Андрусенко Микола Іванович

Андрусенко Микола Іванович (13 травня 1922, с. Мирошниківка Коломацького, колишнього Валківського району, Харківська область, УРСР — 20 травня 2010, Сімферополь, АРК, Україна) — український актор, працював в Кримському українському музичному театрі (м. Сімферополь) та Львівському обласному українському драматичному театрі (м. Дрогобич). Народний артист Української РСР (1979). Заслужений артист Української РСР (1971).

Андрусенко Микола Іванович
Зображення
Народився	13 травня 1922(1922-05-13) Мирошниківка, Коломацький район, Україна
Помер	20 травня 2010(2010-05-20) (88 років) Сімферополь, Україна
Національність	українець
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	актор
Провідні ролі	Возний у «Наталка Полтавка» І. Котляревського Шельменко у «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка Боруля у «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого
IMDb	nm8084985
Нагороди та премії

Біографія

Микола Іванович Андрусенко народився 13 травня 1922 року в селі Мірошниківка Коломацького (колишнього Валківського району) на Харківщині. Коли майбутньому актору настав час іти до школи, його сім'я перебралася до Валок. У драматичному гуртку при місцевому піонерському клубі зробив перші кроки до театральної сцени, підтвердивши свою відданість театру в аматорських спектаклях Валківського Народного дому.

1940 року Микола Андрусенко закінчив Валківську середню школу і вступив до Харківського автодорожнього інституту, у якому, втім, провчився лише місяць. Саме тоді вийшла урядова постанова про переведення навчання із безплатного на платне, яке бідній родині Андрусенків було не по кишені. Микола повернувся до Валок і став працювати культорганізатором у місцевому дитбудинку.

Щойно почалася війна Миколу разом із іншими валківчанами відрядили на риття протитанкових окопів у Чернігівську область. При відступі, в районі станції Яготин, потрапив в оточення. Додому повертався вже по окупованій території. Вдома у травні 1942 року був силоміць вивезений окупантами на каторжні роботи до Німеччини, де перебував до травня 1945 року.

Після звільнення із неволі служив хористом ансамблю Червоноармійської пісні і танцю 28-ї армії Білоруського округу.

Повернувшись до Валок у червні 1946 року, М. І. Андрусенко вдома пробув недовго. Рятуючись від голоду, помандрував у Західну Україну, де мешкав старший брат, куди скоро перевіз і батьків. Влаштувавшись підсобним робітником до Дрогобицького музично-драматичного театру, невдовзі став його провідним актором.

У 1957 році Микола Іванович отримав запрошення на роботу від Кримського музичного театру драми і комедії (згодом Кримський український музичний театр), з колективом якого і пов'язав решту свого сценічного життя.

У 1971 році Миколі Івановичу Андрусенку було присвоєне почесне звання заслуженого артиста, а ще через 7 років (1979) — народного артиста УРСР.

Микола Іванович завжди з великим трепетом ставився до своєї малої Батьківщини. Навесні 1995 року, гастролюючи в Полтаві, він разом із трупою свого театру побував у Валках, виступив із колегами на сцені Народного Дому «Іскра». Відтоді підтримував добрі і плідні стосунки з валківчанами. Так, представники Валківщини на запрошення М. Андрусенка та його театру бували в Криму, кілька разів зустрічалися в Полтаві, куди кримчани приїздили на гастролі. Прощальна зустріч Миколи Івановича з рідним краєм відбулася у травні 2005 року.

Творчість

За своє творче життя на сцені, яке тривало 62 роки, видатний артист створив понад 200 образів, якими зачарував сотні своїх прихильників як у Криму, так і по всій Україні.

Ролі у виставах:

• Возний у «Наталка Полтавка» І. Котляревського;
• Шельменко у «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка;
• Боруля у «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого.

Джерела

• Андрусенко Микола Іванович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 25. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]

Посилання

• Пішов із життя Микола Андрусенко // ukrainasn.narod.ru.