".[3]

Football Leaks (2016/2017) ред.

ЄСС, працюючи з "понад 60 журналістами в 14 країнах", опублікував "серію статей під назвою "Football Leaks", що став найбільшим витоком інформації в історії спорту"[5] Football Leaks "призвели до переслідування футбольної суперзірки Кріштіану Роналду та тренера Жозе Моурінью".[6][10]

Мальтійські файли (2017) ред.

У травні 2017 року Європейська слідча співпраця опублікувала файли з Мальти, розслідування того, як середземноморська держава працює як піратська база для уникнення оподаткування в ЄС. Незважаючи на користь від переваг членства в ЄС, Мальта також запрошує великі компанії та заможних приватних клієнтів, що намагаються ухилятися від податків у власних країнах».

Серед тих, про кого йдеться у репортажах є італійські мафіозі, російські мільярдери та сім'ї президента і прем'єр-міністра Туреччини.[11]

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Rengers, Merijn. On Football Leaks Speaking notes (PDF). Speaking notes. Архів оригіналу (PDF) за 30 травня 2019. Процитовано 1 липня 2019.
  2. ↑ а б в Some stories can get killed without the right network. Journalism Fund formerly Fonds Pascal Decroos voor Bijzondere Journalistiek vzw. 30 березня 2016. Архів оригіналу за жовтень 12, 2017. Процитовано 11 жовтня 2017.
  3. ↑ а б EU’s freedom of goods policy opened door to Paris terror attacks. The Black Sea. 18 березня 2016. Архів оригіналу за 12 жовтня 2017. Процитовано 11 жовтня 2017.
  4. ↑ а б Arfi, Fabrice; Laske, Karl; Suc, Matthieu (18 березня 2016). Armes de la terreur: la faillite de l'Europe. Процитовано 11 жовтня 2017. Au nom de la libre circulation des marchandises, Bruxelles a laissé prospérer en Europe un marché de vente d'armes "neutralisées" qui a permis d'alimenter les terroristes de janvier et novembre 2015. Malgré plusieurs alertes, la loi n'a pas été changée.[недоступне посилання з серпня 2019]
  5. ↑ а б в г Mission. Bucharest, Romania: The Black Sea. 2017. Архів оригіналу за 12 жовтня 2017. Процитовано 11 жовтня 2017.
  6. ↑ а б в David Hein, von Hein (4 серпня 2017). Spiegel schafft multimediales Recherchenetzwerk. Freitag. Архів оригіналу за 12 жовтня 2017. Процитовано 11 жовтня 2017.
  7. ↑ Der Spiegel gründet europäisches Search-Netzwerk. horizont.net.
  8. ↑ а б About. EIC. 2016. Архів оригіналу за 11 жовтня 2017. Процитовано 11 жовтня 2017.
  9. ↑ а б Mapping the Weapons of Terror: East Europe’s shadow gun market is fuelling terrorism in the west, as criminal gangs use legal loopholes and open borders to traffic weapons. EIC. 18 березня 2016. Архів оригіналу за 12 жовтня 2017. Процитовано 11 жовтня 2017.#EICArms
  10. ↑ Sorbello, Paolo (3 січня 2017). Football Leaks: The Kazakh Connection. The Diplomat. Архів оригіналу за 12 жовтня 2017. Процитовано 10 жовтня 2017. In 2015, Football Leaks, an anonymous group, unveiled hundreds of contracts and the secret documents that went alongside the deals. The group then gave its terabytes of data to EIC (European Investigative Collaborations), a consortium of investigative journalists...[The files were] mostly linked to the Doyen Group, based in Turkey since 2011 and managed by the Arif family. The brothers Refik and Tevfik Arif hail from Kazakhstan. They grew up as Soviet bureaucrats.
  11. ↑ TheBlackSea.eu. The Malta Files. theblacksea.eu (англ.). Архів оригіналу за 3 квітня 2018. Процитовано 13 липня 2018.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Європейська_слідча_співпраця&oldid=41136468