Вікіпедія

Мошин Олександр Федорович

Олександр Федорович Мошин (28 серпня 1917, Владимирська область — 13 липня 1943, Орловська область) — радянський льотчик-випробувач і льотчик-ас винищувальної авіації. Гвардії капітан.

Мошин Олександр Федорович
Народження28 серпня 1917(1917-08-28)
Калита, В'язниківський повіт, Владимирська губернія, Російська імперія
Смерть13 липня 1943(1943-07-13) (25 років)
біл пос. Матвіївський, Залегощенський район, Орловська область, РРФСР, СРСР

загиблий у бою
ПохованняМценський район
Країна СРСР
ПриналежністьСРСР
Рід військСРСР Військово-повітряні сили
Роки служби1935 — 1943
Звання Капітан
Війни / битвиБої на Халхин-Голі;
Радянсько-фінська війна;
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня

Біографія

ред.

Народився 28 серпня 1917 року в селі Калита нині В'язниківського району Владимирської області у родині робітника. Росіянин. З 1925 року жив у місті В'язники. У 1931 закінчив 7 класів середньої школи, в 1933 — школу фабрично-заводського учнівства, в 1935 — 2 курси В'язниківського текстильного технікуму. Одночасно з навчанням у 1933—1935 роках працював заправником на взуттєвій фабриці «Червоний Жовтень».

У Червоній Армії із серпня 1935 року. У 1938 році закінчив 11-ю Ворошиловградську військову авіаційну школу льотчиків імені Пролетаріату Донбасу. Служив у стройових частинах ВПС пілотом та начальником парашутно-десантної служби авіаційної ескадрильї.

Учасник боїв на річці Халхин-Гол із 16 червня 1939 року. Воював на винищувачі І-16. У перші дні конфлікту воював у складі 70-го та 22-го винищувальних авіаційних полків, потім — в ескадрильї капітана В. П. Кустова 56-го винищувального авіаційного полку. У повітряному бою 4 серпня 1939 року тараном збив японський винищувач І-97, посадивши після цього свій літак на аеродром.[1] Усього в небі Монголії лейтенант О. Ф. Мошин збив особисто 1 і в групі 3 японських літаки (у літературі є суттєві розбіжності про кількість перемог О. Ф. Мошина на Халхин-Голі: 2 особисті та 3 групові, 1 особиста і 5 групових). 1 вересня 1939 року в повітряному бою було поранено, покинув літак із парашутом і відправлений на Батьківщину.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 серпня 1939 року за мужність і героїзм, виявлені й під час військового та міжнародного обов'язку лейтенанту Мошину Олександру Федоровичу надано звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна. Після заснування відзнаки йому було вручено медаль «Золота Зірка» № 145.

Старший лейтенант Мошин брав участь у радянсько-фінській війні 1939—1940 років. Був заступником командира ескадрильї 38-го та 7-го винищувальних авіаційних полків. Здобув 1 особисту перемогу, збивши в повітряному бою 7 березня 1940 фінський бомбардувальник Bristol Blenheim.

З вересня 1940 року до лютого 1941 року навчався у Військово-повітряній академії. З 6 березня 1941 року — на випробувальній роботі в НДІ ВПС .

На фронтах Німецько-радянської війни з 7 липня 1941 року. Був командиром ланки 402-го винищувального авіаційного полку особливого призначення ВПС Північно-Західного фронту, сформованого з-поміж льотчиків-випробувачів. Воював на винищувачі МіГ-3. У серпні 1941 року відкликаний з фронту і повернутий на льотно-випробувальну роботу.[2]

8 серпня 1942 року призначений заступником командира ескадрильї 51-го винищувального авіаційного полку до ВПС Забайкальського військового округу. Член ВКП(б) із 1942 року[3].

З листопада 1942 — знову на фронті, командир ескадрильї 32-го гвардійського винищувального авіаційного полку на Калінінському, Північно-Західному і Брянському фронтах.[4] На винищувачах Як-1 і Ла-5 гвардії капітан Мошин О. Ф. здійснив 40 бойових вильотів, провів 29 повітряних боїв, збив особисто 4 літаки супротивника.

13 липня 1943 року загинув у повітряному бою на Курській дузі біля селища Матвіївський Залєгощенського району Орловської області.[5] Обставини загибелі Героя залишилися таємницею — його останній бій був в умовах сильної хмарності і єдиний співслужбовець, який бачив його загибель, згадував, що в якийсь момент літак Мошина «вивалився» з хмар і врізався в землю, але що стало причиною цього — встановити після вибуху машини при ударі об землю не було змоги.[6]

На трьох війнах, у яких боровся Олександр Мошин, він за підтвердженими даними збив особисто 6 та у групі 3 ворожих літаків. У літературі іноді вказується і більша кількість перемог.

Похований біля села Студенець Орловської області.

Ім'я героя назвали вулицю в місті В'язники, там же встановлено меморіальну дошку.[7] Ще одна меморіальна дошка встановлена в місті Щолкове Московської області (колишнє військове селище Чкаловське).

Нагороди

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Семёнов А. Ф. Таран над Халхин-Голом. // Авиация и космонавтика. — 1981. — № 3. — С.9.
  2. ↑ Книга памяти ГК НИИ ВВС, 1941—1945. — М.: РООССА, 2015. — 175 с. — (Никто не забыт и ничто не забыто!); ISBN 978-5-91926-268-8. — С.31—35.
  3. ↑ Посёлок Матвеевский (см. на карте 1941 года [Архівовано 2017-08-17 у Wayback Machine.]) исключён из учетных данных 5 февраля 1999 года; территория относится к Грачёвскому сельскому поселению Залегощенского района (Постановление Орловского областного Совета народных депутатов от 05.02.1999 № 10/159-ОС «Об исключении из учетных данных населенных пунктов Залегощенского района Орловской области» (рос.). портал Центрального ФО России. Архів оригіналу за 16 серпня 2017. Процитовано 16 серпня 2017.).
  4. ↑ Исаев С. М. Страницы истории 32-го гвардейского Виленского орденов Ленина и Кутузова III степени истребительного авиационного полка. Часть 1: 1941—1967 годы. — М.: «Арбор», 2006. — 219 с.; ISBN 5-900048-31-4. — С.54.
  5. ↑ Ерофеев Ю. Н. Герой Советского Союза Александр Фёдорович Мошин погиб при обстоятельствах до конца не выясненных. // Военно-исторический архив. — 2008. — № 9. — С.38—46.
  6. ↑ Моськин В., Алехина Е. Две звездные судьбы на мценском небосклоне. // Краеведческий научно-популярный альманах «Мценское наследие», Вып. 1. — 2014. — С. 143—147.
  7. ↑ Зудилов Г., Ковалева Л. Вязники — город героев: очерки о воспитанниках вязниковской земли — Героях Советского Союза и России. — Владимир: Транзит Икс, 2005. — 104 с. — ISBN 5-8311-0182-7. — С.68—72.

Література

ред.
  • Абрамов А. С. Дванадцять таранів. — Свердловськ: Середньо-Ур. кн. вид., 1970.
  • Герої вогняних літ. — М.: Московський робітник, 1985. — Кн. 8.
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. с. — 100 000 прим. — ISBN 5-203-00536-2.
  • Жукова Л. Н. Вибираю таран. — М.: Молода гвардія, 1985.
  • Кривель А. М. Чуєш, Халхін-Гол. — М.: Плітвидав, 1989.
  • Крила Батьківщини. — М.: ДТСААФ, 1983.
  • Кузнєцов І. І., Джога І. М. Перші Герої Радянського Союзу (1936—1939). — Іркутськ, 1983. — С.177-178.
  • На межі можливого. — 2-ге вид., Випр. та дод. — М.: Лімб, 1993.
  • Нагірний А. Ф., Травкін В. В. Володимирці — Герої Радянського Союзу. — Володимир, 1964. — С.203-204.
  • Нагірний А. Ф., Травкін В. В. Землі Володимирської богатирі. — Ярославль, 1967. — С.30-32.
  • Новіков М. В. Перемога на Халхін-Голі. — М.: Політвидав, 1971.
  • Решетов А. А. Дорогою пошуку. — Іжевськ, 1974.
  • Рум'янцев Н. М. Герої Халхін-Гола. — М.: Воєніздат, 1989.
  • Халхін-Гол-1939. — М.: Планета, 1989.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мошин_Олександр_Федорович&oldid=43062667