Мурей Яків Ісаакович

ізраїльський шахіст

Яків Ісаакович Мурей (рос. Яков Исаакович Мурей; нар. 2 серпня 1941, Москва) – ізраїльський шахіст російського походження, в 1987-1994 роках представник Франції[1], гросмейстер від 1987 року.

Яків Ісаакович Мурей
Оригінал імені рос. Яков Исаакович Мурей
Країна СРСР СРСР
Ізраїль Ізраїль
Народження 2 серпня 1941(1941-08-02) (82 роки)
Москва
Титул Міжнародний майстер (1980), Гросмейстер (1987)
Рейтинг ФІДЕ 2396 (травень 2017)
Піковий
рейтинг
2560 (січень 1989)

Шахова кар'єра ред.

До того, як 1976 року емігрував до Ізраїлю, брав участь лише у турнірах, що проводились у СРСР, найбільших успіхів досягнувши в роках 1966 (Москва, поділив 1-ше місце разом з Олександром Нікітіним) і 1967 (Харків, фінал чемпіонату СРСР, у якому посів 50-те місце з-поміж 126 учасників). Попри відсутність вражаючих досягнень мав репутацію одного з найкращих теоретиків, а його статті та аналізи публікували найпрестижніші радянські шахові періодичні видання.

Після виїзду до Ізраїля невдовзі приєднався до команди Віктора Корчного і був його секундантом під час матчу за звання чемпіона світу проти Анатолія Карпова в Баґйо (1978), у якому Корчной програв з мінімальним рахунком. Невдовзі увійшов до широкої когорти провідних ізраїльських шахістів, тричі (1980, 1982, 1984) виступивши в складі збірної цієї країни на шахових олімпіадах, де набрав 17½ очок у 31 партії[2]. 1982 року досягнув одного з найбільших успіхів у кар'єрі, посівши 2-ге місце (позаду Ларса Карлссона на зональному турнірі в Раннерсі і завоювавши путівку до наступного етапу боротьби за звання чемпіона світу, міжзонального турніру. 1982 року відбувся три міжзональні турніри, зокрема один у Москві. Мурей, бувши емігрантом, не мав шансів отримати від радянської влади туристичної візи, тому, щоб зустрітися зі своєю родиною, звернувся до ФІДЕ з проханням дати можливість взяти участь саме в цьому турнірі. Міжнародна шахова федерація виконала це прохання (попри протести радянської федерації) і ізраїльський спортсмен став першим в історії шахістом-мігрантом, який знову виступив у Радянському Союзі. У підсумку на міжзональному турнірі Мурей посів 6-те місце[3].

У наступних роках досягнув низки значних результатів на міжнародних турнірах, зокрема, в таких містах, як: Брайтон (1982, поділив 1-місце разом з Гудмундуром Сігурйонссоном і Дмитром Гуревичем), Гастінгс (1982/83, поділив 3-тє місце позаду Рафаеля Ваганяна і Влатко Ковачевича, разом з Любомиром Фтачником), Нетанья (1983, поділив 3-тє місце позаду Мігеля Кінтероса і Шимона Кагана, разом з Левом Гутманом), Амстердам (1986, турнір OHRA-B, поділив 2-ге місце позаду Алонсо Сапати, разом з Яном Смейкалом і Юхимом Геллером), Севілья (1987, посів 1-ше місце), Марсель (1987, посів 2-ге місце позаду Рафаеля Ваганяна), Париж (1988, посів 2-ге місце позаду Лева Гутмана), Руаян (1988, поділив 2-ге місце позаду Віктора Корчного, разом із Жужею Полгар), Подольськ (1991, посів 1-ше місце), Вінніпег (1997, поділив 3-тє місце позаду Джуліана Годжсона і Кевіна Спраггетта, разом з Левом Псахісом, Ханнесом Стефанссоном, Йоханом Хьяртарсоном, Олександром Шабаловим і Рейнальдо Верою), Сен-Кантен (1998, посів 1-ше місце), Монтобан (2000, поділив 1-місце разом з Сірілем Марселеном і Жаном-Люком Шабаноном), Дірен (2000, поділив 2-ге місце позаду Семена Двойріса), Еврі (2002, посів 1-ше місце), поділив 2-ге місце в Зеєфельді (2002, позаду Ілії Білінова), Дьєпп (2003, поділив 1-ше місце разом з Андрієм Щекачовим) і в Парижі (2007, поділив 2-ге місце позаду Крума Георгієва, разом з Намігом Гулієвим)[4].

Багаторазовий призер змагань на першість Європи серед ветеранів (гравців старших 60 років): у 2001 році переміг на турнірі, який відбувся в Сен-Венсані, у своїй колекції має також срібну (2003) та три бронзових (2002, 2005, 2007) медалі.

Найвищий рейтинг Ело в кар'єрі мав станом на 1 січня 1989 року, досягнувши 2560 пунктів ділив тоді 51-54-те місце в світовому рейтинг-листі ФІДЕ, одночасно займаючи 1-ше місце серед ізраїльських шахістів.

Зміни рейтингу ред.

Зміни рейтингу Ело[5]

Примітки ред.

  1. FIDE rating history :: Murrey, Jacob. Архів оригіналу за 26 травня 2018. Процитовано 16 квітня 2018. 
  2. OlimpBase: Murey, Yaacov. Архів оригіналу за 17 квітня 2018. Процитовано 16 квітня 2018. 
  3. 1982 Moscow Interzonal Tournament. Архів оригіналу за 11 березня 2000. Процитовано 16 квітня 2018. 
  4. 1er Open International de la Ville de Paris 2007. Архів оригіналу за 13 вересня 2007. Процитовано 16 квітня 2018. 
  5. Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)

Джерела ред.

Посилання ред.