Бра́йтон (англ. Brighton) — місто на південному узбережжі Англії в графстві Східний Сассекс. Разом з містом Гоув утворює єдину адміністративну одиницю — Брайтон і Гоув.

Брайтон
англ. Brighton
Міський пляж
Міський пляж
Міський пляж
Брайтон
Основні дані
50°49′27″ пн. ш. 0°08′02″ зх. д. / 50.82417° пн. ш. 0.13389° зх. д. / 50.82417; -0.13389
Країна Велика Британія Велика Британія, Англія
Регіон Східний Сассекс
Площа 82,67 км²
Населення 155 919 особи (2007)
Висота НРМ 22 м
Міста-побратими Калі, Дьєпп, Рейк'янесбаїр
Телефонний код 01273
Часовий пояс UTC+0
GeoNames 2654710
OSM 114085 ·R (Брайтон і Гоув)
Поштові індекси BN1, BN2, BN50, BN88
Міська влада
Вебсайт www.brighton-hove.gov.uk
Мапа
Мапа


CMNS: Брайтон у Вікісховищі

Історія Редагувати

В Книзі страшного суду згадується Брайтон під назвою Bristelmestune.[1] 1514 року, під час війни між Англією та Францією, Brighthelmstone був спалений дощенту. Вціліли тільки частина церкви Св. Миколая та частина міських будівель, які отримали назву «лінії»(англ. The Lanes).

З середини XVIII столітя лікар Річард Рассел Льюїс почав прописувати своїм пацієнтам лікування морською водою в Брайтоні. Вже до 1760 почалась розбудова георгіанських терас і рибальське поселення перетворилось на фешенебельний курорт. Розвитку курорту також посприяла допомога Георга IV, який проводив в Брайтоні багато часу і побудував Королівський павільйон.[2].

На честь Брайтона названо місто в окрузі Франклін, штату Нью-Йорк.

Відомі особистості Редагувати

У поселенні народився:

У поселенні помер:

  • Едвард Брансфілд (бл. 1785—1852) — британський мореплавець ірландського походження, що вважається одним з першовідкривачів Антарктиди. 30 січня 1820 року ним був відкритий півострів Трініті — північний край Антарктичного півострова.

World Naked Bike Ride Редагувати

З 2006 року у місті проходить велосипедний марафон World naked bike ride.

Галерея Редагувати

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. National Archives: Domesday Book: Brighton. Архів оригіналу за 7 липня 2013. Процитовано 25 травня 2010. (англ.)
  2. Carder (1990), ст.71(англ.)
  3. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання Редагувати