Муза Парфянська
Муза — цариця Парфії, дружина парфянського царя Фраата IV, фактична співправителька свого сина Фраата V.
| Муза Парфянська | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
46 до н. е.[1] Італія (Стародавній Рим), Стародавній Рим |
| Померла |
1 століття Римська імперія |
| Країна | Парфія |
| Діяльність | політична діячка, суверен |
| Титул | королева-консорт |
| Посада | Король королів і королева-консорт |
| У шлюбі з | Фраат IV |
| Діти | Фраат V |
Історія ред.
Муза була римлянкою за походженням; за однією з версій — фавориткою римського імператора Августа, який подарував її парфянському царю Фраат IV за мирний договір з Парфією, по якому Риму були повернуті штандарти, взяті ще після битви при Каррах.
Вона стала користуватися особливою пошаною та любов'ю у Фраата IV, пізніше він взяв її в законні дружини.
Муза багато сприяла проримській орієнтації Фраата IV, при якому його сини були направлені в Рим на проживання та навчання, фактично — як почесні заручники. У реальності це було спробою видалити від спадкування корони інших синів Фраата IV і передати трон своєму синові — майбутньому царю Фраату V.
Переворот і вбивство Фраата IV ред.
Разом зі своїм сином — спадкоємцем Фраатом V — брала участь у змові проти свого чоловіка — царя Фраата IV, отруївши його. Після вступу на трон Фраата V стала фактичною співправителькою. Її зображення чеканилося на парфянських монетах поряд із зображенням Фраата V.
Зміщення та вбивство ред.
За описом, даним Йосипом, нібито мала близьких зв'язках зі своїм сином, він узяв її за дружину, що було неприйнятно і геть відкидалося парфянами. Це і стало причиною нової змови парфянської знаті, при якій Фраат V і Муза були зміщені з трону та вбиті.
Інша й імовірніша версія зміщення Фраата V і Музи — їх вельми яскрава проримська орієнтація, обумовлена римським походженням Музи. Парфянська знать, змістивши Фраата V і Музу, передала трон Ороду III.
Джерела ред.
- Дибвойз Н. К. Политическая история Парфии / Пер. с англ., науч. ред. и библиографич. приложение В. П. Никонова. — СПб.: Филологический факультет СПбГУ, 2008. — 816 с. — (Историческая библиотека). — ISBN 978-5-8465-0638-1 (рос.)
