Мурженко Олексій Григорович

Мурженко Олексій Григорович (23 листопада 1942 року, Лозова, Харківська область — 31 грудня 1999 року, Нью-Йорк, США) — антирадянський діяч правозахисного дисидентського руху в СРСР, учасник «літакової справи».

Мурженко Олексій Григорович
Народився 23 листопада 1942(1942-11-23)
Лозова, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Помер 31 грудня 1999(1999-12-31) (57 років)
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США
·рак шлунка
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність правозахисник

БіографіяРедагувати

З 1952 року Олексій Григорович отримував освіту у київському Суворовському училищі[1]; у 1960—1961 роках — у вечірній школі робітничої молоді у Лозовій. З 1961 року був інспектором райфінвідділу Ленінградського району, навчаючись в Московському фінансовому інституті[1]. В інституті брав участь у створенні та діяльності підпільної марксистської групи Союз свободи і розуму, яка закликала до демократизації радянського суспільства[2][1]. За все життя був ув’язнений три рази.

3 березня 1962 був заарештований та засуджений на 6 років позбавлення волі у колонії суворого режиму[1][3] за антирадянську діяльність (ст. 70 ч.1 і ст. 72 КК РРФСР). В ув'язненні перебував у Володимирській в'язниці та Дубравлазі[3], де познайомився з правозахисниками Едуардом Кузнєцовим[2] та Андрієм Синявським.[1]

З 1970 до 1984 року був ув'язнений за відому "літакову справу".

Під час свого ув'язнення, 30 жовтня 1974, Олексій Мурженко та Кронід Любарський організували масове голодування в Мордовських та Пермських таборах. Так вони започаткували День пам'яті жертв політичних репресій у СРСР.

Побувши на волі рік, 4 червня 1985 року діяч знову був заарештований і засуджений на два роки позбавлення волі, на цей раз — «за порушення режиму нагляду»[1] (у СРСР колишній політичний в'язень після відбуття терміну не мав права без спеціального дозволу виїжджати з міста, виходити з дому після 19 години і зобов'язаний був щодня реєструватися в міліції). Відбував покарання у в'язниці особливого режиму у м. Ізяслав Хмельницької області.

Усього, за життя, Олексій Мурженко перебував під вартою 22 роки[2].

У 1987 році був звільнений з-під варти та емігрував до Ізраїлю[1], звідки у лютому 1988 року переїхав до Нью-Йорку. Помер політв'язень від раку шлунка[2] 31 грудня 1999 року у Сполучених Штатах Америки.

«Літакова справа»Редагувати

На чолі з Едуардом Кузнєцовим та Марком Димшицем, 1970 року група з 16 осіб, серед яких був Мурженко, спробувала захопити літак з метою втечі з СРСР. За словами учасників, це була демонстративна справа, щоб показати світові, що емігрувати з тоталітарної держави заборонено. За відому «літакову справу» організаторів засудили на розстріл (під тиском міжнародної спільноти санкцію послабили до 15 років ув'язнення), а Олексія Григоровича — до 14-ти років позбавлення волі у колонії особливого режиму[2].

«Літакова справа — відчайдушний протест радянських євреїв проти заборони виїзду в Ізраїль. З цієї точки зору воно і досягло мети — стало каталізатором в тому суспільному процесі, який завершився «третьою хвилею» еміграції та репатріації євреїв з СРСР, виїздом з цієї країни понад триста тисяч осіб. Сотні тисяч ще залишилися чекати своєї черги за «залізною завісою», [4] — пише у книзі Олексія Мурженко редактор Михайло Хейфец[5].

КнигаРедагувати

У 1984 році у Лондоні вийшла книга Олексія Мурженко «Образ щасливої людини, або Листи з табору особливого режиму» у літературному перероблюванні Михайла Хейфеца. За довгий термін ув'язнення, діяч багато листувався із друзями, дружиною та донькою, проте всі листи проходили цензурну обробку таборів особливого режиму. Літературний редактор М. Хейфец зробив із листів книгу та піддав листи «глибокому редагуванню» задля виокремлення справжнього сенсу листування, без цензури.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати