Гайворонський Михайло Орест Іванович

Миха́йло О́рест Гайворо́нський (15 вересня 1892, Заліщики, Тернопільська область — 11 вересня 1949, Нью-Йорк) — український композитор, диригент, педагог, скрипаль, критик, громадський діяч, творець багатьох популярних стрілецьких пісень; головний диригент та інспектор військових оркестрів Армії УНР (1920).

Михайло Орест Гайворонський
Зображення
У ранзі візитатора (1918) — значок військових музик на комірі: ліра, доповнена мечем.
Основна інформація
Дата народження	15 вересня 1892(1892-09-15)
Місце народження	Заліщицький повіт, Заліщики
Дата смерті	11 вересня 1949(1949-09-11) (56 років)
Місце смерті	Нью-Йорк
Поховання	Нью-Йорк
Роки активності	1910–1946
Громадянство	Австро-Угорщина →  ЗУНР →  УНР →  США
Національність	українець
Професії	композитор, музичний педагог, диригент, хормейстер, педагог
Інструменти	скрипка
Псевдоніми	Орест Тин
Нагороди	Ранґ — підхорунжий УСС
Файли у Вікісховищі

Біографія

Народився 15 вересня (за іншими даними 1 вересня) 1892 в Заліщиках. Його мати знала багато українських пісень, сама гарно співала, батько любив грати на сопілці. Наука гри на скрипці й музичної теорії почалася, коли Михайлу було 8 років. Вчив його брат тітки Василь Цалинюк.

Після закінчення народної школи поступив на навчання в Заліщицьку учительську семінарію. Там поширив свої знання музичних інструментів. На формування музично-естетичних поглядів, композиторської творчості Михайла Гайворонського мали вплив заліщицькі вчителі Василь Цалинюк, органіст Ф. Коньор, священник І. Туркевич та професор Е. Старжинський. На 17-му році життя вів мішаний та чоловічий хори семінарії та семінарський оркестр. Працював також з сільськими оркестрами у Старих Заліщиках, Добровлянах і в Блищанці.

З юнацьких років Михайло зазнав на рідній землі національної нерівності, тому використав першу нагоду, щоб змінити польське звучання свого прізвища (Гавронський) — українським.

Перші композиторські спроби й успіхи Гайворонського пов'язані з 1910-м роком. До його найраніших творів належать: хорова композиція на слова із збірки М. Шашкевича «Ой, вилетів орел». Її виконав заліщицький хор 1911 року. 1910 року диригує оркестром товариства «Січ».

1912 року випускник семінарії Гайворонський почав працювати учителем в Зашкові неподалік Львова. Одночасно студіював музику у Вищому музичному інституті імені Лисенка. На великому концерті у Львові, присвяченому 100-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка, Михайло Гайворонський диригував учительським хором котрий, у тому числі, виконав його перші твори на слова Олександра Олеся.

У лавах УСС

З початком I-СВ та розпадом Австро-Угорської імперії починається великий національно-визвольний рух Галичини. Гайворонський вступив до лав Українських січових стрільців, у складі сотні Василя Дідушка брав участь у карпатських боях.

З часом Михайло Гайворонський стає підхорунжим, композитором-диригентом, організатором духового оркестру Українських січових стрільців, інспектором (візитатором) військових оркестрів Української галицької Армії. Йому допомагав Роман Лесик — підхорунжий, диригент стрілецького оркестру, автор музичних творів «Легіон УСС», «Вечір в Україні», секстетів для кларнетів і саксофонів.

М. Гайворонський згадував:

"При Українських Січових Стрільцях були три трубні орхестри. Першу вів я і Роман Лесик; від початків створення її аж до листопадових подій 1918 р. Друга орхестра повстала на весні 1918 р. при вишколі УСС під проводом Богдана Крижанівського”. Після декількох місяців самостійного існування цей оркестр (вже на Великій Україні) об’єднався із першим духовим оркестром. Третій оркестр УСС розпочав своє існування на початку 1919 р. під орудою музиканта першого оркестру Осипа Кухтина.

Репертуар оркестрів

Репертуар оркестру поповнювався музичними творами Антіна Баландюка — підхорунжого, музиканта, композитора; Ярослава Барнича — композитора-диригента, учасника струнного квартету, автора музики до оперет «Гуцулка Ксеня», «Шаріка»; Богдана Крижанівського, Романа Купчинського, Левка Лепкого — авторів багатьох стрілецьких пісень.

Першим музичним твором, який виконав оркестр, був «Сокільський марш». Також виконували «Французький марш», та «Коломийковий похід» котрий записав Роман Лесик. Гайворонський склав власні марші: «1-й Стрілецький Похід», «2-й Стрілецький Похід», «Стрипа-марш», «В дорогу», «Їхав козак», «За рідний край» («Ми йдемо в бій») та інші. Пізніше розучили гімн «Ще не вмерла України», «Сальватор марш», «Молитву», «Похоронний марш», «В'язанку народних пісень» тощо.

Від 1918 року візитатор військових оркестрів УГА, керівник оркестру Українського театру в Кам'янці-Подільському, Театру Миколи Садовського (1919). На початку 1920-х років викладав у Вищому музичному інституті імені М. В. Лисенка у Львові, працював учителем музики у дівочій гімназії, диригентом з'єднаних хорів «Боян» та «Бандурист», брав активну участь у музичному житті.

У еміграції

1923 року Михайло Гайворонський виїздить на постійне місце проживання до США, де у Нью-Йорку разом з Романом Придаткевичем заснував Музичну Консерваторію (1924). Водночас відвідував лекції у Колумбійському університеті. Невдовзі організував Український інструментальний оркестр, яким керував до 1936 року, також об'єднаний хор зі співаків 7 навколишніх церков, з якими влаштовував великі концерти своїх творів у 1932–1936.

З другої половини 1930-х зосередився на композиції, а також надавав постійну допомогу молоді, згуртованій у «Лізі Української Молоді Північної Америки».

1931 року важко захворів. Не зважаючи на хворобу, видавав композиції до українських пісень «Полісся» (1933).

1936 року опублікував свою працю «Наша музика в Америці». Незабаром у Жовкві вийшли його пісні у збірці «Поділля».

Особливо творчим для композитора був 1938 рік: опрацював білоруські народні пісні, оркестрові твори, видав твори «Прелюдія» та «Сонатіна» для скрипки з фортепіано.

З початком Другої світової війни мусив перервати кореспонденцію з рідним краєм. А згодом хвороба прикувала композитора до ліжка. Останні твори його були в більшості хоральні.

Життя обірвалося на 57-му році. Помер 11 вересня 1949 року в Нью-Йорку, де й похований.

Творчість

До найвідоміших з композицій Гайворонського належать понад 30 стрілецьких пісень (кілька на власні тексти), рапсодія «Довбуш», увертюри, танці та марші для духового оркестру. Серед них:

• Їхав стрілець на війноньку
• Гей, там на горі Січ іде
• Йде січове військо
• Коли ви вмирали, вам дзвони не грали
• Сповнилась міра, кров братів
• Ой впав стрілець
• Від Синього Дону до Сивих Карпат
• Живи, Україно (на лірику Олеся)

та інші.

В Америці були створені «Симфонічне алегро», вальс «Червона калина», квартет «Морозенко», «Різдвяна сюїта» і «Коломийка» для скрипкового тріо, скрипкові твори «Елегія», «Колискова», «Пісня без слів», «Серенада», «Сонатина».

Перу композитора належать також хорові збірки «Колядки та щедрівки», «Гуцульське Різдво», дві Служби Божі, два «Іже Херувим». З театральної музики — найвідоміша його музика до п'єс «Вій», «Довбуш» та «Гетьман Дорошенко».

Вшанування пам'яті

У Заліщиках іменем М. Гайворонського названо вулицю; йому встановлено пам'ятник (1992; скульптор М. Невеселий).

У Львові існує вулиця Гайворонського Михайла.

Література

• Весна Х. Гайворонський Михайло Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 322—323. — ISBN 966-528-197-6.
• Витвицький В. Михайло Гайворонський. Життя і творчість / В. Витвицький. — Львів, 2001. — С. 175.
• Гайворонський М. Перша орхестра У. С. С. / М.Гайворонський // Червона калина. Літературний збірник «Українських Січових стрільців» 1935 р. — Львів, 1935. — С. 12—14.
• Гайворонський Михайло. Співаник для дітей дошкільного та шкільного віку. — К. : Музична Україна, 1993. — 128 с.
• Герасимова Г. П. Гайворонський Михайло-Орест [Архівовано 8 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 18. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
• Л. П. Філоненко. Гайворонський Михайло [Архівовано 9 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
• Футулуйчук Василь. Українська Галицька армія: військово-патріотичне виховання та вишкіл (1918—1920 рр.) / 4.4. Культурно-освітня робота в армії і серед населення. — Донецьк—Львів : Східний видавничий дім, 2000.

Посилання

• Гайворонський Михайло // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 429.
• Стрілецькі пісні і труби (розмова М.Гайворонського з І.Боберським) // Дїло. — 1916. — Ч. 70-76 (12-21 березня) — С. 1. [Архівовано 12 квітня 2016 у Wayback Machine.]
• Фонди НБУВ. Українські нотні видання 1917—1923 р.^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• Василь Олійник. Михайло Гайворонський // Заліщики on-line [Архівовано 14 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Михайло Гайворонський // Музична бібліотека [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Гайворонський Михайло (1892—1949) — композитор, диригент, педагог, скрипаль, критик, громадський діяч // Заліщицька ЦБС.
• Михайло Гайворонський на pisni.org.ua [Архівовано 5 червня 2007 у Wayback Machine.]
• Михайло Гайворонський. Біографія // Український центр [Архівовано 29 грудня 2019 у Wayback Machine.]
• Хованець М. І. Витоки створення оркестру духових інструментів в українському січовому стрілецтві [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.].
• Окремі твори зберігаються у архіві І. Соневицького http://icm.ucu.edu.ua/arhivy/sonevytskogo/ [Архівовано 2 листопада 2018 у Wayback Machine.]