Мошин Олександр Федорович

Олександр Федорович Мошин (28 серпня 1917, Владимирська область — 13 липня 1943, Орловська область) — радянський льотчик-випробувач і льотчик-ас винищувальної авіації. Гвардії капітан.

Мошин Олександр Федорович
Народження28 серпня 1917(1917-08-28)
Калита, В'язниківський повіт, Владимирська губернія, Російська імперія
Смерть13 липня 1943(1943-07-13) (25 років)

загиблий у бою
ПохованняМценський район
Країна СРСР
ПриналежністьСРСР
Рід військСРСР Військово-повітряні сили
Роки служби1935 — 1943
Звання Капітан
Війни / битвиБої на Халхин-Голі;
Радянсько-фінська війна;
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня

Біографія

ред.

Народився 28 серпня 1917 року в селі Калита нині В'язниківського району Владимирської області у родині робітника. Росіянин. З 1925 року жив у місті В'язники. У 1931 закінчив 7 класів середньої школи, в 1933 — школу фабрично-заводського учнівства, в 1935 — 2 курси В'язниківського текстильного технікуму. Одночасно з навчанням у 1933—1935 роках працював заправником на взуттєвій фабриці «Червоний Жовтень».

У Червоній Армії із серпня 1935 року. У 1938 році закінчив 11-ю Ворошиловградську військову авіаційну школу льотчиків імені Пролетаріату Донбасу. Служив у стройових частинах ВПС пілотом та начальником парашутно-десантної служби авіаційної ескадрильї.

Учасник боїв на річці Халхин-Гол із 16 червня 1939 року. Воював на винищувачі І-16. У перші дні конфлікту воював у складі 70-го та 22-го винищувальних авіаційних полків, потім — в ескадрильї капітана В. П. Кустова 56-го винищувального авіаційного полку. У повітряному бою 4 серпня 1939 року тараном збив японський винищувач І-97, посадивши після цього свій літак на аеродром.[1] Усього в небі Монголії лейтенант О. Ф. Мошин збив особисто 1 і в групі 3 японських літаки (у літературі є суттєві розбіжності про кількість перемог О. Ф. Мошина на Халхин-Голі: 2 особисті та 3 групові, 1 особиста і 5 групових). 1 вересня 1939 року в повітряному бою було поранено, покинув літак із парашутом і відправлений на Батьківщину.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 серпня 1939 року за мужність і героїзм, виявлені й під час військового та міжнародного обов'язку лейтенанту Мошину Олександру Федоровичу надано звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна. Після заснування відзнаки йому було вручено медаль «Золота Зірка» № 145.

Старший лейтенант Мошин брав участь у радянсько-фінській війні 1939—1940 років. Був заступником командира ескадрильї 38-го та 7-го винищувальних авіаційних полків. Здобув 1 особисту перемогу, збивши в повітряному бою 7 березня 1940 фінський бомбардувальник Bristol Blenheim.

З вересня 1940 року до лютого 1941 року навчався у Військово-повітряній академії. З 6 березня 1941 року — на випробувальній роботі в НДІ ВПС .

На фронтах Німецько-радянської війни з 7 липня 1941 року. Був командиром ланки 402-го винищувального авіаційного полку особливого призначення ВПС Північно-Західного фронту, сформованого з-поміж льотчиків-випробувачів. Воював на винищувачі МіГ-3. У серпні 1941 року відкликаний з фронту і повернутий на льотно-випробувальну роботу.[2]

8 серпня 1942 року призначений заступником командира ескадрильї 51-го винищувального авіаційного полку до ВПС Забайкальського військового округу. Член ВКП(б) із 1942 року[3].

З листопада 1942 — знову на фронті, командир ескадрильї 32-го гвардійського винищувального авіаційного полку на Калінінському, Північно-Західному і Брянському фронтах.[4] На винищувачах Як-1 і Ла-5 гвардії капітан Мошин О. Ф. здійснив 40 бойових вильотів, провів 29 повітряних боїв, збив особисто 4 літаки супротивника.

13 липня 1943 року загинув у повітряному бою на Курській дузі біля селища Матвіївський Залєгощенського району Орловської області.[5] Обставини загибелі Героя залишилися таємницею — його останній бій був в умовах сильної хмарності і єдиний співслужбовець, який бачив його загибель, згадував, що в якийсь момент літак Мошина «вивалився» з хмар і врізався в землю, але що стало причиною цього — встановити після вибуху машини при ударі об землю не було змоги.[6]

На трьох війнах, у яких боровся Олександр Мошин, він за підтвердженими даними збив особисто 6 та у групі 3 ворожих літаків. У літературі іноді вказується і більша кількість перемог.

Похований біля села Студенець Орловської області.

Ім'я героя назвали вулицю в місті В'язники, там же встановлено меморіальну дошку.[7] Ще одна меморіальна дошка встановлена в місті Щолкове Московської області (колишнє військове селище Чкаловське).

Нагороди

ред.

Примітки

ред.
  1. Семёнов А. Ф. Таран над Халхин-Голом. // Авиация и космонавтика. — 1981. — № 3. — С.9.
  2. Книга памяти ГК НИИ ВВС, 1941—1945. — М.: РООССА, 2015. — 175 с. — (Никто не забыт и ничто не забыто!); ISBN 978-5-91926-268-8. — С.31—35.
  3. Посёлок Матвеевский (см. на карте 1941 года [Архівовано 2017-08-17 у Wayback Machine.]) исключён из учетных данных 5 февраля 1999 года; территория относится к Грачёвскому сельскому поселению Залегощенского района (Постановление Орловского областного Совета народных депутатов от 05.02.1999 № 10/159-ОС «Об исключении из учетных данных населенных пунктов Залегощенского района Орловской области» (рос.). портал Центрального ФО России. Архів оригіналу за 16 серпня 2017. Процитовано 16 серпня 2017.).
  4. Исаев С. М. Страницы истории 32-го гвардейского Виленского орденов Ленина и Кутузова III степени истребительного авиационного полка. Часть 1: 1941—1967 годы. — М.: «Арбор», 2006. — 219 с.; ISBN 5-900048-31-4. — С.54.
  5. Ерофеев Ю. Н. Герой Советского Союза Александр Фёдорович Мошин погиб при обстоятельствах до конца не выясненных. // Военно-исторический архив. — 2008. — № 9. — С.38—46.
  6. Моськин В., Алехина Е. Две звездные судьбы на мценском небосклоне. // Краеведческий научно-популярный альманах «Мценское наследие», Вып. 1. — 2014. — С. 143—147.
  7. Зудилов Г., Ковалева Л. Вязники — город героев: очерки о воспитанниках вязниковской земли — Героях Советского Союза и России. — Владимир: Транзит Икс, 2005. — 104 с. — ISBN 5-8311-0182-7. — С.68—72.

Література

ред.
  • Абрамов А. С. Дванадцять таранів. — Свердловськ: Середньо-Ур. кн. вид., 1970.
  • Герої вогняних літ. — М.: Московський робітник, 1985. — Кн. 8.
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. с. — 100 000 прим. — ISBN 5-203-00536-2.
  • Жукова Л. Н. Вибираю таран. — М.: Молода гвардія, 1985.
  • Кривель А. М. Чуєш, Халхін-Гол. — М.: Плітвидав, 1989.
  • Крила Батьківщини. — М.: ДТСААФ, 1983.
  • Кузнєцов І. І., Джога І. М. Перші Герої Радянського Союзу (1936—1939). — Іркутськ, 1983. — С.177-178.
  • На межі можливого. — 2-ге вид., Випр. та дод. — М.: Лімб, 1993.
  • Нагірний А. Ф., Травкін В. В. Володимирці — Герої Радянського Союзу. — Володимир, 1964. — С.203-204.
  • Нагірний А. Ф., Травкін В. В. Землі Володимирської богатирі. — Ярославль, 1967. — С.30-32.
  • Новіков М. В. Перемога на Халхін-Голі. — М.: Політвидав, 1971.
  • Решетов А. А. Дорогою пошуку. — Іжевськ, 1974.
  • Рум'янцев Н. М. Герої Халхін-Гола. — М.: Воєніздат, 1989.
  • Халхін-Гол-1939. — М.: Планета, 1989.

Посилання

ред.