Відкрити головне меню

Марія Софія Гессен-Кассельська

Марі́я Софі́я Фредері́ка Ге́ссен-Ка́ссельська (нім. Marie Sophie von Hessen-Kassel), (нар. 28 жовтня 1767 — пом. 22 березня 1852) — принцеса Гессен-Кассельська з Гессенського дому, донька ландграфа Гессен-Кассельського Карла та данської принцеси Луїзи, дружина короля Данії та Норвегії Фредеріка VI. Регентка Данії у 18141815 роках.

Марія Софія Гессен-Кассельська
Marie Sophie von Hessen-Kassel
Mariesophie of hesse kassel queen of denmark.jpg
Марія Софія на портреті пензля Єнса Юля
королева-консорт Данії
Початок правління: 13 березня 1808
Кінець правління: 3 грудня 1839
Коронація:31 липня 1815
каплиця Фредеріксборгу
Інші титули:королева-консорт Норвегії (18081814)
Попередник: Кароліна Матильда Великобританська
Наступник:Кароліна Амалія Ауґустенбурзька
Дата народження: 28 жовтня 1767(1767-10-28)
Місце народження:Ганау
Дата смерті:22 березня 1852(1852-03-22) (84 роки)
Місце смерті:палац Фредеріксберг, Данія
Чоловік:Фредерік VI
Діти:Крістіан, Марія Луїза, Кароліна, Луїза, Крістіан, Юліана Луїза, Фредеріка Марія, Вільгельміна
Династія:Гессенський дім, Ольденбурзька
Батько:Карл Гессен-Кассельський
Мати:Луїза Данська

БіографіяРедагувати

Марія народилась 28 жовтня 1767 року в Ганау. Вона була первістком в родині ландграфа Гессен-Кассельського Карла та його дружини Луїзи Данської. Згодом у дівчинки з'явилися молодші брати Вільгельм, Фредерік та Крістіан і сестри Юліана та Луїза Кароліна.

Значну частину дитинства Марія Софія провела у Данії, де її батько займав різні адміністративні посади. Зазвичай сімейство мешкало у Готторпському замку та новозбудованому маєтку Луїзенлунд. Проте виховання дівчина отримала німецьке, німецька ж мова була її першою. Вона виросла красунею із духовними інтересами, полюбляла літературу та мистецтво.[1] Як і батько, цікавилася містицизмом, була мрійницею.

У віці 23 років вийшла заміж за свого кузена-однолітка, кронпринца Данії Фредеріка. Фактично він був правителем при недієспособному батькові. Марію він обрав за дружину аби продемонструвати свою незалежність від двору, який вимагав більш впливового шлюбного союзу. Ідею весілля також підтримав батько принцеси.[2]

 
Фредерік Данський, портрет Фрідріха Карль Грьогера, 1808

Вінчання відбулося 31 липня 1790 року у каплиці Готторпського замку. Шлюб був радо зустрінутий громадськістю, оскільки наречена не вважалася іноземкою. Її офіційний в'їзд до Копенгагену відбувся 14 вересня 1790 року і був змальований як справжній тріумф. Дуже швидко молода кронпринцеса вивчила і данську мову.

У подружжя народилося восьмеро дітей, з яких лише дві доньки досягли дорослого віку:

Між 1805 та 1808 роками родина мешкала у Гольштейні.

 
Марія Софія із донькою Кароліною, портрет Єнса Юля

У 1808 році Фредерік офіційно став королем Данії та Норвегії. 31 жовтня 1809 року Марія вдруге зробила свій офіційний вхід до столиці, який лише підтвердив її особисту популярність.[3] Однак, при дворі королеву затьмарювала сестра її чоловіка, Луїза Августа, яка вирізнялася красою і була справжньою першою леді. До того ж вона відчувала великий тиск через відсутність спадкоємця престолу. Народження молодшої доньки призвело до гінекологічної травми, і Марія більше не могла мати статевих стосунків. За роки подружнього життя у неї склалися дружні відносини із чоловіком, і вони продовжували жити в повазі один до одного, не зважаючи, що після цього Фредерік почав заводити коханок.[4]

Після зречення у 1814 році імператора Наполеона, який був союзником Данії, унія розпалася, і Норвегія вступила у союз зі Швецією. На Віденському конгресі Фредерік був без дружини. Марія була залишена в ролі регента країни і виконувала ці функції від 5 вересня 1814 до 1 червня 1815 року. На думку критиків, вона дуже добре справилася зі своєю роллю.

І на початку правління Фредеріка, а особливо після закінчення наполеонівських війн, королівська родина стала популярним символом сімейного життя. Король у супроводі дружини та доньок часто бували на публіці, прогулюючись пішки у столичному парку чи плаваючи на човні каналами.[5]

Марія Софія після закінчення регентства вела тихе та спокійне життя, виконуючи переважно представницькі функції.[6] Цікавилася політикою, генеалогією та історією. Протегувала жіночу благодійну організацію «Det Kvindelige Velgørende Selskab». Сприяла обранню кандидатури принца Крістіана Данського як спадкоємця престолу.[7]

У 1839 році Фредеріка не стало. Королеві на той час виповнився 71 рік. Після смерті чоловіка вона зовсім відійшла від придворного життя, залишаючись лише поважним символом старого часу. Мешкала у Фредеріксборзі та Амалієнсборзі. В останні роки відзначалася релігійністю та доброзичливістю. Хворобливо поставился до повстання у герцогствах Шлезвіг та Гольштейн у 1848 році, які переросли у Дансько-пруську війну.[8]

Померла 22 березня 1852 року. Похована у соборі Роскілле

НагородиРедагувати

ГенеалогіяРедагувати

Вільгельм VIII
 
 
Доротея Вільгельміна Саксен-Цайц
 
Георг II
 
 
Кароліна Ансбахська
 
 
Крістіан VI
 
 
Софія Магдалена Бранденбург-Кульмбахська
 
 
Георг II
 
 
Кароліна Ансбахська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх II
 
 
 
 
 
 
Марія Великобританська
 
 
 
 
 
 
Фредерік V
 
 
 
 
 
 
Луїза Великобританська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл Гессен-Кассельський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Луїза Данська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Софія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. Данський біографічний словник, стор 131 [1] (дан.)
  2. Данська історія: королева Марія [2] (дан.)
  3. Salmonsens konversationsleksikon. Anden Udgave. Bind XVI: Ludolf—Miel. стор 611 [3] (дан.)
  4. Данський біографічний словник коронованих осіб [4] (дан.)
  5. Біографія Марії Софії Фредеріки [5] (англ.)
  6. Данський біографічний словник, стор. 132 [6] (дан.)
  7. Марія Софія  — королева Данії [7] (дан.)
  8. Данський біографічний словник, стор 133 [8] (дан.)

ЛітератураРедагувати

  • JP Trap: Fra fire kongers tid I-III, 1966-67.
  • Bo Bramsen: Huset Glücksborg I, 1975.

ПосиланняРедагувати