Миклухо-Маклай Артемій Дмитрович

Арте́мій Дми́трович Миклу́хо-Макла́й (26 липня 1908(19080726), Малин, Київська губернія, Російська імперія — 1981 або 1982, Ленінград, СРСР) — радянський геолог українського походження, кандидат геолого-мінералогічних наук. Спеціаліст у галузі стратиграфії, технотроніки, магнетизму та петрографії. Учасник Другої світової війни, був у німецькому полоні. Жертва сталінських репресій. Нащадок козацького роду Миклух, родич мандрівника й етнографа Миколи Миклухо-Маклая.

Миклухо-Маклай Артемій Дмитрович
Народився	26 липня 1908(1908-07-26) (115 років) Малин, Київська губернія, Російська імперія
Помер	1980 або 1981 Ленінград, СРСР
Країна	Російська імперія  Російська республіка  Російська СФРР  СРСР
Діяльність	науковець
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний гірничий університет
Галузь	геологія
Заклад	Санкт-Петербурзький державний гірничий університет
Науковий ступінь	кандидат геологічних наук
Війна	німецько-радянська війна
У шлюбі з	Віра Дмитрівна Чехович

Життєпис

Народився 26 липня 1908 року в місті Малин Київської губернії (нині Житомирська область) в родині Дмитра Сергійовича Миклухо-Маклая та Серафими Михайлівни Миклухо-Маклай. Діди Артемія і за батьківською, і за материнською лінією були братами видатного українського мандрівника, етнографа і гуманіста Миколи Миклухо-Маклая. Мав братів Андрія та Миколу. Батько помер 2 січня 1942 року під час блокади Ленінграда.

1928 року родина Артемія переїжджає до Ленінграда, де він у 1931 році вступив до Ленінградського гірничого інституту, який свого часу закінчили його батько Дмитро та дід Михайло. Навчання в інституті закінчив 1935 року, після чого вступив до аспірантури й працював на кафедрі геології Ленінградського державного університету. Захистив дисертацію на здобуття ступеня кандидата геолого-мінералогічних наук. У 1940—1941 роках викладав у Гірничому інституті. Також у 1941 році обіймав посаду заступника вченого секретаря Всесоюзного географічного товариства.

На початку червня 1941 року виїхав на Далекий Схід для проведення геологічних досліджень як робітник «Дальстроя». Після початку німецько-радянської війни наприкінці того ж місяця долучився до Червоної армії як доброволець народного ополчення. Потрапив у 5-й винищувальний полк, дислокований поблизу Пскова. Восени 1941 року полк потрапив в оточення, з якого особовому складу вдалося вийти. 9 листопада підрозділ потрапив під масований артилерійський обстріл поблизу Волхова, внаслідок чого Миклухо-Маклай був важко поранений, втратив свідомість та потрапив у німецький полон.

За чотири роки полону працював у концтаборах та копальнях у Латвії, Литві, Німеччині, Австрії, де йому пропонували співпрацю з вермахтом. 1945 року потрапив до концтабору Блямау в Австрії, з якого безуспішно намагався втекти. У квітні 1945 року зміг втекти з полону й перейти на радянську сторону фронту.

У травні 1945 року затриманий підрозділом СМЕРШу за звинуваченням у співпраці з вермахтом під час перебування в полоні. 9 липня військовий трибунал визнав вину Миклухо-Маклая за статтею 58-1б Кримінального кодексу РРФСР та засудив його до десяти років таборів з поразкою в правах на наступні п'ять років з конфіскацією майна.

Покарання відбував у Воркутинському виправно-трудовому таборі. Мав бути звільнений 30 грудня 1954 року, натомість його поставили на облік у комендатурі Воркути як спецпоселенця, на якому перебував протягом 11 місяців. У цей час займався дослідженням гірських порід під мікроскопом. Справу проти Миклухо-Маклая закрили 29 листопада 1955 року. Реабілітований 1957 року.

Із середини 1950-х років проводив геологічні дослідження на півночі Росії. Вивчав геологічну структуру Печорського краю, Большеземельської тундри, полярного та приполярного Уралу як старший геолог та начальник геологічних партій. Унаслідок досліджень у регіоні відкрито рідкометальне оруднення. Також у цей час Миклухо-Маклай вивчав розширення четвертинного зледеніння на Уралі та петрографічні центри зледеніння. Наприкінці свого перебування в Комі АРСР у складі Ухтинської експедиції досліджував нафтоносні породи. На півночі Росії перебував до 1972 року. Результати досліджень увійшли до низки геологічних звітів та праці «Вивержені породи Печорського вугільного басейну» (1965).

В останні роки життя Миклухо-Маклай повернувся до Ленінграда, де й помер, за різними даними, 1981 або 1982 року. Був одружений з Вірою Дмитрівною Чехович.

Джерела

• Артемий Миклухо-Маклай (1908-1980) – геолог, специалист в области стратиграфии, тектоники, магматизма. Красное знамя Севера. 5 грудня 2013. (рос.)
• Крочик М. М., Тіміряєв Є. Р. Гідний нащадок великого предка (Миклухо-Маклай Артемій Дмитрович) // Реабілітовані історією. Житомирська область. ‒ Книга 5 / Обл. ред. кол.: Балюрко В. С. (голова); Градовський Ю. Г. (заст. голови), Копійченко Л. А. (заст. голови), Тіміряєв Є. Р. (відп. секр.), Басова І. В., Єршов В. О., Костриця М. Ю., Криворучко І. Г., Кузьмін О. С., Кучерук М. М., Магалецька Т. В., Маньковська Р. В., Натикач П. І., Онищук О. І., Осницька Т. В., Полонець М. Й., Синицький С. М., Слизькоуха О. В., Суліменко О. Г.; Упоряд.: Л. А. Копійченко, Д. Я. Самолюк, Є. Р. Тіміряєв. НАН України. Інститут історії України, Головна редакційна колегія науково-документальної серії книг "Реабілітовані історією”; Служба безпеки України; Національна спілка краєзнавців України; Українське культурно-просвітницьке товариство "Меморіал” ім. В. Стуса; Житомирська обласна державна адміністрація; Житомирська обласна рада. — Житомир : "Полісся", 2011. — С. 118-120.
• Крочик М. Племянник Миклухо-Маклая. Ученый-геолог с громкой фамилией был достойным потомком великого предка, несмотря на выпавшие ему огромные испытания. — Сыктывкар : Республика, 2008. (рос.)
• Сулимов И. Н. Эхо прожитых лет, или Воспоминания о Воркутлаге. — Одесса : АстроПринт, 1997. — С. 164. — («Одесский мемориал» вып. 4) — 1000 прим. (рос.)
• Тимошенко В. І. Миклухо-Маклай // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. — Т. 20 : Медична — Мікоян. — 687 с. — ISBN 978-966-02-8346-6.