Антоній (Ангелович)

митрополит УГКЦ
(Перенаправлено з Антін (Ангелович))

Антоній Ангело́вич (пол. Antoni Angełłowicz чи Angelowicz; 14 квітня 1756 (в деяких джерелах 7 квітня 1757), Гринів — 9 серпня 1814, Львів) — руський релігійний, освітній і політичний діяч, ректор Львівського університету (1796—1797). Єпископ Української Греко-Католицької Церкви; з 25 вересня 1808 року 1-й греко-католицький Митрополит Галицький греко-католицької церкви. Старший брат правника, доктора Андрія Ангеловича[1].

Антоній Ангелович
Антоній Ангелович
перший митрополит Галицький,
у 1805 р. титулував себе як «єпископ Перемиський, Самбірський, Сяноцький, адміністратор вакантних Львівської, Галицької, Кам'янецької, Холмської, Белзької і Берестейської дієцезій»
25 вересня 1808 — 9 серпня 1814
Обрання: 23 лютого 1808
Інтронізація: 25 вересня 1808
Церква: Українська Греко-Католицька Церква
Спільнота: світський священик
Наступник: Михайло Левицький як другий митрополит Галицький
єпископ Перемиський
14 лютого 1796 — 23 лютого 1808
Попередник: Максиміліян Рилло
Наступник: Михайло Левицький
Адміністратор Холмської єпархії
1804 — 1810
Попередник: Порфирій Важинський
Наступник: Фердинанд Ціхановський
 
Народження: 14 квітня 1756(1756-04-14)
Гринів
Смерть: 9 серпня 1814(1814-08-09) (58 років)
Львів
·streptococcal infectiond
Похоронений: Львів, Городецький цвинтар, у 1880 р. при спробі перепоховати на Личаківському цвинтарі могили не знайдено
Єпископська хіротонія: 14 лютого 1796
 
Нагороди:
Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія)

ЖиттєписРедагувати

Народився у селі Гринів у сім'ї священика УГКЦ.

Спочатку як шляхтич[2] навчався у Львівському єзуїтському колегіумі. За рекомендацією єпископа Льва Шептицького посланий 1776 на навчання до започаткованої Марією-Терезією в 1775 р. духовної семінарії для греко-католиків «Барбареум» у Відні, яку закінчив 1780 ][3]). 1781 року здобув як перший русин з Галичини ступінь доктора теології (богослов'я) у Віденському універистеті. Вільно володів німецькою, французькою, латинською мовами[4]Висвячений на священика у 1782. Від 1783 року канонік, перший ректор новозаснованої Греко-католицької генеральної семінарії у Львові (1783, 17871796), професор догматики Львівського університету (17841787), ректор університетуту (1796—1797).

Від 1796 — єпископ Перемиський, Самбірський і Сяноцький, 1798 — адміністратор Львівський, від 1804 — адміністратор Холмський. Проявив себе як палкий патріот Австрійської Вітчизни у справах ліквідації монастирських власностей за цісаря Йосифа II, активний противник Французької революції та ідеї відновлення Речі Посполитої. Відомий своїми проавстрійськими пастирськими листами 1796, 1798, 1805 та 1809 рр., антинаполеонівськими памфлетами «Хто є наступальною стороною: Австрія чи Франція?» (1805), «Спостереження австрійського патріота з приводу деяких статей у закордонних газетах» (1809)., 29 травня 1809 р., після зайняття Львова військами союзного щодо Франції Варшавського герцогства, відмовився урочисто вітати генерала Александра Рожнецького, а згодом і скласти прсягу на вірність імператорові французів (якого уважав Антихристом) таємно утік зі Львова та був затриманий у Стрию. Вадим Ададуров типологізує політичні погляди Ангеловича як консервативно-християнські, на основі аналізу його текстів показує становий характер його свідомості та осуд з його боку модерних ідей нації та громадянського суспільства. Ангелович зарекомендував себе як лідер австрорусинської політичної течії, яка була аналогом малоросійства у підросійській частині України[5]. В 1806 р. був номінований цісарем Францем I (з яким листувався німецькою мовою) на митрополита Галицького, роль Ангеловича у цьому пизначенні була підрядною і звелася до надання довідок австрійському урядові, який протягом майже 1,5 років домагався від Святого Апостольського Престолу потвердження: буллу In Ecclesiae Regimine було видано 23 лютого 1808 р. після зайняття Риму військами Наполеона, що спонукало папу Пія VII погодитися на небажаний спочатку більшістю кардиналів, зокрема впливовим Лоренцо Літта — колишнім нунцієм у Варшаві та Санкт-Петербурзі, крок створення нової церковної провінції[6]. Від 1808р.— митрополит Галицький. Був ініціатором заснування греко-католицьких парафій на Буковині — у Чернівцях, Сучаві та інших містах. На території «Тернопільського краю» створив окрему консисторію з підпорядкуванням Львівській митрополії (проіснувала від 21 серпня 1810 до 21 жовтня 1811).

За відданість Австрії нагороджений Великим хрестом ордена Леопольда. Свою бібліотеку з 8 тисяч томів передав у дар митрополичій капітулі у Львові.[7]

За його сприяння у 1812 році розпочала роботу Ангелівська доменна піч.

Хворів підагрою та їздив на води в Угорщину[5]. Помер від скарлатини.[8] По його смерті цісар залишив матері призначену йому річну пенсію 400 флоринів. Був похований на Городецькому цвинтарі Львова. У 1863 році могили не змогли знайти.[3]

Вшанування пам'ятіРедагувати

4 квітня 2006 у Львівській науковій бібліотеці ім. В.Стефаника НАН України відкрили виставку з нагоди 250-річчя з Дня народження першого Митрополита відродженої Галицької митрополії — Антіна Ангеловича. До експозиції увійшли пастирські листи, єдині в Україні стародруки про його шлях, видані у часи життя Митрополита, газетні некрологи.[9]

ПриміткиРедагувати

  1. Ангелович Андрій // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.. Словникова частина. — Т. 1. — С. 43.
  2. Андрохович А. Львівське «Studium Ruthenum»… — Т. 146. — С. 46.
  3. а б Ks. Józef Umiński. Angełłowicz Antoni (1756—1814)… — S. 112.
  4. Ададуров, Вадим. Вірнопідданий слуга Його цісарської Величності: світ політичнизх поглядів владики Ангеловича // Імперські ідентичності в українській історії XVIII - першої половини XIX ст. / за ред. В. Ададурова і В. Склокіна. Львів, 2020. С. 171 - 233. (Українською). УКУ. Процитовано 24.02ю2021. 
  5. а б Adadurov, Vadym (2020). «Вірнопідданий слуга Його Цісарської Величності»: світ політичних поглядів Владики Антонія Ангеловича (uk). Видавництво УКУ. 
  6. Ададуров, Вадим (2011). Фундація Галицької митрополії у світлі дипломатичного листування Австрії та Святого Престолу 1807-1808 років: збірник документів (uk). Вид-во Українського католицького університету. ISBN 978-966-8197-83-3. 
  7. Стаття на сайті Інституту історії України Національної академії наук України
  8. Андрохович А. Львівське «Studium Ruthenum»… — Т. 146. — С. 52.
  9. У Львові відкрилася виставка бібліографічних джерел про життя і діяльність Митрополита Антонія Ангеловича // ZIK, 14 квітня 2006

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

  • ' Вадим Ададуров.Вірнопідданий слугаа Його цісарської Величності: світ політичних поглядів владики Атонія Ангеловича // Імперські ідентичності в українській історії XVIII — першої половини XIX ст. / За ред. В. Ададурова і В. Склокіна. Львів, 2020. С. 171—233>
  • Фундація Галицької митрополії у світлі дипломатичного листування Австрії та Святого Апостольського Престолу 1897—1808 рр.: збірник документів та матеріалів / упор. і передмова В. Ададурова. Львів, 2011>.
  • Поділ Київської та піднесення Галицької унійних митрополій: Документи та матеріали Ватиканських архівів 1802—1808 рр. / за урпор. і передмова В. Ададурова. Львів, 2019. (вміщено неопубл. меморандум Антонія Ангеловича).
Попередник
Микола (Скородинський)
  Єпископ Львівський, Галицький та Кам'янецький
1808-1814
  Наступник
Михайло (Левицький)