Кенін-Лопсан Монгуш

(Перенаправлено з Монгуш Кенін-Лопсан)

Монгу́ш Барахо́євич Ке́нін-Лопса́н (тув. Моңгуш Бора-Хөө оглу Кенин-Лопсаң; рос. Монгуш Барахоевич Кенин-Лопсан, * 10 квітня 1925, сумон Хондергей Дзун-Хемчикського кожууна, Тива) — тувинський культурний діяч, письменник, поет, публіцист, етнограф, фольклорист, чудовий краєзнавець, верховний довічний шаман Туви.

Монгуш Барахоєвич Кенін-Лопсан
Моңгуш Бора-Хөө оглу Кенин-Лопсаң
Монгуш Борахович Кенин-Лопсан.jpg
Народився 10 квітня 1925(1925-04-10) (94 роки)
Дзун-Хемчікський кожуун, Тива
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР[1]
Національність тувинець
Діяльність поет, прозаїк, етнограф-збирач тувинського фольклору
Alma mater Східний факультет СПбДУd
Премії заслужений діяч культури РРФСР,
заслужений діяч культури Тувин. АРСР,
народний письменник Республіки Тива,
Орден Дружби народів,
медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня,
Орден Республіки Тива.

Біографія і наукова діяльністьРедагувати

Монгуш Борахоєвич Кенін Лопсан народився 10 квітня 1925 року в сумоні (поселенні) Хондергей Дзун-Хемчикського кожууна (Тива) у трудовій багатодітній родині. Його батько - Монгуш Кельдегей оглу Бора-Хоо був мисливцем і водночас знаним оповідачем і оратором. Мати - Сат Шиижек уруу Сендінмаа – майстриня й талановита виконавиця народних пісень. У Монгуша було ще десять сестер і п'ять братів. Монгуш Борахоєвич - шоста за ліком дитина в сім'ї.

У тринадцятирічному віці восени 1938 року Монгуш вступає до щойно відкритої у містечку Бедик-Тей сумона Хондергей початкової школи, тямущого хлопця зарахували відразу до другого класу. З третього по сьомий класи Монгуш навчається у Чаданській семирічній школі.

Лише природній тямущості і щасливому збігу обставин завдячує Кенін-Лопсан, потрапивши у єдину за всю історію тувинську групу, набрану для навчання на Східному факультеті Ленінградського державного університету імені А. Жданова. У 1952 році Монгуш Кенін-Лопсан закінчив навчання і повернувся на роботу до рідної Туви, де на нього могла чекати блискуча кар'єра по партійній лінії. Але Кенін-Лопсан обрав інший життєвий шлях. Спочатку він працює викладачем тувинської мови та методики викладання російської мови у сільських школах республіки, а пізніше - у Тувинському педагогічному училищі.

У період з 1953 до 1965 років Монгуш Кенін-Лопсан – провідний редактор художньої літератури Тувинського книжкового видавництва. З 1965 до 1996 року – науковий співробітник Тувинського національного краєзнавчого музею імені Алдан Маадир, а з 1996 року - старший науковий співробітник.

У 1977 році Монгуш Кенін-Лопсан виступив з науковим дослідженням «До питання категорій твинських шаманів», а у 1982 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Сюжети і поетика тувинського шаманства. Досвід історико-етнографічної реконструкції». Лише 1997 року, вже після обрання дійсним членом Нью-Йоркської академії наук у 1995 році, Кенін-Лопсан захистив докторську дисертацію на тему: «Проблеми етнографічного вивчення тувинського шаманізму. За матеріалами шаманського фольклору».

З кінця 80-х — початку 90-х років XX століття Кенін-Лопсан цілком віддається науковій діяльності, видає численні монографії, пише наукові статті (дивись нижче), бере активну участь у заходах, в тому числі міжнародних, з відродження тувинської культури, зокрема шаманізму. Так, у листопаді 1992 року за якого участі створено спілку тувинських шаманів «Дунгур» — «Бубен». А у 1993 році під керівництвом Кенін-Лопсана у Кизилі проведено Міжанродний семінар шаманів та шаманознавців, під час якого він виступає з доповіддю «Координати душі у тувинців». Уряд тувинської автономії підримав зусилля і прагнення вченого, постановивши створити Науковий центр вивчення тувинського шаманства при Тувинському республіканському краєзнавчому музею з метою вивчення і популяризації тувинського шаманства.

Літературна і творча діяльністьРедагувати

Літературний доробокРедагувати

Монгуш Кенін-Лопсан почав творчу діяльність ще за юних років. Свої перші вірші Монгуш Кенін-Лопсан написав ще до навчання у Ленінграді. Вже навчаючись в університеті, він узявся до прози. Саме в роки навчання, у 50-і роки XX століття, Кенін-Лопсан працював над першим у тувинській літературі романом«Темно-рябий кінь». Загалом у доробку письменника і поета 9 романів, 20 поетичних і прозових збірок.

Монгуш Кенін-Лопсан - автор поетичних збірок:

  • «Велика путь»
  • «Маленький вчитель»
  • «Кіновар»
  • «Голоси»
  • «Сліди»

До прозового доробку Кенін-Лопсана належать романи «Юрта табунника», «Буян-Бадирги» та інші.

Кенін-Лопсан відомий також і як перекладач. Зокрема, він перекладав поезії Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки[2]. У свою чергу, його вірші перекладалися українською (наприклад «Два курені» та «Пісня води» в журналі «Жовтень», № 1 за 1985 рік).

Монгуш Кенін-Лопсан - збирач і популяризатор народної творчості тувинського народуРедагувати

Монгуш Кенін-Лопсан ще у дитячому віці зацікавився фольклором рідного тувинського народу, адже його батько був талановитим оповідачем народних сказань і легенд, а мати - натхненною виконавицею тувинських пісень.

 
обкладинка книжки Монгуш Кенін-Лопсана «Алгиші тувинських шаманів», Кизил, 1995

Протягом усього свого життя Кенін-Лопсан збирав алгиші - гімни та міфи тувинських шаманів, їм же присвятив свою наукову діяльність. Саме завдяки Монгушу Борахоєвичу, задовго до демократизації 90-х років XX століття, вже у 70-і роки у науковий обіг ввійшло поняття тувинського шаманського фольклору, а жанр алгишів, хоча і не повністю, було реабілітовано й урятовано від забуття. З остаточною реабілітацією цього жанру тувинського фольклору Кенін-Лопсана було обрано довічним президентом тувинських шаманів.

Монгуш Кенін-Лопсан співробітничав з більш як тисячею інформантів. Письменник брав участь у написанні «Нарисів тувинської літератури» (вийшли друком у 1964 році), літературно обробив казки «Чижик» та «Хайиндиринмай Багай-оол», епос «Танаа-Херел», опубліковані у 1985–1986 роках тощо. У 1985 році вийшла книга Кенін-Лопсана «Небесне дзеркало: Книга казок, переказів, оповідань і повістей» (у перекладі з тувинської Е. Фонякової).

У 1987 році Кенін-Лопсан публікує наукове дослідження «Обрядова практика і фольклор тувинського шаманства», а в 1992 році друком виходить унікальне зібрання «Алгиші Тувинських шаманів» (тувинською мовою) - плід його багаторічної творчої і наукової праці. До його 70-річчя у 1995 році приурочено російський переклад цього видання (опубліковано у двомовному виданні також у Кизилі). В цей же плідний період ним видана науково–популярна книга «Магія тувинських шаманів», численні наукові статті тощо. Автор продовжує творчу діяльність і досі.

Нагороди і визнанняРедагувати

Монгуш Кенін-Лопсан – член спілки письменників Туви, заслужений діяч культури РРФСР і Тувинської АРСР, народний письменник Республіки Тива, дійсний член Нью-Йоркської Академії наук, володар звання «Живий скарб шаманізму» Американського фонду шаманських досліджень.

Монгуша Борахоєвича нагороджено орденом Дружби народів, медаллю ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня[3], а також вищою державною нагородою Тиви - Орденом Республіки Тива. Кенін-Лопсан - почесний житель міста Кизил.

Цитати Монгуш Кенін-Лопсана і висловлювання про ньогоРедагувати

Розповідь Монгуш Кенін-Лопсана про своїх предків, записана у 1995 році під час інтерв'ю з нагоди 70-річчя Кенін-Лопсана доктором історичних наук Маріанною Девлет:

«Я народився у час весняної перекочовки. Юрту швидко поставили перед величезною модриною. Поруч протікала річка Чаш-Тал. Виходить, мене можна назвати сином кочів'я. Нас у одній юрті було десятеро сестер і шестеро братів. Мати була майстринею і оповідачкою, батько - мисливець, костоправ, знавець народних переказів і віншувань, у нього я вивчився красі слова. За лінією батька у нас у роді був знаний шаман і народний майстер Дулуш Дондук. Наш зять Сат Ширтикей, шаман-ворожбит, міг босоніж танцювати на багатті, виклика́ти дощ, відганяти негоду. За материнською лінією — славні шаманки Сат Севільбаа та Куулар Гандижап. Бабусю Куулар Гандижап у народі нарекли Улуг-Хам, або Велика Шаманка, Деер-Хам, або Небесна Шаманка, тому що за давнім тувинським звичаєм було заборонено називати шановану людину за її ім'ям, а як відомо, у тувинському середовищі шамани і шаманки були в той час найшанованішими людьми. З 1929 року бабусю позбавили виборчих прав, а у 1938 році її сина арештували і розстріляли, оголосивши ворогом народу та японським шпигуном. Через дванадцять днів після арешта сина арештували і неписьменну шаманку-бабусю, її засудили «за контрреволюційну діяльність» на п'ять років позбавлення волі. У 1949 році 63-річну шаманку було знову засуджено на 15 років. Шаманка Хандижап сиділа у концтаборі в місті Чорногорську. Але вона і без мови спілкувалася з усіма. Серед ув'язнених вона була шаманкою-богинею та ясновидицею. Перебуваючи в концтаборі, вона передбачила дату смерті Йосипа Сталіна. Після смерті Сталіна її звільнили. Вона померла на шляху до рідної юрти. У січні 1969 року її було реабілітовано посмертно. Коли мені виповнилося дев'ять років, бабуся Куулар Хандижап дала мені перше посвячення і передрекла долю великого білого шамана».

Уривок вірша Монгуш Кенін-Лопсана з рукописної (невиданої і досі) поетичної збірки «Серце поета» (1988)

тувинський оригінал український переклад
... Амы тыным эртен эрте узулзе -даа
Арат чонум адым утпайн чоруур турган
Ажыл албан кылып чораан казанаамда
Ажыдып каан дептерлерим олчаан чыдар
"Кенин-Лопсан тыва хамнар хааржакчызы"
Хензиг домак алдыналып чайнап туру...
... Навіть коли мій позіх раніше часу перерветься
Ім'я моє народ мій не забуде
У тій хатинці, де за роботою сидів,
Розкидані папери на столі лежатимуть
Лише слова у надписі малім "Кенін-Лопсан, тувинських вірувань
Оберігач - як спогад, золотом блистітимуть..

Висловлювання Монгуш Кенін-Лопсана з його інтерв'ю для журналу «Профіль», число 12 за 2007 рік:

Шаман живе у кожному з нас.

Висловлювання про Кенін-Лопсана Зої Самдан, заступника з наукових питань Директора Тувинського НДІ мови та літератури:

«Без перебільшення можна сказати, що науковий подвиг ученого Кенін-Лопсана, кустаря – одинака дорівнює праці цілих мікроінститутів...»

Висловлювання про Кенін-Лопсана Леоніда Кизласова, професора Московського університету:

«Вперше я спромігся зрозуміти світогляд тувинців лише у книжках і перекладах Кенін-Лопсана, оскільки він не лише письменник, але й історик, і філософ історії тувинців».

Цікаві факти, пов'язані з Монгуш Кенін-ЛопсаномРедагувати

  • До 90-х років XX століття першим тувинським романістом вважався не Монгуш Кенін-Лопсан, а тувинський компартійний функціонер (перший секретар) Салчак Токі зі своїм ідеологічним у дусі соцреалізму «Словом Арата». Але оскільки цей "роман"-мемуари виходили окремими випусками, а разом були видані тільки у 1972 році, то роман Кенін-Лопсана «Чугурук-Сарала» (Темно-рябий кінь), виданий у 1965 році під назвою "Коловорот великої річки" все-таки є першим романом у тувинській літературі. Хоча роман і було написано у 1955 році випускником Ленінградського держуніверситету, партійні органи наклали на нього 10-річну заборону на друк з причини молодості автора і відсутності у нього членства в Спілці письменників.
  • Таким чином, перший роман тувинської літератури авторства Монгуш Кенін-Лопсана присвячений коню.
  • Нагороду «Живий скарб світу», якої удостоєний Монгуш Кенін-Лопсан у 1992 році Американським фондом шаманських досліджень, мають у світі, крім Кенін-Лопсана, ще тільки дві людини.
  • Попри свою всесвітню славу, вчений лишається дуже скромною людиною, і надалі живучи в скромній хатині.

БібліографіяРедагувати

  • Кенин-Лопсан М. Б. Обрядовая практика и фольклор тувинского шаманства., Нб.: «Наука», Сибирское отделение., 1987, 165 стор.
  • Кенин-Лопсан Тыва хумнарнын алгыштары / Алгыши тувинских шаманов., Кызыл, 1995 (тувин. і рос.)
  • Кенин-Лопсан М. Б. «Буян-Бадыргы», двухтомный роман-эссе, 2000
  • Кенин-Лопсан М. Б. Мифы тувинских шаманов., Кызыл, 2002
  • Кенин-Лопсан М. Б. Ойтулааш. Любовная лирика., Кызыл, 2004
  • Кенин-Лопсан М. Б. Дыхание Черного Неба. Мифологическое наследие тувинского шаманства., М.: «Велигор», 2008
  • Кенин-Лопсан М. Б. Тувинские шаманы., М.: «Маска», 2009, 328 стор.

ВиноскиРедагувати

  1. Record #13530060x // загальний каталог Національної бібліотеки Франції
  2. Див.: М. Пшеничний. Кобзар за Саянами // Літературна Україна, 19 січня 1989, № 3, с. 5.
  3. Саяна Монгуш За заслуги перед Батьківщиною нагороджені: письменник і офіцер ФСБ // стаття на Тува-он-лайн за 22 листопада 2004 року (рос.)

Джерела, посилання і літератураРедагувати