Микола (лінійний корабель, 1816)

«Микола» (рос. «Николай») — 74-гарматний вітрильний лінійний корабель Чорноморського флоту Російської імперії.

«Микола»
Історія
Російська імперія
Назва: рос. «Николай»
Власник: Чорноморський флот Російської імперії
Будівник: Миколаївське адміралтейство
Вартість: 547 468 рублів і 27 копійок
Закладений: 25 листопада 1811
Спуск на воду: 16 червня 1816
Списаний: 1827
Доля: переобладнаний на блокшив у 1827 році
Основні характеристики
Клас і тип: лінійний корабель
Тип: «Анапа»
Довжина: 54,9 м
Ширина: 14,5—14,7 м
Осадка: 6,5—6,6 м
Палуби: 2
Озброєння: 74 гармати

Опис

ред.

Один з одинадцяти вітрильних лінійних кораблів типу «Анапа», що будувалися в Миколаєві та Херсоні протягом 1806—1818 років. Довжина корабля становила 54,9 метра, ширина за відомостями з різних джерел від 14,5 до 14,7 метра, а осадка від 6,5 до 6,6 метра[1][2].

Озброєння «Миколи» за різними даними складало близько 74 гармат. Так, двадцять восім 36-фунтових короткоствольних гармат було розташовано на нижній палубі. На середній палубі розміщувалися тридцять 24-фунтових короткоствольних гармат, ще вісімнадцять 8-фунтових або 24-фунтових карронад знаходилися на баці і чвертьпалубі[3].

Вартість усіх матеріалів корпуса склала 547 468 рублів і 27 копійок[4].

Корабель, вірогідно, названо на честь великого князя Миколи Павловича, якому у 1816 році виповнялося 20 років. Також можливо, що назва була дана на честь міста Миколаєва, 25-річчя якого відмічалося у 1815 році. Іноді замість назви «Микола» зустрічається назва «Святий Миколай»[4].

Історія

ред.

Закладений у Миколаєві на стапелі Миколаївського адміралтейства 25 листопада 1811 року корабельним майстром Д. В. Кузнєцовим[5][6], добудований і спущений на воду корабельним майстром І. І. Тарусовим[7]. Протягом 1812—1816 років на кораблі працював помічником будівельника тімерман унтер-офіцерського чина І. Д. Воробйов[4].

Після спуску на воду 16 червня 1816 року перейшов до Севастополя і увійшов до складу Чорноморського флоту Російської імперії[8].

У складі ескадр перебував у практичних плаваннях у Чорному морі протягом 1817—1824 років. 17 травня 1818 року кораблі ескадри, що перебували на Севастопольському рейді, відвідав імператор Олександр I[9]. У 1825—1826 роках перебував у Севастопольському порту.

У 1827 році перейшов із Севастополя до Миколаєва, де був переобладнаний на блокшив[2][5].

Командири

ред.

Примітки

ред.
  1. Бугаенко, Б. А.; Галь, А. Ф. (2005). История судостроения от древнейших времен до конца парусной эпох (рос.). Т. 1. Николаев: Национальный университет кораблестроения имени адмирала Макарова. с. 165. ISBN 966-321-038-9.
  2. а б Веселаго, Ф. Ф. (1872). Список русских военных судов с 1668 по 1860 год (рос.). Санкт-Петербург: Типография морского министерства. с. 460—461.
  3. Tredrea, John; Sozaev, Eduard (2010). Russian Warships in the Age of Sail 1696—1860: Design, Construction, Careers and Fates (англ.). Barnsley: Seaforth. с. 549. ISBN 978-1-84832-058-1.
  4. а б в Крючков, Ю. С. (2018). Парусное судостроение в Николаеве (1790—1865) (рос.). Николаев: Наваль. с. 278, 355. ISBN 978-617-7007-04-2.
  5. а б Чернышев, А. А. (1997). Российский парусный флот (рос.). Т. 1. Москва: Воениздат. с. 113. ISBN 5-203-01788-3.
  6. Широкорад, А. Б. (2007). 200 лет парусного флота России (рос.). Москва: Вече. с. 298. ISBN 978-5-9533-1517-3.
  7. Христенко, В. Н. Николаевский хронограф: июнь (рос.). Литературный Николаев. Процитовано 13 липня 2024.
  8. Шинкаренко, Андрей (27 вересня 2012). Николаевское Адмиралтейство (рос.). Николаевский базар. Процитовано 4 березня 2024.
  9. Корабль «Николай» (рос.). Черноморский флот. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 липня 2024.

Література

ред.
  • Веселаго Ф. Ф. Список русских военных судов с 1668 по 1860 год. — СПб.: Типография морского министерства, 1872. — 798 с. (рос.)
  • Чернышёв А. А. Российский парусный флот. Справочник. — М.: Воениздат, 1997. — Т. 1. — 312 с. — (Корабли и суда Российского флота). — 10 000 экз. — ISBN 5-203-01788-3. (рос.)
  • Широкорад А. Б. 200 лет парусного флота России / Под ред. А. Б. Васильева. — 2-е изд. — М.: «Вече», 2007. — 448 с. — ISBN 978-5-9533-1517-3. (рос.)