Матіященко Олександр Іванович

Олександр Іванович Матіященко
Олександр Іванович Матіященко
рос. Александр Иванович Матиященко
Народження	25 лютого 1911; Овідіополь, Одеський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть	2 липня 1983 (72 роки); Овідіополь, Овідіопольський район, Одеська область, УРСР, СРСР
Національність	українець
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	піхота
Роки служби	1944—1945
Звання	гвардії сержант
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди

Олекса́ндр Іва́нович Матія́щенко^[1] (25 лютого 1911 — 2 липня 1983) — радянський військовик, в роки Другої світової війни — командир відділення автоматників 6-ї стрілецької роти 140-го гвардійського стрілецького полку 47-ї гвардійської стрілецької дивізії, гвардії сержант^[2]. Повний кавалер ордена Слави.

Життєпис

Народився в селі Овідіополь, нині — селище міського типу, районний центр Одеської області, в селянській родині. Українець. Закінчив 2 класи школи, працював вантажником у конторі «Заготзерно».

До лав РСЧА призваний 16 квітня 1944 року. В діючій армії — з 18 травня того ж року. Воював на 3-му Українському і 1-му Білоруському фронтах.

18 липня 1944 року при прориві оборони супротивника в районі села Вільшанка командир відділення О. І. Матіященко одним з перших увірвався до ворожої траншеї, у рукопашній сутичці знищив 4 солдатів супротивника. У подальшому, при оволодінні містом Любомль, знищив ще 3 ворожих солдатів. Будучи пораненим, не полишив поле бою.

16 січня 1945 року при спробі контратаки супротивника у районі колонії Зашкув (Польща) гвардії сержант О. І. Матіященко особисто знищив 16 ворожих солдатів, ще 10 солдатів знищили бійці його відділення.

2 лютого 1945 року у боях в районі населеного пункту Требуш (Німеччина) відділення під командуванням гвардії сержанта О. І. Матіященка знищило 2 кулеметні позиції з обслугою. Одним з перших увірвався до поселення, влучним вогнем особисто знищив 17 ворожих військовиків, у тому числі 3 офіцерів.

Демобілізований у липні 1945 року. Повернувся у рідне село, працював охоронцем у заготівельній конторі.

Нагороди

Нагороджений орденами Слави 1-го (31.05.1945), 2-го (31.01.1945) та 3-го (16.08.1944) ступенів і медалями.

Примітки

↑ У нагородних документах також вказані прізвища Матьященко та Матіяшенко.
↑ Військове звання вказане на момент представлення до нагородження орденом Слави 1-го ступеня.

Посилання

Матіященко Олександр Іванович. // Сайт «Герои страны» (рос.).

[1] У нагородних документах також вказані прізвища Матьященко та Матіяшенко.

[2] Військове звання вказане на момент представлення до нагородження орденом Слави 1-го ступеня.

[1]

[2]