Вікіпедія

Мигове

село в Чернівецькій області, Україна

Мигове́ — село у Берегометській селищній громаді Вижницького району Чернівецької області України. У селі розташований гірськолижний курорт Мигове.

село Мигове
Вигляд на гірськолижний курорт у Мигово
Вигляд на гірськолижний курорт у Мигово
Вигляд на гірськолижний курорт у Мигово
Країна Україна Україна
Область Чернівецька область
Район Вижницький район
Тер. громада Берегометська селищна громада
Код КАТОТТГ UA73020030120060784
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 3693
Поштовий індекс 59236
Телефонний код +380 3730
Географічні дані
Географічні координати 48°09′00″ пн. ш. 25°22′50″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря 		505 м
Водойми р. Мигівка
Місцева влада
Адреса ради 59236, Чернівецька область, Вижницький район, с. Мигове, вул. Центральна, 153
Карта
Мигове. Карта розташування: Україна
Мигове
Мигове
Мигове. Карта розташування: Чернівецька область
Мигове
Мигове
Мапа
Мапа

CMNS: Мигове у Вікісховищі

Назва

ред.

Назва села походить від назви річки Мигівка. Старі люди називають село Нігово.

Географія

ред.

Гірське село Мигове розташоване у південно-західній частині України, за 63 кілометри від обласного центру Чернівці і за 31 км автодорогами від районного центру Вижниця, за 6 км від залізничної станції Берегомет. Розкинулося по обох боках в долині річки Мигівка (права притока Серету, бас. Дунаю), на якій розташований каскадний водоспад Чиста Сльоза (4 м).

Навколо села ростуть смереково-букові ліси. На південь від села розташована ботанічна пам'ятка природи «Ділянка барвінку малого».

Історія

ред.

Спочатку Мигове було частиною села Луківці, від якого воно відокремилося в 1776 році.

У середині ХІХ століття було прокладено вузькоколійку Лукавці-Мигово(Майдан), по якій з хуторів перевозили ліс на Луківецьку та Берегометську лісопильні.

До скасування кріпацтва село перебувало у володінні кількох поміщиків, яким належала найбільша кількість землі: Василькам, Флокдорам, Богусівичам. У 1835 році поміщик В. Василько побудував залізоробний завод. Як сировина використовувались руди, що не глибоко залягали на околиці села. З 1860 року цей завод припинив своє існування.

В 1860 році на кошти сільської громади та руками селян побудовано будинок священника та школа. 1873 року була побудована перша церква, а в 1903 році перебудована на більшу за розмірами. У 1903 році було відкрито два класи початкової школи.

По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села пережили голод.

В 1958 році було відкрито цегельно-черепичний завод на території села Мигове.

З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.

У 2020 році шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Берегометської селищної громади.

11 квітня 2023 року парафіяни церкви святого Івана Сучавського у селі Мигове на загальних зборах вирішили долучилися до канонічної Православної Церкви.[1]

Населення

ред.

За переписом 1910 року в Миговому проживало 3491 чоловік, в т. ч. українців — 2850, євреїв — 580, поляків — 48, румунів — 8, німців — 3, інших національностей — 2 чоловіка[2].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 3560 осіб, з яких 1726 чоловіків та 1834 жінки[3].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 3683 особи[4].

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:

Мова Відсоток
українська 99,30 %
російська 0,54 %
молдовська 0,08 %
румунська 0,05 %
білоруська 0,03 %

Відомі люди

ред.
  • Маковійчук Василь — художник-живописець і графік;
  • Шлемко Володимир Теофілович — народний депутат України 1-го скликання, член Комісії ВР України з питань культури та духовного відродження, актор;
  • Повідаш Дмитро Васильович — (кіборг) солдат Збройних сил України. Брав участь в боях за Донецький аеропорт;
  • Кириляк Степан Васильович — український журналіст, літератор. Лауреат літературно-мистецької премії ім. Георгія Гараса та літературної премії ім. Дмитра Загула;
  • Козубовський Дмитро — історик, дослідник історії Вижницького училища прикладного мистецтва. Відмінник народної освіти України (1998), лауреат премії ім. Георгія Гараса (1998). Автор книжки «Вижницький коледж прикладного мистецтва ім. В. Шкрібляка» (1997);
  • Шутак Микола Васильович - прозаїк, драматург, журналіст, член Спілки журналістів України. Автор статей про народне мистецтво Буковини. Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лауреат літературно-мистецької премії ім. Георгія Гараса (посмертно).Народився 14.08.1956 р., с. Мигове, Вижницький район. У 1980р. закінчив філологічний факультет Чернівецького держуніверситету. Працював відповідальним секретарем Вижницької районної газети "Радянська Верховина". 1987-1989 рр.- слухач відділення журналістики Київського інституту політології. З 1991р. - голова Регіональної асоціації майстрів гуцульського, буковинського і покутського мистецтва. у 1992р. організував Буковинський осередок Національної спілки майстрів народного мистецтва України і був його головою до 1998 р. Літературною творчістю займався з 1975р. Публікувався у журналах «Дніпор», «Вітчизна», «Знання та праця», газетах «Культура і життя», «Молодий буковинець»... Помер 10.09.1998 р. Похований у с. Мигове;
  • Токар Василь Павлович — Молодший сержант, був командиром відділення розвідроти. Загинув в Афганістані 3 березня 1984 року. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно). Похований у с. Мигове. Його іменем названо вулицю у селі, на будинку, де він мешкав, встановлено меморіальну дошку.

Галерея

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Ще дві громади Буковини перейшли до ПЦУ.
  2. ↑ Історія міст і сіл Української РСР. Чернівецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 706 с. "Ukrssr" (укр.). Процитовано 16 листопада 2023.
  3. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Чернівецька область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Чернівецька область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Чернівецька область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мигове


  Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мигове&oldid=43231834