Мельник Володимир Михайлович (скульптор)

український скульптор

Володимир Михайлович Мельник (нар. 15 січня 1938, с. Синяково, нині належить до м. Чортків) — український скульптор. Член Національної спілки художників України (1999). Заслужений художник України (2000).

Володимир Мельник
Володимир Михайлович Мельник
Народився 15 січня 1938(1938-01-15) (86 років)
Синяково, Чортків
Громадянство  УРСРУкраїна Україна
Національність українець
Alma mater Чернівецьке вище професійне художнє училище № 5 і Львівська національна академія мистецтв
Нагороди
Заслужений художник України

Життєпис ред.

Володимир Мельник народився 15 січня 1938 року у селі Синяковому, яке нині в складі міста Чорткова Чортківської громади Чортківського району Тернопільської области України.

Закінчив Чернівецьке художньо-ремісниче училище (1956), відділення кераміки Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (1970). Працював у містах Мінськ (Білорусія), Дніпропетровськ, у школі-інтернаті в м. Чортків (1960—1965), скульптором у Тернопільському художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду України (1970—1993), викладачем (1993—2000), доцентом (2000—2012) катедри образотворчого та декоративного мистецтва Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

Доробок ред.

Працює в галузі станкової і монументальної скульптури.

Від 1970 — учасник виставок у Тернополі, Львові, Києві.

Основні твори:

  • скульптурні портрети Лесі Українки, О. Маковея (обидва — 1984), С. Крушельницької (1992), Б. Хмельницького, М. Кривоноса і Н. Морозенка (обидва — 1993), «Думи гетьмана Мазепи» (2001);
  • скульптурних композиції «Туга» (1971), «Прощання» (1976), 351 «Материнська дума», «Незабутнє» (обидві — 1978), «Мати» (1986), «Обличчя голодомору» (1995), «У Вифлеємі» (1999), «Калина» (2000), «Русалка» (2001) тощо.
  • пам'ятники О. Максименку (1985, бронза) та В. Гнатюку (1999; обидва — м. Тернопіль), Т. Шевченку (1991, смт Козлів Тернопільського), Д. Клячківському (1995), «Борцям за волю України» (1997; обидва — м. Збараж; усі — карбована мідь), скульптури до пам'ятників полеглим у Другій світовій війні громадянам сіл Шульганівки (1971, 1975), Верещаків (1978), Городка, Зозулинців (1990).

Автор понад 25 наукових праць, навчально-методичних посібників.

Джерела ред.

  • Блаженко, А. Й печать задуми на чолі… // Голос народу. — 2000. — 15 черв.
  • Гавришок, І. «Скульптура» Володимира Мельника // Нова ера. — 2008. — 21—27 трав. — С. 6.
  • Галан, Г. — Це камінь… — Камінь? Але ж він співає… // Народне слово. — 2004. — 5 листоп. — С. 8. — (Виставки).
  • Романів, М. Йому до снаги навчити камінь говорити // Тернопільський оглядач. — 2008. — 11 лип. — С. 18—19.
  • Стула, І. Малюю так, як бачу, як відчуваю… а відчуваю я дуже сильно // Чортківський вісник. — 2011. — 16 верес. — С. 4. — (Мистецтво).
  • Федорців, Н. У руках Майстра камінь оживає // Місто. — 2008. — 28 трав. — С. 6. — (Відомі люди).
  • Чорпіта, Я. Невичерпна творчість земляка // Чортківський вісник. — 2008. — 1 лют. — С. 4.
  • Чорпіта, Я. Пам'ятник Гнатюку біля ТНПУ — одна з кращих робіт Володимира Мельника // Свобода. — 2008. — 26 січ. — С. 8. — (Майстер портретів у камені).