Відкрити головне меню
Midecamycin.png
Мідекаміцин
Систематизована назва за IUPAC
(2S,3S,4R,6S)-6-{[(2R,3S,4R,5R,6S)-4-(dimethylamino)-5-hydroxy-6-{[(4R,6S,7R,9R,10R,11E,13E,16R)-10-hydroxy-5-methoxy-9,16-dimethyl-2-oxo-7(2-oxoethyl)-4-(propanoyloxy)-1-oxacyclohexadeca-11,13-dien-6-yl]oxy}-4-hydroxy-2,4-dimethyloxan-3-yl proranoate
Класифікація
ATC-код J01FA03
PubChem 5382853
Хімічна структура
Формула C41H67NO15 
Мол. маса 813,968 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність ~100%
Метаболізм Печінка
Період напіввиведення 1 год.
Екскреція Жовч
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата МАКРОПЕН,
«КРКА»,Словенія
UA/1963/02/01
05.03.2010-05/03/2015


Мідекаміцин — природній антибіотик для перорального застосування. Він є представником групи 16-членних макролідів. Виробництво препарату передбачає використання продуктів життєдіяльності Streptomyces mycarofaciens.[1]

Фармакологічні властивостіРедагувати

Мідекаміцин — антибіотик широкого спектру дії. Препарат діє бактеріостатично, порушуючи синтез білка в бактеріальній клітині. До препарату чутливі такі збудники: стафілококи, стрептококи, легіонелли, нейсерії, клостридії, лістерії, Corynebacterium diphtheriae, Erysypelothrix spp., Moraxella catarrhalis, Bordetella pertussis, Helicobacter pylori, Campylobacter spp., Bacteroides spp., Ureaplasma urealiticum, хламідії, мікоплазми. Нечутливими до мідекаміцину є представники Pseudomonas, Acinetobacter і родини Enterobacteriaceae, а також туберкульозна паличка. Мідекаміцин також неактивний до Haemophilus influenzae.[2] Мідекаміцин розроблений японською компанією Meiji Seika та застосовується у клінічній практиці з 1985 року.[1]

ФармакодинамікаРедагувати

Мідекаміцин добре всмоктується в шлунку, біодоступність препарату — близько 100%. Максимальна концентрація в крові досягається на протязі 1—2 годин. Концентрації препарату в тканинах вищі, чим у крові. Мідекаміцин у помірній кількості (47%) зв'язується з білками плазми крові.[1] Високі концентрації препарату відмічаються у шкірі, бронхіальному секреті, жовчі; значно менша концентрація антибіотику спостерігається у мигдаликах, у слизовій оболонці гайморової пазухи визначаються лише сліди препарату.[1] Препарат проходить через плацентарний бар'єр, виділяється в грудне молоко. Мідекаміцин погано прходить через гематоенцефалічний бар'єр.Препарат має виражений постантибіотичний ефект. Препарат метаболізується в печінці. Період напіввиведення мідекаміцину — 1 година, збільшення цього показника при печінковій та нирковій недостатності не спостерігається. Виводиться препарат переважно з жовчю, до 5% — з сечею.

Показання до застосуванняРедагувати

Мідекаміцин застосовується при інфекіях, викликаних чутливими до препарату збудниками: інфекції дихальної системи (викликані внутрішньоклітинними збудниками і при реакції на пеніциліни), інфекції сечостатевої системи (викликані внутрішньоклітинними збудниками), інфекції м'яких тканин і шкіри, кампілобактеріоз, лістеріоз, лікування і профілактика дифтерії та коклюшу.

Побічна діяРедагувати

При застосуванні мідекаміцину можливі наступні побічні ефекти[3]:

Згідно даних мультицентрового рандомізованого дослідження, при застосуванні мідекаміцину спостерігається у 2 рази менше побічних ефектів з боку травної системи, чим при застосуванні еритроміцину. Це пояснюється різницею у структурі антибіотиків (мідекаміцин є 16-членним макролідом і не впливає на моторику шлунково-кишкового тракту, на відміну від еритроміцину, що є 14-членним макролідом).[2][1]

ПротипоказиРедагувати

Мідекаміцин протипоказаний при підвищеній чутливості до макролідів, при важкій печінковій недостатності. Препарат рекомендовано із обережністю застосовувати при вагітності. Під час прийому мідекаміцину рекомендовано припинити годування грудьми.

Форми випускуРедагувати

Мідекаміцин випускається у вигляді таблеток по 0,4 г і гранул для приготування 3,5% суспензії для перорального прийому.[4]

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати