Маріо Чеккі Горі
Маріо Чеккі Горі (італ. Mario Cecchi Gori, 21 березня 1920, Брешія, Італія — 5 листопада 1993, Рим, Італія) — італійський кінопродюсер і підприємець. Засновник кінокомпанії Cecchi Gori Group[it]. З 1990 по 1993 рік власник і президент футбольного клубу «Фіорентина».
| Маріо Чеккі Горі | |
|---|---|
 | |
| Дата народження | 21 березня 1920[1][2][…] |
| Місце народження | Брешія, Ломбардія, Королівство Італія |
| Дата смерті | 5 листопада 1993[1][2][…] (73 роки) |
| Місце смерті | Рим, Італія[1] |
| Поховання | Цвинтар Порте-Сантеd |
| Громадянство | .svg){kind=small} Італія_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія |
| Професія | кінопродюсер, підприємець, підприємець, торговець, сценарист, продюсер |
| IMDb | ID 0147601 |
 Маріо Чеккі Горі у Вікісховищі | |
Біографія
ред.
Народився в 1920 році в місті Брешія в Ломбардії на півночі Італії. Навчався на факультеті Флорентійського університету. У 1948 році переїхав жити в Рим.
Кар'єра кінопродюсера
ред.Кар'єру кінопродюсера почав в 1950-х роках, фінансуючи роботи режисерів — основоположників жанру італійської комедії: Діно Різі (у фільмах «Актор», «Обгін», «Чудовиська», «Тигр»); Маріо Монічеллі («Армія Бранкалеоне» «Бранкалеоне у хрестових походах»); Етторе Сколи («Дозвольте поговорити про жінок»); Луїджі Дзампи («Загальний протест») Лучано Сальче («Досить витріщатися»).
Також співпрацював з відомими режисерами, такими як Стено (комедії «Тото на Місяці» і «Шахраї»), Даміано Даміані (трилери «Слідство закінчено, забудьте», «Чому вбивають суддів?», «Людина на колінах»)
У 1970-1980-х роках був продюсером популярних кінокомедій з участю Адріано Челентано: «Блеф», «Сінг-сінг», режисера Серджо Корбуччі; «Оксамитові ручки», «Приборкання норовистого», «Шалено закоханий», «Гранд-готель „Ексельсіор“», «Буркун», режисерського дуету Кастеллано і Піполо; «Бінго-Бонго» (реж. Паскуале Феста Кампаніле), «Він гірше за мене» (реж. Енріко Олдоїні).
З 1980 року Чеккі Горі починає постійно працювати в парі зі своїми сином Вітторіо Чеккі Горі, який пішов по стопах батька і також став успішним кінопродюсером.
Однією з останніх робіт Маріо Чеккі Горі став фільм «Поштар», британського режисера Майкла Редфорда, що вийшов на екрани в 1994 році, вже після смерті продюсера. За цю картину Чеккі Горі був посмертно номінований на «Оскар» за найкращий фільм року та удостоєний премії BAFTA (за найкращий неангломовний фільм)[4][5].
Помер 5 листопада 1993 року в Римі, на 74-му році життя від серцевого нападу[6]. Покоїться в одній могилі зі своєю дружиною Валерією (померла в 2002 році[7]) на монументальному кладовищі Порте-Санте, розташованому в укріпленому бастіоні монастирського комплексу Сан-Мініато аль-Монте у Флоренції.
Президент «Фіорентини»
ред.У 1990 році сім'я Чеккі Горі придбала флорентійський футбольний клуб «Фіорентіна», Маріо Чеккі Горі обійняв посаду президента клубу і керував ним до своєї смерті в 1993 році.
Його син Вітторіо успадкував президентство «Фіорентиною». В пам'ять про батька він заснував «Меморіал імені Маріо Чеккі Горі»[it] — футбольний турнір за участю «Фіорентини» і двох інших італійських або іноземних футбольних клубів, що проводився щорічно в влітку з 1994 по 2000 рік на стадіоні «Артеміо Франкі».
Нагороди та номінації
ред.- 1996 — Найкращий фільм року — «Листоноша» (номінація (посмертно), разом із Вітторіо Чеккі Горі і Гаетано Даніелем)
- 1996 — Кращий неангломовний фільм — «Поштар» (нагорода (посмертно), спільно з Вітторіо Чекки Горі, Гаетано Даніелем і Майклом Рэдфордом)
- «Премія Давід ді Донателло»'[8]
- 1964 — Targa d'oro (нагорода)
- 1967 — Кращий продюсер — « Тигр» («'нагорода»')
- 1971 — David Speciale («'нагорода»')
- 1972 — Кращий фільм — «Така незвичайна любов» («'нагорода»')
- 1980 — Кращий продюсер — «Оксамитові ручки» («'нагорода»')
- 1990 — Кращий продюсер — " Турне " (італ.) («'нагорода»', спільно з Вітторіо Чекки Горі і Джанні Мінервіні)
- 1990 — найкращий продюсер «Голос Місяця» номінація, спільно з Вітторіо Чеккі Горі).
- 1991 — — найкращий продюсер — «Середземне море» номінація, спільно з Вітторіо Чеккі Горі і Джанні Мінервіні)
- 1991 — David alla carriera (нагорода)
- 1994 — Найкращий європейський фільм — «Ламерика» (нагорода (посмертно), спільно з Вітторіо Чеккі Горі і Джанні Амеліо)[9]
Примітки
ред.- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #101643331X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ а б Discogs — 2000.
- ↑ а б Oscars.org. the 68th Academy Awards / 1996. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 18 січня 2019.
- ↑ а б BAFTA Awards Search: Mario Cecchi Gori. Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 18 січня 2019.
- ↑ Variety.com. Mario Cecchi Gori. November 7, 1993. Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 18 січня 2019.
- ↑ Archiviostorico.gazzetta.it. Addio, signora Fiorentina. Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 18 січня 2019.
- ↑ David di Donatello: Mario Cecchi Gori. Архів оригіналу за 20 січня 2019. Процитовано 18 січня 2019.
- ↑ European Film Awards: 1994 Nominations [Архівовано 23 жовтня 2015 у Wayback Machine.], European Film Awards: 1994 Winners [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ IMDb: Mario Cecchi Gori Awards. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 18 січня 2019.
Посилання
ред.- Маріо Чеккі Горі на сайті IMDb (англ.)