Відкрити головне меню

Микола (Скородинський)

український церковний і освітній діяч, єпископ

Микола Скородинський (або Никола Скородинський,[1] пол. Mikołaj Skorodyński; 15 січня 1751, Зборів — 23 травня 1805, Львів) — церковний діяч, вихованець Барбареуму, доктор богослов'я, професор пасторального богослов'я, декан і ректор Львівського університету, з 1799 року — греко-католицький Львівський єпископ.

Микола Скородинський
Микола Скородинський
Єпископ Львівський
31 березня 1799 — 23 травня 1805
Обрання: 28 листопада 1798
Церква: Українська греко-католицька церква
Попередник: Петро Білянський
Наступник: Антін Ангелович
 
Освіта: Барбареум, Львівський університет
Народження: 15 січня 1751(1751-01-15)
Зборів
Смерть: 23 травня 1805(1805-05-23) (54 роки)
Львів
Батько: Михайло
Прийняття священичого сану: 6 січня 1782
Єпископська хіротонія: 31 березня 1799

ЖиттєписРедагувати

Народився 15 січня 1751 року в м. Зборів (нині Тернопільська область, Україна). Батько — о. Михаїл, декан і священик УГКЦ.[1] Сестра Софія — матір ректора Львівського університету Мартина Барвінського.[2]

У Золочівському колегіумі піярів закінчив гімназійні студії. Один рік філософських студій закінчив або у Золочеві, або у Львівській академії єзуїтів.[1] У 1775 році вступив до Барбареум на другий рік філософії. Завершив навчання у Відні у 1780 році.

Висвячений на священика в 1782 році. Був викладачем морального і пасторального богослов'я при Львівській греко-католицькій духовній семінарії та генеральним вікарієм при катедрі святого Юра. Від 1784-го був викладачем богослов'я у Львівському університеті і віце-ректором духовної семінарії. З 1787 року генеральний вікарій Львівський, в 1794—1795 — декан Богословського факультету Львівського університету. 28 листопада 1798 отримав номінацію на катедру Львівського єпископа, хіротонія відбулась 31 березня 1799. В 1804—1805 роках був ректором Львівського університету. Домагався відновлення Галицької митрополії разом з Перемиським єпископом Антоном Ангеловичем (майбутнім митрополитом галицьким), що відбулося у вересні 1808 р. після його смерті.

Василь Верига в праці «Нариси з історії України (кінець XVIII — початок ХІХ ст.)». — Львів : Світ, 1996) стверджував:

  • посилаючись на працю Михайла Возняка «Просвітні змагання галицьких українців у 19 віці» (Львів, 1912.— С. 5), що єпископ був «гарячим прихильником усього, що польське… не вмів говорити по-руськи».[3]
  • намагався відновити Галицьку митрополію, що існувала у Львові за княжих часів (1303—1347 роки).

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Андрохович А. Львівське «Studium Ruthenum»… — Т. 146. — С. 53.
  2. Barwiński B. Barwiński Marcin (1784—1865) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, 1935. — Т. 1, zeszyt 1. — S. 340. (пол.)
  3. Верига В. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок ХІХ ст.). — Львів : Світ, 1996. — 448 с. — С. 147. — ISBN 5-7773-0359-5.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати