Відкрити головне меню

Мусі́ївка — село в Україні, в Міловському районі Луганської області. Населення становить 916 осіб. Орган місцевого самоврядування — Мусіївська сільська рада.

село Мусіївка
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Міловський
Рада/громада Мусіївська сільська рада
Код КОАТУУ 4422883601
Основні дані
Засноване 1650
Населення 916
Площа 0,543 км²
Густота населення 1686,92 осіб/км²
Поштовий індекс 92533
Телефонний код +380 6465
Географічні дані
Географічні координати 49°13′52″ пн. ш. 39°50′47″ сх. д. / 49.23111° пн. ш. 39.84639° сх. д. / 49.23111; 39.84639Координати: 49°13′52″ пн. ш. 39°50′47″ сх. д. / 49.23111° пн. ш. 39.84639° сх. д. / 49.23111; 39.84639
Середня висота
над рівнем моря
74 м
Водойми Камишна
Місцева влада
Адреса ради 92533 Луганська обл, Міловський р-н, с.Мусіївка, вул.Центральна,44 , тел. 9-43-89
Карта
Мусіївка. Карта розташування: Україна
Мусіївка
Мусіївка
Мусіївка. Карта розташування: Луганська область
Мусіївка
Мусіївка
Мапа

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933 та 1946—1947.

Свідчення про терор голодом мешканки села Наталії Тищенко (1921 р.н.):

Нас у сім'ї було восьмеро дітей і батько. Мама померла. Коли більшовики вирішили забрати все продовольство, почався голод. В моєму селі також був голод і добрався до моєї оселі. Люди пухли з голоду, помирали дуже мучительною смертю, особливо тяжко страждали малі діти. В мого батька все зерно, всю худобу конфіскували. А йому було потрібно якось годувати вісім дітей, і вкрав він мішок пшениці з поля, закопав його в хліві. Та раптом прийшли більшовики з собакою, і собака винюхав, де закопано зерно. Зерно відібрали, а батька забрали в тюрму, де він через два місяці помер. Брати і сестри мерли один за одним, але я і старша сестра Надя, щоб не померти з голоду, їли бур'ян та лободу. ...Потім нас забрала сусідка і вигодувала молоком...
[1]

Кількість встановлених жертв під час 1932—1933 років — 249 людей[2].

Зміст

НаселенняРедагувати

За даними перепису 2001 року населення села становило 916 осіб, з них 87,12 % зазначили рідною мову українську, 8,73 % — російську, а 4,15 % — іншу[3].

ТакожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Людяність у нелюдяний час. Доброчинці в часи Голодомору. — Львів. Часопис, 2013. — с. 185. ISBN 978-966-2720-05-1
  2. Мартиролог. Луганська, ст. 208—214
  3. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua


ПосиланняРедагувати