Відкрити головне меню

Панас Матюшенко
Matiushenko panas.JPG
Народився 2 травня 1879(1879-05-02)
Деркачі, Харківський повіт, Харківська губернія, Російська імперія[1]
Помер 2 листопада 1907(1907-11-02) (28 років)
Севастополь, Таврійська губернія, Російська імперія[1]
·страта
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність українець
Діяльність моряк, військовослужбовець
Відомий завдяки керівник повстання на панцернику «Потьомкін»
Військове звання унтер-офіцер Чорноморського флоту

Пана́с Микола́йович Матюше́нко (нар. 2 (14) травня 1879(18790514), с. Деркачі, Харківська губернія, Російська імперія — пом. 20 жовтня (2 листопада) 1907, Севастополь, Таврійська губернія, Російська імперія) — український громадський і політичний діяч, унтер-офіцер Чорноморського флоту, керівник повстання на панцернику «Потьомкін».

Зміст

ЖиттєписРедагувати

 
Пам'ятник Опанасу Матюшенко у Дергачах

Панас Миколайович Матюшенко народився в селі Деркачі (нині — районний центр Харківської області), в родині шевця.

Закінчив церковно-парафіяльну школу.

Брав активну участь в українському національно-культурному та політичному русі. З дитинства дружив зі своїм видатним односельцем — письменником і вченим Гнатом Хоткевичем. Входив до «Харківської Української студентської громади», де познайомився з Олександром Коваленком.

Працював робітником у Харківському паровозному депо, згодом в Одесі — кочегаром на пароплаві.

1900 — пішов служити[джерело?] до імператорського флоту. Через два роки закінчив школу машиністів у Кронштадті та був направлений на Чорноморський флот. Одержав звання мінно-машинного квартирмейстера на панцернику «Потьомкін».

 
Ескадрений броненосець Пантелеймон (колишній Князь Потьомкін Таврійський)

27 (14) червня 1905 року на панцернику, з фрази, вимовленої Григорієм Вакуленчуком українською мовою: «Та доки ж ми будемо рабами!», почалось повстання. Після того, як на самому початку повстання на «Потьомкіні» Григорій Вакуленчук був смертельно поранений, повстання очолив унтер-офіцер Панас Матюшенко.

За свідченням очевидців, весь час 11-денної одіссеї «Потьомкіна», Матюшенко виділявся своєю рішучістю та енергією. Він до останнього дня вів агітацію серед матросів за продовження боротьби «повсталих поневолених народів Росії», що свідчить про національно-визвольну спрямованість повстання на панцирнику. Панас Матюшенко навіть своє звернення «До гнобителів народу» розпочав дещо перефразованими Шевченковими словами: «Схаменіться, будьте люде!».

20 червня (3 липня) 1905 року суднова комісія під керівництвом Матюшенка передала іноземним консулам в Констанці (Румунія) відозви: «До всього цивілізованого світу» та «До всіх європейських держав», в яких роз'яснила мету своєї боротьби.

Після кількох переходів Одеса-Констанца-Феодосія в пошуках води, вугілля та продовольства, не отримавши бажаного, революційний «Потьомкін» змушений був 25 червня (8 липня) 1905 року здатися румунській владі у Констанці. Повстала команда зійшла на берег і попросила політичного притулку. Царський уряд вимагав видати їх як кримінальних злочинців, але Румунія відмовила. Після здачі «Потьомкіна» румунській владі протягом року жив у Бухаресті, написав спогади про події на «Потьомкіні» — «Матроси Чорного моря». Звідти переїхав до Швейцарії, а згодом до США, де працював на заводі Зінгера. Через 8 місяців поїхав до Парижа, звідки змушений був тікати до Швейцарії через переслідування поліції.

 
Панас Матюшенко в Констанці, бл. 1905 р.

У червні 1907 року, всупереч умовлянням свого друга Гната Хоткевича, він нелегально повернувся в Україну. Царська варта вистежила його в Миколаєві. На спеціально надісланому міноносці під посиленою охороною (7 офіцерів і 60 матросів) у кайданах його перевезли до Севастополя. 17 жовтня 1907 року відбувся суд. Приміщення було оточене конвоєм зі ста чоловік. Матюшенко відмовився від захисників і всю провину за повстання взяв на себе, жодного прізвища товаришів не назвав. Вирок суду — страта через повішення. Прохання про помилування Матюшенко подати відмовився. Вирок був виконаний зранку 20 жовтня 1907 року у дворі Севастопольської тюрми.

Вшанування пам'ятіРедагувати

На батьківщині Матюшенка в Дергачах є будинок-музей і пам'ятник герою. 26 червня 1955 на відзначення 50-річчя повстання іменем Матюшенка була названа одна з вулиць Севастополя. Також ім'я Матюшенка носять гора і бухта на Північній стороні Севастополя.

ПосиланняРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

  1. а б Матюшенко Афанасий Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.