Масловський Дмитро Федорович
Дмитро Федорович Масловський — (рос. Масловский Дмитрий Фёдорович; 20 вересня [2 жовтня] 1848, Омськ — 3 [15] листопада 1894, Петербург) — генерал-майор (із 1891 року), російський військовий історик.
| Масловський Дмитро Федорович | |
|---|---|
| Народився |
2 жовтня 1848 Омськ, Тобольська губернія, Західно-Сибірське генерал-губернаторство, Російська імперія |
| Помер |
15 листопада 1894 (46 років) Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Поховання | Смоленське православне кладовище |
| Країна |
.svg){kind=small} Російська імперія |
| Діяльність | офіцер, історик |
| Alma mater | Павловське військове училище |
| Галузь | військова історія[1] |
| Діти | Масловський Сергій Дмитрович |
| Нагороди |
   |
Біографія ред.
Закінчив Павловське військове училище в 1866 році й Академію Генштабу в 1873 році. У 1873—1885 роках служив у військах на посадах офіцер штабу, начальника штабу дивізії (1884 рік) і корпусу (1885 рік). Одночасно викладав тактику в 3-му військовому Олександрівському училищі. Із 1885 року ад'юнкт-професор, з 1889 року — професор, з 1890 року — начальник кафедри історії російського військового мистецтва Академії Генштабу, створеної за його ініціативою.
Поклав початок глибокому вивченню архівів російської армії, видавши «Каталог військово-вченого архіву головного штабу» (Санкт-Петербург, 1886 рік), «Каталог московського відділення архіву головного штабу» (4 випуски, Москва, 1890 рік) і ряд збірок документів, забезпечених ґрунтовними введеннями: «Стройова і польова служба російських військ часів імператора Петра Великого й імператриці Єлизавети» (Москва, 1883 рік); «Російсько-австрійський союз 1755 р.» (Москва, 1887 рік); «Матеріали для історії військового мистецтва в Росії» (Москва, 1889—1892 роки); перший, другий і четвертий випуски «Збірника військово-історичних матеріалів».
Належав до так званої російської «вітчизняної школи» історичної науки, багато зробив для пропаганди російської військової спадщини, в той же час, полемізуючи з «західниками», був схильний до тенденційних оцінок внеску іноземців у військову історію Росії в XVIII столітті з позицій націоналізму.
Праці ред.
Найбільші праці Масловського — «Російська армія в Семирічну війну» (в 3х томах, Москва, 1886—1891 роки) і «Записки з історії військового мистецтва в Росії 1683—1794 років» (Санкт-Петербург, 1891—1894 роки) — є до цього часу неперевершеними за охопленням матеріалу не тільки в Росії, але і в німецькомовних країнах. Перекладена німецькою ще за життя автора його книга «Російська армія в Семирічну війну» досі залишається основним джерелом із історії Семирічної війни з російської точки зору. За цю книгу Масловський був нагороджений Макаріївською премією.
- Русская армия в семилетнюю войну: В 3-х т. — М., 1886−1891.
- Записки по истории военного искусства в России 1683—1794 годов. — СПб., 1891−1894.
- Каталог военно-ученого архива главного штаба. — СПб., 1886.
- Каталог московского отделения архива главного штаба : 4 выпуска. — М., 1890 (и сл.)
- Статті
- Масловский Д. Ф. Опыт критического разбора похода Дмитрия Донского в 1380 г., до Куликовской битвы включительно // Военный сборник. — 1881. — № 8. — С. 207—238; № 9. — С. 19-28.
- Перевидання праць
- Масловский Д. Ф. Строевая и полевая служба русских войск времен императора Петра Великого и императрицы Елизаветы / Д. Ф. Масловский. — М. : Либроком, 2012. — 272 с. — (Академия фундаментальных исследований: история) — ISBN 978-5-397-02498-3. (обл.)
Нагороди ред.
- орден Св. Анни ІІ і ІІІ ступенів
- орден Св. Станіслава ІІ і ІІІ ступенів
- орден Св. Володимира ІV ступеня.
Примітки ред.
- ↑ Czech National Authority Database
Література ред.
- Беловинский Л. В. Военный историк Д. Ф. Масловский. // Военно-исторический журнал. — 1987. — № 3. — С.85-88.
Посилання ред.
- Масловский Дмитрий Фёдорович. Биографический указатель. Хронос. Процитовано 22 лютого 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - Масловский Дмитрий Фёдорович. Энциклопедия. Министерство обороны Российской Федерации. Архів оригіналу за 26 лютого 2013. Процитовано 22 лютого 2013.