Глузський Михайло Андрійович

Глузський Михайло Андрійович
Глузський Михайло Андрійович
рос. Михаил Глузский
Ім'я при народженні	Михаил Андреевич Глузский
Народився	20 листопада 1918; Київ, Українська Держава
Помер	15 червня 2001 (82 роки); Москва, Росія; інфаркт міокарда;
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	Українська Держава; УНР; СРСР; Росія
Діяльність	актор, актор театру, кіноактор, театральний педагог
Заклад	Всеросійський державний інститут кінематографії
Роки діяльності	1939—2001
Членство	СК СРСР
Провідні ролі	Сретенський («Монолог» 1972)
IMDb	ID 0323311
	Нагороди та премії
	;
	Глузський Михайло Андрійович у Вікісховищі

Глузський Михайло Андрійович (20 листопада 1918, Київ, Українська Держава — 15 червня 2001, Москва, Росія) — радянський і російський актор театру і кіно. Лауреат Державної премії РРФСР імені братів Васильєвих (1973). Народний артист СРСР (1983).

Життєпис

Народився в Києві 7 (20) листопада 1918(19181120) року (згідно з записом у метрічній книзі — 7 листопада за юліанським календарем)^[1]^[2]. У 1922 р., після смерті батька, сім'я Глузських переїхала до Москви. У 1933 р. працював учнем слюсаря на заводі НАТІ, 1933–1935 — електромонтер ЦУМу в Москві.

У 1940 р. закінчив Школу кіноакторів при студії «Мосфільм» (майстерня М. Тарханова).

З 1940 р. служив у Радянській Армії. Учасник Другої Світової війни. В складі концертних бригад виступав у фронтових частинах.

У 1946–1995 рр. — актор московського Театру-студії кіноактора. У цей період М. Глузський також працював на запрошення в Театрі Радянської військової адміністрації в Німеччині, у Театрі «Современник» та у Театрі ім. Єрмолової.

З 1995 р. — у трупі Театру «Школа сучасної п'єси». Найпомітніша театральна роль — у виставі за п'єсою С. Злотникова «Ішов старий від баби» (екранізована в 1996 р.).

Дебютував у кіно епізодичною роллю гімназиста на «Мосфільмі» в картині «Сім'я Оппенгейм» (1938, немає в титрах) та роллю прикордонника в картині «Дівчина з характером» (1939). Всього у досьє актора в кіно, телефільмах та фільмах-спектаклях понад 170 ролей. Не завжди це були провідні ролі, але й в епізодах артист завжди привертав до себе увагу. Глибокий різноплановий драматичний актор. Ним створено на екрані багато різнохарактерних, яскравих образів.

Популярність М. Глузський здобув як кіноактор. У картині «Тихий Дон» (1957) Сергія Герасимова його Калмиков відразу був помічений не лише глядачами, але й професіоналами. За більш ніж 60 років у кінематографі актор працював з багатьма відомими і видатними режисерами радянського, російського та зарубіжного кіно.

Серед його провідних кіноролей — Фокич («У вогні броду немає» 1967, реж. Г. Панфілов), Іван Степанович Меньшиков («Прийшов солдат з фронту» 1971, реж. М. Губенко), професор Сретенський («Монолог» 1972, реж. І. Авербах), інженер Віктор Михайлович Мєшков («Майже смішна історія» 1977, реж. П. Фоменко) та багато інших — психологічно глибоких і щирих.

М. Глузський активно працював над дубляжем іноземних фільмів і кінострічок союзних республік, брав участь в озвучуванні мультфільмів. Багато працював на радіо і телебаченні.

Активно займався громадською діяльністю: був секретарем правління Спілки кінематографістів СРСР, керував комісією ветеранів кіно в Союзі кінематографістів СРСР, очолював Московську міську комісію з культурно-шефської роботи над Збройними Силами СРСР і Комісію ветеранів кіно та Військово-шефську комісію м. Москви.^[3]

У 1987–1998 рр. вів акторську майстерню у Всеросійському державному інституті кінематографії, випустив два курси. Професор.

Останні роки актор важко хворів, але не припиняв роботи ні в кіно, ні в театрі.

М. А. Глузський пішов з життя 15 червня 2001 року. Похований у Москві на Ваганьковському кладовищі.

Нагороди та звання

1969 — Заслужений артист РРФСР
1977 — Народний артист РРФСР
1983 — Народний артист СРСР
1989 — Орден Трудового Червоного Прапора
1998 — Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня — за визначний внесок у розвиток вітчизняного мистецтва

Фестивалі та премії^[4]

1973 — Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих («Прийшов солдат з фронту» 1971)
1975 — Нагороджений Срібною медаллю ім. О. П. Довженка за участь у фільмі «Полум'я» (1974)
1996 — Кінопремія «Ніка»: За найкращу роль другого плану («Чоловік для молодої жінки» 1996)^[5]
1998 — Кінопремія «Ніка»: «За честь і гідність»^[6]
1998 — Кінофестиваль «Сузір'я»: Приз «За видатний внесок у професію»
1999 — Кінофестиваль «Віват кіно Росії!» в Санкт-Петербурзі: Приз «Жива легенда російського кіно»

Пам'ять

2002 — У документальному телециклі «Щоб пам'ятали…» («Чтобы помнили…») був знятий фільм «Михайло Глузський»
2006 — У документальному телециклі «Як йшли кумири» («Как уходили кумиры») був знятий фільм «Михайло Глузський»

Фільмографія (вибірково)

«Дівчина з характером» (1939, прикордонник)
«Сільська вчителька» (1947, солдат, що відправляється на фронт)
«Повість про справжню людину» (1948, капітан Числов)
«Стрибуха» ((рос.) Поскакунья) (1955, письменник Буркин, друг Ольги Іванівни)
«Таємниця двох океанів» (1955, Івашев, музикант, шпигун)
«Тихий Дон» (1957–1958, осавул Калмиков)
«Нічний гість» (1958)
«Останній дюйм» (1958, Джиффорд)
«Люди і звірі» (1962, Василь Клячко)
«Живі і мертві» (1963, генерал Орлов)
«Каїн XVIII» (1963, начальник королівського полювання)
«Перший сніг» (1964)
«Як вас тепер називати?» (1965, командир партизанського загону)
«Кавказька полонянка, або Нові пригоди Шурика» (1966, адміністратор готелю)
«По тонкому льоду» (1966, Кочергін, полковник НКВД)
«У вогні броду немає» (1967, Фокич)
«Шлях до «Сатурна»» (1967, Сівков)
«Кінець «Сатурна»» (1967, Сівков)
«Місця тут тихі» (1967, штурман Братнов)
«Мені було дев'ятнадцять» (1967, вир-во НДР, радянський генерал)
«На війні як на війні» (1968, полковник Дей)
«Звільнення» (1968–1972, вир-во: СРСР, Югославія, Італія, Польща, НДР; кіноепопея з п'яти фільмів про Велику Вітчизняну війну, сержант Ряженцев)
«Ці невинні забави» (1969, Валерій Миколайович, головна роль)
«Ціна» (1969, Віктор Франк, головна роль)
«Біг» (1970, капітан)
«Випадок з Полиніним» (1970, генерал)
«Вкрадений поїзд» (1970, вир-во: СРСР—Болгарія, полковник Абверу)
«Їхали в трамваї Ільф і Петров» (1971, рахівник Брикін)
«Прийшов солдат з фронту» (1971, Іван Степанович Меньшиков, головна роль)
«Людина з іншого боку»/Mannen från andra sidan (1971, білоемігрант)
«Справи давно минулих днів…» (1972, Злотников)
«Монолог» (1972, професор Сретенський, головна роль)
«Полум'я» (1974, Семен Гузей, головна роль)
«Премія» (1974, Шатунов)
«Птахи над містом» (1974, Олександр Букін, головна роль)
«Земляки» (1974, Дід Миколи)
«Маяковський сміється» (1975, професор)
«Остання жертва» (1975, купець Фрол Федулича Прибитков, головна роль)
«Розповідь про просту річ» (1975, слідчий Туманович)
«Всього одна ніч» (1976, підполковник Боровий, головна роль)
«Довга, довга справа...» (1976, прокурор Філіппов)
«Червоне і чорне» (1976, абат Пірар)
«Обеліск» (1976, командир партизанського загону)
«Як Іванко-дурник по диво ходив» (1977, Марко Петрович Багатий, злий і підступний купець)
«Розповідь про те, як цар Петро арапа женив» (1976, блазень Балакірєв)
«Гармонія» (1977, Іван Флягин, головна роль)
«Золота міна» (1977, полковник Зарубін, головна роль)
«Майже смішна історія» (1977, інженер Віктор Михайлович Мєшков, головна роль)
«Степ» (1977, купець Варламов)
«Іванцов, Петров, Сидоров» (1978, Семен Ілліч Сидоров, головна роль)
«Плата за істину» (1978, Луї Пастер)
«Сіль землі» (1978, Михайло Семенович Лісіцин)
«Місяць довгих днів» (1979, фільм-спектакль, Званцев)
«Викрадення „Савойї“» (1979, вир-во: СРСР, Болгарія, Польща; Генріх Шарф)
«Крах операції „Терор“» (1980, вир-во: СРСР-Польща-НДР, Леонід Борисович Красін)
«Нікудишня» (1980, дід Мельников, головна роль)
«Срібні Озера» (1980, Іван Сергійович Ковальов)
«Брелок з секретом» (1981, «Професор»)
«Затишшя» (1981, поміщик Єгор Капітонич)
«Ми не побачимося з тобою» (1981, фільм-спектакль, Лопатин, головна роль)
«Ніч голови» (1981, Сухоруков, головна роль)
«Транзит» (1981, Караваєв)
«Зупинився поїзд» (1982, Пантелєєв)
«Сонячний вітер» (1982, вчений-фізіолог)
«Дублер починає діяти» (1983, директор заводу)
«Тут твій фронт» (1983, Маркелов, головна роль)
«Учень лікаря» (1983, Коста)
«Ольга і Костянтин» (1984, голова колгоспу)
«ТАРС уповноважений заявити...» (1984, Петро Георгійович Федоров, генерал, заст.голови КДБ)
«Із життя Потапова» (1985, Сергій Луговий, головна роль)
«І на камінні ростуть дерева» (1985, вир-во: СРСР-Норвегія, Левіус «Плішивий»)
«Іспит на директора» (1986, вчитель Антон Опанасович, головна роль)
«Життя Клима Самгіна» (1986, телесеріал, Яків Якимович Самгин, дядько Клима)
«Без сонця» (1987, за п'єсою М. Горького «На дні», Лука)
«Крейцерова соната» (1987, пасажир)
«Скарб» (1988, Іван Андрійович)
«Небезпечна людина» (1988, Іван Іванович, приятель Павлова по готелю)
«Вхід до лабіринту» (1989, Благолєпов)
«Важко бути богом» (1989, Батько Гаук)
«Російські брати» (1991, Євген Миколайович, головна роль)
«Помирати не страшно» (1991, Микола Михайлович)
«Чорний квадрат» (1992, генерал Цапко)
«Заручники „Диявола“» (1993, Шмельов)
«Трамвай в Москві» (1995, к/м, вир-во: Росія-Франція)
«Ішов старий від баби» (1996, фільм-спектакль, старий, головна роль)
«Митар» (1997, Баюн)
«Князь Юрій Долгорукий» (1998, радник Шиманович)
«Бременські музиканти & Co» (2000, старий Кіт)
«Далекобійники» (2001, Петро Михайлович)
«На півдорозі до Парижа» (2001, дід Авдей) — остання роль

та ін.

Роботи на українських кіностудіях:

«У мирні дні» (1950, черговий мічман) — Київська к/ст, реж. В. Браун
«„Богатир“ іде в Марто» (1954, старший механік, немає в титрах) — Київська к/ст, реж. Є. Брюнчугін, С. Навроцький
«Білий пудель» (1955, рибалка) — Одеська к/ст, реж. М. Рошаль, В. Шредель
«Ластівка» (1957, матрос Щавель) — кіностудія ім. О. Довженка, реж. Г. Ліпшиць
«Друзі-товариші» (1959, Рязанов) — Ялтинська к/ст, реж. В. Павловський
«Київські фрески» (1966) — картина не була завершена, кіностудія ім. О. Довженка, реж. С. Параджанов
«Секретар парткому» (1970, Любарський) — кіностудія ім. О. Довженка, реж. М. Ільїнський, О. Ленціус
«Назад дороги немає» (1970, командир загону) — кіностудія ім. О. Довженка, реж. Г. Ліпшиць
«Товариш бригада» (1973, Смайдов) — кіностудія ім. О. Довженка, реж. Г. Ліпшиць
«Земні і небесні пригоди» (1974, дід Жук) — кіностудія ім. О. Довженка, І. Вєтров
«Десь гримить війна» (1986, Артем'єв) — кіностудія ім. О. Довженка, реж. А. Войтецький
«Десять негренят» (1987, генерал Макартур) — Одеська к/ст, реж. С. Говорухін
«Квартирант» (1987, к/м) — кіностудія ім. О. Довженка, реж. Олександр Візир
«Це було минулого літа» (1988, Степанич) — Одеська к/ст, реж. Н. Збандут
«Нині прослався син людський» (1990, преподобний отець Сисой) — кіностудія ім. О. Довженка, реж. А. Войтецький
«Яри» (1990, Тихомиров) — Одеська к/ст, реж. В. Ісаков

Примітки

↑ ЦДІАК України. Ф. 127. Оп. 1080. Спр. 497. Арк. 388зв–389. Архів оригіналу за 4 червня 2022. Процитовано 4 червня 2022.
↑ У низці джерел дата народження — 21 листопада 1918 року.
↑ Глузський Михайло Андрійович (rusactors.ru) [Архівовано 9 травня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
↑ Енциклопедія вітчизняного кіно: Глузський Михайло Андрійович (рос.). Архів оригіналу за 27 липня 2017. Процитовано 18 січня 2018.
↑ Лауреати Національної кінематографічної премії «Ніка» (1996) (рос.). Архів оригіналу за 5 червня 2013. Процитовано 8 травня 2013.
↑ Лауреати Національної кінематографічної премії «Ніка» (1998) (рос.). Архів оригіналу за 5 червня 2013. Процитовано 8 травня 2013.

Література

Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

Посилання

Фільмографія (kino-teatr.ru) [Архівовано 3 червня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
Театр кіноактора. Великі імена: Глузський Михайло Андрійович(рос.)

[1] ЦДІАК України. Ф. 127. Оп. 1080. Спр. 497. Арк. 388зв–389. Архів оригіналу за 4 червня 2022. Процитовано 4 червня 2022.

[2] У низці джерел дата народження — 21 листопада 1918 року.

[3] Глузський Михайло Андрійович (rusactors.ru) [Архівовано 9 травня 2013 у Wayback Machine.](рос.)

[4] Енциклопедія вітчизняного кіно: Глузський Михайло Андрійович (рос.). Архів оригіналу за 27 липня 2017. Процитовано 18 січня 2018.

[5] Лауреати Національної кінематографічної премії «Ніка» (1996) (рос.). Архів оригіналу за 5 червня 2013. Процитовано 8 травня 2013.

[6] Лауреати Національної кінематографічної премії «Ніка» (1998) (рос.). Архів оригіналу за 5 червня 2013. Процитовано 8 травня 2013.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

Глузський Михайло Андрійович
рос. Михаил Глузский

Ім'я при народженні	Михаил Андреевич Глузский
Народився	20 листопада 1918(1918-11-20) Київ, Українська Держава
Помер	15 червня 2001(2001-06-15) (82 роки) Москва, Росія інфаркт міокарда
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	Українська Держава УНР СРСР Росія
Діяльність	актор, актор театру, кіноактор, театральний педагог
Заклад	Всеросійський державний інститут кінематографії
Роки діяльності	1939—2001
Членство	СК СРСР
Провідні ролі	Сретенський («Монолог» 1972)
IMDb	ID 0323311

Нагороди та премії






Глузський Михайло Андрійович у Вікісховищі