Мацкевич Іван Іванович
актор
Іван Іванович Мацкевич (біл. Іван Іванавіч Мацкевіч; нар. 9 квітня 1947, Грабово, Вовковиський район, Гродненська область[1], Білоруська РСР, СРСР — пом. 10 грудня 2017, Мінськ, Білорусь[2]) — радянський і білоруський актор театру і кіно. Заслужений артист Республіки Білорусь (2011).
| Мацкевич Іван Іванович | |
|---|---|
| біл. Іван Іванавіч Мацкевіч | |
| Народився |
9 квітня 1947 Волковиський район, Гродненська область, Білоруська РСР, СРСР |
| Помер |
10 грудня 2017 (70 років) Мінськ, Білорусь |
| Поховання | Східне кладовище |
| Країна |
 СРСР Білорусь |
| Діяльність | актор |
| Alma mater | Білоруська державна академія мистецтв |
| Знання мов | російська |
| Заклад | Драматический театр имени М. Горького |
| Роки активності | з 1968 |
| Нагороди |
 |
| IMDb | ID 0559349 |
Біографія ред.
Іван Мацкевич народився 9 квітня 1947 року в селі Грабове Вовковиського району Гродненської області Білоруської РСР[1].
У 1968 році закінчив акторський факультет Білоруського державного театрально-художнього інституту в Мінську за фахом «актор драматичного театру і кіно» (курс заслуженого діяча мистецтв Білорусі, професора О. І. Бутакова)[1].
З 1968 по 1981 роки — актор Брестського академічного театру драми імені Ленінського комсомолу Білорусі[3].
З 1981 по 1996 роки — актор Театру-студії кіноактора в Мінську[3].
З 2 вересня 1996 року по 10 грудня 2017 року — провідний майстер сцени Національного академічного драматичного театру імені М. Горького в Мінську.
Зіграв більш ніж у сімдесяти кінофільмах, серед яких такі стрічки, як «Візьму твій біль» (1981) Михайла Пташука, «Люди на болоті» (1981) Віктора Турова, «Казка про Зоряного хлопчика» (1983) Леоніда Нечаєва, « Син за батька» (1995) Миколи Єременка-молодшого, «Хрустальов, машину!» (1998) Олексія Германа, «1612: Хроніки смутного часу» (2007) Володимира Хотиненка і багато інших.
Раптово помер 10 грудня 2017 року в місті Мінську у 70-річному віці від гострої серцевої недостатності. Прощання з актором відбулося 12 грудня на Великій сцені Національного академічного драматичного театру імені М. Горького. Похований на Східному кладовищі Мінська[2].
Особисте життя ред.
Був одружений на Людмилі Мацкевич, одружилися на третьому курсі університету. Дружина була актрисою і викладачем сценічної ролі. Мав дочку Олену. Вона закінчила театральний інститут, є завідуючою театральною трупою. Також мав двох онуків: Тимофія і Єфросинію[4].
Творчість ред.
Театральні роботи ред.
- «Лев узимку» — Генріх II, король Англії
- «Пане коханку» — Пане коханку
- «Біг» — Григорій Лук'янович Чарнота
Фільмографія ред.
- 1974 — Хліб пахне порохом — Горбач
- 1977 — Ненависть — Степан Булига, середній син старого селянина Ігнатія Булиги, брат Федора і Миті
- 1978 — Поруч з комісаром — Мирон
- 1978 — Артем — Федір Андрійович Сергєєв («товариш Артем»), російський революціонер (озвучив Ігор Єфімов)
- 1980 — Третього не дано — Прокоп Величко
- 1981 — Візьму твій біль — Григорій Шишкович, поліцай
- 1981 — Проданий сміх — другий діловий партнер барона Трьоча
- 1981 — Вітрила мого дитинства — Мурашко
- 1981 — Фруза — механік
- 1981 — Розкидане гніздо — керуючий
- 1981 — Затишшя — Артем Іванов
- 1981 — Його відпустку — Степан, директор заводу «Червоний промінь»
- 1982 — Особисті рахунки — Гайдуков, представник ленінградського НДІ «Центравтоматіка»
- 1982 — Поліська хроніка.Фільм 2.Дихання грози — Шабетя
- 1982 — розкидати гніздо — керуючий
- 1982 — Державний кордон. Фільм 3. «Східний кордон» — комендант прикордонної застави
- 1983 — Чорний замок Ольшанський — Гончарьонок
- 1983 — Казка про Зоряного хлопчика — єгер, який знайшов Зоряного хлопчика
- 1983 — Батьки і діти — епізод
- 1983 — Водій автобуса — офіцер-прикордонник
- 1985 — Матрос Желєзняк — білокозаки
- 1985 — Таємна прогулянка — радянський партизан — провідник
- 1985 — Я любив вас більше за життя — танкіст
- 1985 — Снайпери — епізод
- 1986 — Секретний фарватер — Донченко, командир радянського підводного човна
- 1986 — Скарга — епізод
- 1986 — Виклик — Іван, товариш Олексія
- 1987 — На своїй землі — Семен Захарович, міліціонер
- 1987 — Недільні прогулянки (новела «Папа») — тренер з боксу
- 1988 — Шляхетний розбійник Володимир Дубровський — гість Троєкурова
- 1988 — Воля Всесвіту — бортінженер
- 1989 — термінове весна — п'яний купець
- 1990 — Людина з чорної «Волги» — гість на новорічній вечірці
- 1990 — Стерв'ятники на дорогах — бандит
- 1990 — Мати Урагану
- 1990 — Війна на західному напрямку — Дмитро Григорович Павлов, радянський воєначальник, генерал армії, командувач Західним особливим військовим округом
- 1991 — Ятринська відьма — тюремник
- 1991 — Мед оси — Микитенко
- 1991 — Крок вправо … крок вліво …
- 1992 — Вільна зона — моряк
- 1992 — Вальс золотих тельців — ватажок терористів
- 1992 — Уїк-енд з вбивцею — бандит Хан
- 1993 — Супермен мимоволі, або Еротичний мутант — бандит
- 1994 — Епілог — художник
- 1995 — Син за батька — полковник міліції
- 1996 — Яма (короткометражний)
- 1996 — З пекла в пекло — військовий комендант району
- 1997 — Біг від смерті
- 1998 — Квіти від переможців — Дід
- 1998 — Хрустальов, машину! — «двійник» генерала Клёнского
- 1998 — Полювання жити (короткометражний)
- 1998 — Контракт зі смертю — епізод
- 1998 — Зал очікування — артист
- 1999 — Рейнджер з атомної зони — епізод
- 2000 — Каменська (фільм № 7 «Чужа маска», фільм № 8 «Не заважайте катові») — Коновалов, генерал міліції
- 2001 — Прискорена допомога 2 (серія № 12 «Епідемія») — генерал Макаров
- 2001 — Втеча з ГУЛАГу — контролер
- 2003 — Між життям і смертю — Карась
- 2003 — У червні 41-го — Стешин
- 2003 — Анастасія Слуцька — Тимур
- 2004 — На безіменній висоті — «Батя»
- 2004 — Курсанти — Добров, генерал
- 2005 — Глибоке протягом — Іванов, генерал
- 2005 — Чоловіки не плачуть 2 — Кирило Ілліч Прилепська, бізнесмен
- 2005 — Воскресенье в женской бане (серія № 5 «Квіти життя») — Михайло Петрович
- 2005 — Приватний детектив (серія № 16 «Царські забави») — прокурор міста
- 2005 — Останній бій майора Пугачова — батько майора Пугачова
- 2005 — Покликання — Разгуляєв
- 2006 — Виклик 2 (фільм № 4 «Пророцтво») — Артемій Савелійович Каланчевская
- 2007 — Майор Вєтров — Пуліхов
- 2007 — Вороги — Еріх, офіцер вермахту
- 2007 — Дев'ять днів до весни — Владислав Яковенко
- 2007 — Ваша честь — Пежемський, адвокат
- 2007 — 1612: Хроніки Смутного часу — боярин
- 2008 — Око за око
- 2008 — Знахар — «Залізний», «смотрящий» в колонії
- 2008 — Панове офіцери: Врятувати імператора — Павловський
- 2008 — Суд — Ілля Вікторович Пежемський, адвокат
- 2008 — Птица счастья — Іван Савелійович Шубін, губернатор
- 2008 — Застава Жиліна — Іван Сергійович, воєнком
- 2009 — Вольф Мессінг: бачив крізь час — співробітник НКВД
- 2009 — Довше століття — Клим Державін, розвідник, офіцер НКВД
- 2009 — Сьомін — Федір Олексійович Сергєєв, генерал МУР а
- 2009 — Снайпер. Зброя відплати — генерал
- 2010 — Капітан Гордєєв — Борис Іванович Каверін, генерал, начальник УВС
- 2010 — Масакра — Бухарін, мисливець
- 2010 — Замах — Тимофєєв, полковник, офіцер з особливих доручень генерала Данилова
- 2011 — Німець — офіцер НКВД
- 2011 — Наркомовський обоз — Сталін / Баро, циганський барон
- 2011 — Іронія удачі — Сергій Костянтинович, олігарх, батько Наташі
- 2011 — Поцілунок Сократа (фільм № 2 «Намисто Нефертіті») — Анатолій Шведов, начальник служби безпеки
- 2012 — Смугасте щастя — Юрій Олексійович Орлов, полковник авіації у відставці
- 2012 — Зворотний бік Місяця — полковник ВВС
- 2013 — Смерть шпигунам. Лисяча нора — Іван Іванович Гонтар, полковник
- 2013 — Смерть шпигунам. Ударна хвиля — Іван Іванович Гонтар, полковник
- 2013 — Марш-кидок 2: Особливі обставини — Григор'єв, полковник, керівник штабу по ПП
- 2013 — Вилікувати страх — слідчий
- 2014 — Не покидай мене! — полковник
- 2014 — Добре ім'я — Іван Степанович Хрестів, підполковник поліції
- 2014 — Вовче сонце — «Сивий», контрабандист
- 2014 — Трюкач — Юрій Прокопович Петраков, секретар міськкому
- 2015 — Дочка за батька — Юрій Борисович Золотаревський, батько Віктора
- 2015 — Непідкупний — Юхим Степанович, батько Ольги
- 2015 — Перервані спогади — Полковник
- 2017 — Будинок порцеляни — Дерябін, генерал МВС
Озвучування мультфільмів ред.
Озвучування фільмів ред.
- 2012 — Три слова про прощення — Петро, тесля
Примітки ред.
- ↑ а б в Иван Иванович Мацкевич (1947—2017). Заслуженный артист Республики Беларусь (2011). Биография, роли в театре, фильмография, фотографии, призы и награды. [Архівовано 12 серпня 2021 у Wayback Machine.] Официальный сайт Национального академического драматического театра имени М. Горького (Минск) // rustheatre.by
- ↑ а б Некролог. Глубоко скорбим… — Сегодня, 10 декабря 2017 года, на 71 году ушёл из жизни заслуженный артист Республики Беларусь Иван Иванович Мацкевич. [Архівовано 12 серпня 2021 у Wayback Machine.] Официальный сайт Национального академического драматического театра имени М. Горького (Минск) // rustheatre.by
- ↑ а б Эвика Отто. Иван Мацкевич: «Я по натуре человек вольный, анархист и баламут». — Сегодня, 10 декабря 2017 года, в день ухода актёра из жизни, мы вспоминаем наш душевный разговор с Иваном Ивановичем, который состоялся накануне его 70-летнего юбилея.[недоступне посилання] Газета «Комсомольская правда» в Беларуси // kp.by (10 декабря 2017 года)
- ↑ Иван Мацкевич: «Я по натуре человек вольный, анархист и баламут»[недоступне посилання]
Посилання ред.
- Мацкевич Іван Іванович. Біографія, фільмографія, фотографії актора. [Архівовано 12 серпня 2021 у Wayback Machine.] // ruskino.ru
- «Авантюрный характер». Газета «Аргументы и факты» (рос.). 18 квітня 2007. Архів оригіналу за 6 липня 2013.
- Елена Данилова. (2 червня 2009). Иван Мацкевич: «В жизни я всего добился своим лбом». Брестская областная газета «Заря» (рос.). Архів оригіналу за 23 травня 2013.
- Светлана Симонова. (5 травня 2007). «Такие разные роли...». Белорусская военная газета (рос.). Архів оригіналу за 23 травня 2013.
- Валентин Пепеляев. (2007-05). «В ритме хорошего кино». Газета «Советская Белоруссия» (рос.). Архів оригіналу за 23 травня 2013.
