Микита Майоров

білоруський шахіст

Микита Майоров (нар. 19 квітня 1985, Вітебськ) – білоруський шахіст, гросмейстер від 2007 року.

Микита Майоров

2012 рік
Країна Білорусь Білорусь
Народження 19 квітня 1985(1985-04-19) (39 років)
Вітебськ, Білоруська РСР, СРСР
Титул Гросмейстер (2007)
Піковий
рейтинг
2596 (грудень 2014)

Шахова кар'єра ред.

Кілька разів представляв Білорусь на чемпіонатах світу та Європи серед юніорів, не здобувши на них медалей. 2000 року в складі національної збірної взяв участь в олімпіаді серед юніорів (до 16 років) у Артеку[1].

Першого значного успіху на міжнародній арені досягнув 2004 року в Генуї, де поділив 1-ше місце (разом із, зокрема, Марком Парагуа), а також виконав першу гросмейстерську норму. 2005 року переміг на турнірі за круговою системою у Львові. У 2006 році став чемпіоном Мінська, знову переміг у Львові (разом з Олександром Зубовим), а на меморіалі Михайла Чигоріна в Санкт-Петербурзі виконав другу гросмейстерську норму. 2007 року поділив 1-ше місце в Алушті (разом з Юрієм Айрапетяном), виконавши останню гросмейстерську норму. 2008 року досягнув чергових успіхів: переміг в Амантеа і Кутро (разом з Юрієм Солодовніченком), а також поділив 2-ге місце в Мінську (позаду Дмитра Андрєйкіна, разом із, зокрема, Олексієм Федоровим та Ігорем Люцком). 2014 року переміг на турнірі Luc Open у Ліллі[2], а 2015-го – на турнірі Bergquell Open у Льютерсдорфі[3] і в Генгамі[4].

Найвищий рейтинг Ело в кар'єрі мав станом на 1 грудня 2014 року, досягнувши 2596 очок займав тоді 3-тє місце серед білоруських шахістів[5].

Примітки ред.

  1. 6th World Youth U16 Chess Olympiad: Artek 2000. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 5 травня 2018.
  2. GM Nikita Maiorov clear first in Luc Open. Архів оригіналу за 6 травня 2018. Процитовано 5 травня 2018.
  3. GM Nikita Maiorov wins Bergquell Open. Архів оригіналу за 2 листопада 2017. Процитовано 5 травня 2018.
  4. GM Nikita Maiorov first in Guingamp. Архів оригіналу за 5 травня 2018. Процитовано 5 травня 2018.
  5. Rating Progress Chart: Maiorov, Nikita. Архів оригіналу за 3 червня 2020. Процитовано 5 травня 2018.

Джерела ред.

Посилання ред.