В'язники

місто у В'язниковському районі Владимирської області Росії

В'язники́[1] (рос. Вя́зники) — місто в Російській Федерації, адміністративний центр В'язниківського району Владимирської області.

місто В'язники
Вязники
Герб Прапор
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Володимирська область
Муніципальний район В'язниківська міськрада
Код ЗКАТУ: 17415000
Код ЗКТМО: 17610101001
Основні дані
Час заснування 1608
Статус міста 1778
Населення 41 537 осіб (2008)
Площа 37 км²
Густота населення 1122,6 осіб/км²
Поштові індекси 601440-601446
Телефонний код +7 49233
Географічні координати: 56°14′36″ пн. ш. 42°07′45″ сх. д. / 56.243333333333° пн. ш. 42.129166666667° сх. д. / 56.243333333333; 42.129166666667
Часовий пояс +3, влітку +4
Висота над рівнем моря 130 м
Водойма річка Клязьма
Найближча залізнична станція В'язники
Відстань
До центру регіону (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:

105

Влада
Вебсторінка vyazniki.ru
Міський голова Ільїн Валерій В'ячеславович
Мапа
В'язники (Росія)
В'язники
В'язники

В'язники (Володимирська область)
В'язники
В'язники

Мапа


CMNS: В'язники у Вікісховищі

Населення міста становить 41 537 осіб (2008; 40 398 в 2002, 5 164 в 1897).

Географія

ред.

Місто розташоване на правому березі річки Клязьма, лівої притоки річки Ока басейну Волги.

Історія

ред.

Місто розташоване на місці древнього поселення Ярополч-Заліський. Вперше село В'язники згадується в 1608 році. З 1622 року сюди подорожують прочани до чудотворної ікони Казанської Богоматері. В 1778 році указом Катерини II поселення отримує статус повітового міста Владимирської губернії. З XVIII століття — центр вирощування льону та виробництва лляних тканин та канатів. Розвивались також іконопис, різьба по дереву, садівництво та городництво (в'язниковські сорти вишні та огірків).

В 1897 році в місті було 8 церков, жіноча прогімназія, міське училище, церковна школа, міська лікарня та лікарня при фабриці Сенькова; працювали ткацькі фабрики В. О. Демідова, В. В. Єлізарова та С. І. Сенькова, паперова фабрика Демідових, винокурня братів Голубевих. У 2005 році до складу міста було включене селище міського типу Новов'язники.

Населення

ред.
Чисельність населення
1784[2]1856[3]1859[4]1870[2]1891[5]1897[6]1913[3]
19255300494444115164886210 900
1920[2]1923[3]1926[7]1931[3]1939[8]1959[9]1967[3]
942312 34417 07024 10033 50239 39242 000
1970[10]1979[11]1989[12]1992[3]1998[3]2000[3]2001[3]
42 71445 91645 43845 40043 40042 20041 400
2002[13]2003[3]2005[3]2006[3]2008[3]2009[14]2010[15]
40 39840 40043 80042 90041 50040 91641 248
2011[16]2012[17]2013[18]2014[19]2015[20]2016[21]2017[22]
41 04040 27739 40138 66137 86637 19736 635
2018[23]
35 865
10 000
20 000
30 000
40 000
50 000
1784
1897
1931
1979
2001
2008
2013
2018

Культура і освіта

ред.

У місті відкриті механіко-технологічний технікум, філіал Владимирського інституту економіки й права, працюють стадіони «Текстильщик» та «Труд», фізкультурно-оздоровчий центр «Олімп», відкритий парк «Спутник».

Економіка

ред.

В місті працюють заводи «Освар» (автозапчастини), радіоелектронної техніки, мінеральної води, фабрики швейна, 2 ткацькі, льонокомбінат та хлібокомбінат.

Транспорт

ред.

Через місто проходить автомагістраль М7 «Волга», залізниця Транссибірська магістраль. На східній околиці розташоване летовище. Поблизу проходять газопровід Уренгой-Центр та продуктопровід Нижній Новгород-Рязань. На річці Клязьма збудований річковий порт.

Видатні місця

ред.
 
Собор Благовіщенського монастиря, 1680-і рр.
  • Собор Казанської Богородиці (1670) — знищений більшовиками.
  • Благовіщенський чоловічий монастир (1643). Монастирський собор зведений в 1680-і рр.
  • Хрестовоздвиженська церква (XVIII ст.)
  • Садиба фабриканта С. І. Сенькова

Люди

ред.

Посилання

ред.

Примітки

ред.
  1. Український правопис, § 109. Архів оригіналу за 18 листопада 2016. Процитовано 12 січня 2015.
  2. а б в Предварительные итоги переписи по Владимирской губернии. Выпуск 2-й // Всесоюзная перепись населения 1926 года. (рос.)
  3. а б в г д е ж и к л м н п Народная энциклопедия «Мой город». Вязники. Архів оригіналу за 27 червня 2014. Процитовано 27 червня 2014. (рос.)
  4. Владимирская губерния. Список населённых мест по сведениям 1859 года
  5. Вязники // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  6. Первая Всеобщая перепись населения Российской империи 1897 года. Владимирская губерния. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 26 жовтня 2013. (рос.)
  7. Владимирский округ Ивановской промышленной области и его районы : (с 11 картами районов и 1 окружной). — Владимир : Изд. Орг. комис. Владокруга, 1929. — 127, [3] с. : к. ; 25 см. — Без обл. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. (рос.)
  8. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Численность городского населения СССР по городским поселениям и внутригородским районам. Архів оригіналу за 30 листопада 2013. Процитовано 30 листопада 2013. (рос.)
  9. Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  10. Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  11. Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
  12. Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
  13. Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. (рос.)
  14. Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014. (рос.)
  15. Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения по населённым пунктам Владимирской области. Архів оригіналу за 21 липня 2014. Процитовано 21 липня 2014. (рос.)
  16. Владимирская область. Оценка численности населения на 1 января 2009-2016 годов (рос.)
  17. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
  18. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013. (рос.)
  19. Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014. (рос.)
  20. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015. (рос.)
  21. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  22. (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
  23. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года (рос.). Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018.