Відкрити головне меню

Мости Стрілецького
Мости Стрілецького
Відновлений міст Стрілецького через Дніпро на острів Хортиця (1943)
47°49′13″ пн. ш. 35°04′29″ сх. д. / 47.82027817002777681° пн. ш. 35.07472229002777198° сх. д. / 47.82027817002777681; 35.07472229002777198Координати: 47°49′13″ пн. ш. 35°04′29″ сх. д. / 47.82027817002777681° пн. ш. 35.07472229002777198° сх. д. / 47.82027817002777681; 35.07472229002777198
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Розташування Запоріжжя, УРСР, СРСР
Галузь застосування залізничний міст[d]
Перетинає Дніпро
Тип конструкції арковий
Відкрито 6.11.1931

Мости Стрілецького. Карта розташування: СРСР
Мости Стрілецького
Мости Стрілецького
Мости Стрілецького (СРСР)
Мости Стрілецького у Вікісховищі?

мости Стрілецького (Константинівські мости) — два мости над Дніпром, що з'єднують через острів Хортицю правий і лівий берег міста Запоріжжя. Існували в середині XX століття. Їх замінили на Мости Преображенського.

Передумови будівництваРедагувати

Будівництво гідротехнічних споруд ДніпроГЕС, що розпочалося 1927 року, передбачало й зведення мостів через русло Нового та Старого Дніпра, оскільки із затопленням тодішнього Кічкаського моста, залізничну магістраль, що зв'язує Донбас з Криворіжжям, необхідно було перенести в інше місце. На правому березі для потреб ДніпроГЕС вже були залізничні станції «Дніпробуд» та «Канцерівка», а на лівому березі станція «Шлюзова» — працювали вони з повним навантаженням. Від станції «Шлюзова» почали будувати залізничну колію до берега Нового Дніпра. Ту ж роботу проводили від станції «Канцерівка» й на самій Хортиці. Магістраль перетинала острів Хортицю. Коли будівництво залізничних двоколійних шляхів добігало кінця, розпочали зводити мости.

Характеристики мостівРедагувати

Мости були двоярусні. Верхній ярус — для двоколійного залізничного руху, а нижній шириною 7,75 м — для вантажного та легкового автотранспорту, а також для пішоходів. Для цього з обидвох сторін нижнього ярусу на консолях були зроблені тротуари. Повна довжина моста через Новий Дніпро становила 715 м і він складався з трьох основних аркових прольотів до 140 м кожний. З боку обох берегів були підходи. Підхід з лівого берега утворювала двопрогонна ферма довжиною 140 м і ферма довжиною 25 м, що перекривала в'їзд шосейної дороги. З боку правого берега була однопрогонна ферма довжиною 56 м і для шосейної дороги 25-метрова ферма. Висота мосту становила 50 метрів.[1]

Двопрогонна нерозрізна ферма на Лівому березі Нового Дніпра була зроблена для того, щоб в перспективі спорудити підводний канал під будь-яким з прогонів, якщо потрібно буде пропускати судна з великою осадкою.

Міст через Старий Дніпро був одноарковим, мав довжину 370 м, складався з арки довжиною 224 м і підходів у вигляді металевих рамних естакад. Цей одноарковий міст з прогоном довжиною 224 м, був тоді найбільшим однопрогонним мостом у Європі.

Загальна вага металу обох мостів становила — 13700 т, з яких на триарковий міст припадало 8480 т, а на одноарковий — 5220 т. Проекти мостів через Новий та Старий Дніпро розробив і розрахував професор М. С. Стрілецький.[1]

СпорудженняРедагувати

Арки мостів були виготовлені з феросіліцієвої сталі, а надаркові споруди — зі звичайної вуглецевої марки Ст. З. Прокат феросіліцієвої сталі був замовлений на Вітковецькому сталеплавильному заводі в Чехословаччині. Міст мав клепану конструкцію. Частину конструкцій моста клепали в Чехословаччині, частину — на Дніпропетровському металургійному заводі. Міст через Старий Дніпро збирали фахівці з Чехословаччини, триарковий міст через Новий Дніпро — наші під керівництвом сормовського інженера Константинова, який мав досвід збірки мостів у Сибіру. Жителі м. Запоріжжя називали ці мости Костянтинівськими. Між чехословацькими фахівцями та радянськими виникло здорове змагання з якості складання та клепки конструкцій.

Піварки мостів збирали на березі. Потім на баржах доставляли до опор мосту й за допомогою спеціальних кранів вже встановлювали на місце. Незабаром багатотонні мости з ажурними арками з'єднали береги Дніпра. Напередодні 14-ї річниці Жовтневої революції 6-го листопада 1931 розпочався залізничний рух новою магістраллю через острів Хортицю та Дніпро. Майже десять років по мостах перевозили мирні вантажі. 1941 року з початком Великої Вітчизняної війни, по ним вже проходили військові ешелони.

Друга світова війнаРедагувати

18 серпня 1941 німецькі війська після артпідготовки і під прикриттям танків прорвали радянську оборону й вийшли на правий берег Дніпра. Захоплення греблі ДніпроГЕС і мостів забезпечувало безперешкодну переправу через Дніпро та захоплення міста. Частину греблі підірвали, але міст через Старий Дніпро захопили німецькі війська, його захисники загинули. Німці вийшли на острів Хортиця. Міст через Новий Дніпро був невдало підірваний загонами Червоної армії під час відступу, що дозволило німцям потрапити на лівий берег і зайняти плацдарм в районі парку Металургів. Підрозділи 247-ї стрілецької дивізії оточили ворога та повністю очистили лівий берег Дніпра. Але противник ще знаходився на острові Хортиця та обстрілював усе місто. Коли німців вибили з острова, під ураганним мінометним вогнем політрук М. З. Бочаров замінував міст через Старий Дніпро та підірвав його разом з застряглою там ворожою технікою. Більш ніж 40 днів радянські підрозділи утримували острів у своїх руках, що дозволило провести евакуацію. Коли з'явилася загроза оточення радянських військ дислокованих в Запоріжжі, міст через Новий Дніпро був остаточно підірваний і 3-го жовтня війська залишили місто.

За два роки окупації Запоріжжя німці частково відновили мости через Дніпро й залізницею перекидали підкріплення для своєї армії.

З початком наступу радянських військ восени 1943 льотчики, якими командував В. А. Судець, отримали завдання зруйнувати залізничні мости через Дніпро, що мали виняткове значення, і стали для льотчиків об'єктом номер один. Кілька радянських літаків при цьому було збито. 21 вересня 1943 група в складі 8 літаків Іл-2, провідний командир третьої авіаескадрильї гв. лейтенант А. Усманов, вилетіла на бойове завдання, щоб зруйнувати залізничні мости через річку Дніпро. Усманов над ціллю був збитий і впав у Дніпро, проте, прийнявши весь вогонь зеніток на себе, дав можливість решті літаків підійти до мосту й зруйнувати його.

Висаджені мости перекривали фарватер річки і не давали можливість підвозити вантажі до греблі ДніпроГЕС, яку почали відбудовувати. Після остаточного визволення Запоріжжя розпочалося розчищення Дніпра від залишків мостів.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Адельберг Л. И. Довоенные мосты через Старый и Новый Днепр (мосты инженера Константинова) // Мосты Запорожья. — Запорожье : Тандем-У, 2005. — 56 с.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати