Відкрити головне меню

Миколай Зебжидовський (пол. Mikołaj Zebrzydowski, 1553, Краків — 17 червня 1620, Краків) — польський шляхтич, військовик, державний діяч Речі Посполитої, магнат.
Ініціатор, головний керівник рокошу Зебжидовського — заколоту польської шляхти, переважно некатоликів, піднятого проти короля Сиґізмунда III Вази в 1606 р.

Миколай Зебжидовський
Mikołaj Zebrzydowski.jpg
Народився 1553
Краків, Королівство Польське
Помер 17 червня 1620(1620-06-17)[1]
Кальварія-Зебжидовська, Ґміна Кальварія-Зебжидовська, Вадовицький повіт, Малопольське воєводство
Поховання Краків
Громадянство
(підданство)
Flaga Rzeczypospolitej Obojga Narodow ogolna.svg Річ Посполита
Діяльність політик
Alma mater Єзуїтська rолегія у Браунсбергу (1569)
Учасник Рокош Зебжидовського
Посада Великий маршалок коронний, Q9377081?, Староста, Q63922330?, deputy[d] і Q65560711?
Конфесія католицтво
Рід Зебжидовські
Батько Флоріан Зебжидовський
Діти Q11719536?

Зміст

ЖиттєписРедагувати

 
Миколай Зебжидовський на картині Яна Матейка «Проповідь Скарґи»

Представник польського шляхетського роду Зебжидовських гербу Радван. Єдиний син польного гетьмана коронного Флоріана Зебжидовського (помер 1562 р.). Швагро львівського хорунжого Яна Гербурта.

З 1560 по 1569 роки навчався в першій в Речі Посполитій єзуїтській колегії (Collegium Hosianum в Браунсберзі (нині Бранево) під керівництвом Станіслава Гозія, отримавши хороше знання латини, глибоку релігійність.

Брав участь разом з королем Стефаном Баторієм в битвах біля Данциґу 1576 р., з московськими військами в ході Лівонської війни 1577 року, брав участь у битвах під Полоцьком, облозі Пскова. В 1580 році в чині ротмістра брав участь в облозі Великих Лук.

Під час воєн з Москвою став політичним прихильником великого канцлера Яна Замойського.

У 1585 році був призначений старостою генеральним краківським, оселився на Вавелі. 1589 р. М.Зебжидовський — воєвода люблінський (до 1601 року), потім — воєвода краківський (1601—1620 роки). Також був старостою снятинським, болєславським — в Болєславці 1596 року був фундатором парафіяльного костелу,[2] — лянцкоронським.

З 1596 по 1601 — маршалок великий коронний Речі Посполитої.

Перебуваючи під впливом політики канцлера і гетьмана Яна Замойського (пом. 1605), перебував в опозиції до короля Сигізмунда III з приводу зовнішньої політики Речі Посполитої і ряду питань внутрішньої політики. Після смерті Я. Замойського очолив опозицію як магнат, який користувався серед шляхти великою популярністю.

Приводом до виникнення заколоту послужила приватна суперечка з королем, в результаті якої М. Зебжидовського було засуджено до смертної кари (пізніше була замінена вигнанням).

Рокош Зебжидовського тривав з 1606 по 1609 р. Керівниками повстання, крім М. Зебжидовського, були Ян Щасний Гербурт, Станіслав Стадницький, чашник Литви Януш Радзивілл. Повстанці зазнали поразки від короля та його прихильників в битві під Ґузовим 1607 року. Курс на зміцнення самодержавної влади короля було припинено.

Після 1608 року відійшов від активного політичного життя, велику частину часу проводив в побудованому ним Бернардинському монастирі (названому пізніше Кальварія-Зебжидовська).

Помер після тримісячної хвороби 17 червня 1620 р. Був похований сином Яном — коронним мечником — у Кракові в каплиці Зебжидовських на Вавелі поруч із дружиною Доротою (дочкою Якуба Гербурта та Ельжбети Чурило).

ПриміткиРедагувати

  1. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #1033579580 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bolesławiec // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1880. — T. I : Aa — Dereneczna. (пол.).— S. 299. (пол.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати