Відкрити головне меню

Маріо Чеккі Горі (італ. Mario Cecchi Gori, 21 березня 1920, Брешіа, Італія — 5 листопада 1993, Рим, Італія) — італійський кінопродюсер і бізнесмен. Засновник кінокомпанії Cecchi Gori Group. З 1990 по 1993 рік власник і президент футбольного клубу «Фіорентина».

Маріо Чеккі Горі
Mario Cecchi Gori.jpg
Дата народження 21 березня 1920(1920-03-21)[1][2][…]
Місце народження Брешія, Ломбардія, Королівство Італія
Дата смерті 5 листопада 1993(1993-11-05)[1][2][…] (73 роки)
Місце смерті Рим, Італія[1]
Поховання
Громадянство Flag of Italy.svg Італія
Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
Професія кінопродюсер, підприємець, бізнесмен, торговець, сценарист
IMDb ID 0147601
Маріо Чеккі Горі у Вікісховищі?

Зміст

БіографіяРедагувати

 
Могила Маріо Чеккі Горі і його дружини Валерії

Народився в 1920 році в місті Брешія в Ломбардії на півночі Італії. Навчався на факультеті Флорентійського університету. У 1948 році переїхав жити в Рим.

Кар'єра кінопродюсераРедагувати

Кар'єру кінопродюсера почав в 1950-х роках, фінансуючи роботи режисерів — основоположників жанру італійської комедії: Діно Різі (у фільмах «Актор», «Обгін», «Чудовиська», «Тигр»); Маріо Монічеллі («Армія Бранкалеоне» «Бранкалеоне у хрестових походах»); Етторе Сколи («Дозвольте поговорити про жінок»); Луїджі Дзампи («Загальний протест») Лучано Сальче («Досить витріщатися»).

Також співпрацював з відомими режисерами, такими як Стено (комедії «Тото на Місяці» і «Шахраї»), Даміано Даміані (трилери «Слідство закінчено, забудьте», «Чому вбивають суддів?», «Людина на колінах»)

У 1970-1980-х роках був продюсером популярних кінокомедій з участю Адріано Челентано: «Блеф», «Сінг-сінг», режисера Серджо Корбуччі; «Оксамитові ручки», «Приборкання норовистого», «Шалено закоханий», «Гранд-готель „Ексельсіор“», «Буркун», режисерського дуету Кастеллано і Піполо; «Бінго-Бонго» (реж. Паскуале Феста Кампаніле), «Він гірше за мене» (реж. Енріко Олдоїні).

З 1980 року Чеккі Горі починає постійно працювати в парі зі своїми сином Вітторіо Чеккі Горі, який пішов по стопах батька і також став успішним кінопродюсером.

Однією з останніх робіт Маріо Чеккі Горі став фільм «Поштар», британського режисера Майкла Редфорда, що вийшов на екрани в 1994 році, вже після смерті продюсера. За цю картину Чеккі Горі був посмертно номінований на «Оскар» за найкращий фільм року та удостоєний премії BAFTA (за найкращий неангломовний фільм)[4][5].

Помер 5 листопада 1993 року в Римі, на 74-му році життя від серцевого нападу[6]. Покоїться в одній могилі зі своєю дружиною Валерією (померла в 2002 році[7]) на монументальному кладовищі Порте-Санте, розташованому в укріпленому бастіоні монастирського комплексу Сан-Мініато аль-Монте у Флоренції.

Президент «Фіорентини»Редагувати

У 1990 році сім'я Чеккі Горі придбала флорентійський футбольний клуб «Фіорентіна», Маріо Чеккі Горі обійняв посаду президента клубу і керував ним до своєї смерті в 1993 році.

Його син Вітторіо успадкував президентство «Фіорентиною». В пам'ять про батька він заснував «Меморіал імені Маріо Чеккі Горі» (Memorial Mario Cecchi Gori) — футбольний турнір за участю «Фіорентини» і двох інших італійських або іноземних футбольних клубів, що проводився щорічно в влітку з 1994 по 2000 рік на стадіоні «Артеміо Франкі».

Нагороди та номінаціїРедагувати

Премія «Оскар»[4]
Премія BAFTA[5]
«Премія Давід ді Донателло»'[8]
«Премія Європейської кіноакадемії»
«Премія Гільдії продюсерів США»
  • 1996 — Найкращий продюсер кінофільму — «Поштар» (номінація (посмертно), спільно з Вітторіо Чеккі Горі і Гаетано Даніелем)[10]

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати