«Бінго-Бонго» (італ. Bingo Bongo) — італійська комедія, випущена 23 грудня 1982 року, з Адріано Челентано і Кароль Буке в головних ролях.

Бінго-БонгоPicto infobox cinema.png
(італ. Bingo Bongo)
Bingo bongo.jpg
Жанр комедія
Режисер Паскуале Феста Кампаніле
Продюсер Маріо Чеккі Горі
Вітторіо Чеккі Горі
Сценарист Франко Ферріні
Франко Маротта
Енріко Ольдоїні
У головних
ролях
Адріано Челентано
Кароль Буке
Оператор Альфіо Контіні
Композитор Пінуччіо Піраццолі
Художник Giantito Burchiellarod
Кінокомпанія Intercapital
Дистриб'ютор Netflix
Тривалість 105 хв.
Мова італійська
Країна Італія Італія
Рік 1982
IMDb ID 0083655

СкладоваРедагувати

У фільмі режисера Паскуале Феста Кампаніле «Бінго-Бонго» Адріано Челентано зіграв роль людини-мавпи, нового Тарзана.[1] Ця роль стала однією з найбільш незвичайних у кінокар'єрі Челентано, артисту майже не довелося вчити текст, оскільки його персонаж видавав нерозбірливі звуки, що нагадували звірине гарчання. Тільки в фіналі фільму він починав говорити людською мовою та пристосовуватися до умов і законів життя сучасного цивілізованого суспільства, до якого потрапив (мова у фільмі йшла про Мілан — рідне місто Адріано).[1] За задумом режисера, картина була алегоричною притчею про людину і природу.[1] Партнеркою Челентано у фільмі стала французька акторка Кароль Буке, яка зіграла антрополога.[2] Комедія «Бінго-Бонго» передувала проблематиці майбутнього авторського фільму Челентано «Джоан Луй» 1985 року.[1]

СюжетРедагувати

В диких джунглях Африки дослідники знаходять людину, виховану мавпами та здатну говорити з будь-якими тваринами (Адріано Челентано). Назвавши її Бінго-Бонго, вони таємно відвозять його до Італії, де за його вивчення береться молода вчена-біолог Лаура (Кароль Буке). Вона єдина людина, якій піддослідний Бінго-Бонго довіряє. Коли її усувають від проекту, Бінго втікає і потрапляє у серію комічних пригод в незрозумілому йому місті. Зрештою Лаура знаходить Бінго-Бонго в зоопарку у вольєрі з макаками і поселяє у себе. Бінго сподівається, що Лаура відповість взаємністю на його любов, але та вважає його дитиною-переростком. Бонго і його друг-шимпанзе Ренато намагаються втекти в Африку на дрезині, повітряній кулі і вплав на ванні, але нічого не виходить.

Тоді Бінго-Бонго з'являється у науковому центрі з натовпом різних тварин і пропонує свої послуги як посередника між людьми і звірами. Звірі, через Бонго, допомагають людям в пошуках корисних копалин і прогнозі землетрусів, люди в обмін припиняють полювання і забруднення навколишнього середовища. Він одружується на Лаурі, завоювавши її повагу, і вони живуть в гармонії з природою. У фіналі завдяки Бінго вдається приборкати навіть Кінг-Конга.

У роляхРедагувати

  • Адріано Челентано — Бінго-Бонго;
  • Кароль Буке — Лаура;
  • Феліче Андреазі — професор Фортіс;
  • Енцо Робутті — доктор Мюллер;
  • Вальтер Д'Аморе — зоолог;
  • Роберто Мареллі — нейрофізіолог;
  • Альфіо Патане — людина в ресторані;
  • Елізабет Коббен — жінка, що годує дитину;
  • Гвідо Спадеа — людина у ванній кімнаті;
  • Сальваторе Борджезе — лікар;
  • Раффаеле Ді Сіпіо — епізод

Знімальна групаРедагувати

 
Французька акторка Кароль Буке, яка зіграла вчену-біолога Лауру

ВідгукиРедагувати

Фільм вийшов на екрани напередодні різдвяних свят і піддався критиці, газета «La Stampa» писала:

  «Хто народився першим, мавпа чи Челентано? (...) ...щороку в переддень кінематографічного різдва у нас одна проблема: що ми будемо робити з Челентано? Зазвичай автори спеціально для нього готують сюжет. У цьому році вони зупинилися на Африці, джунглях і мавпі. Однак виникає питання: якщо людина походить від мавпи, можливо, мавпа пішла від Челентано? Досить побачити, як вони обидва рухаються на екрані...»[3]  

КінорецензіїРедагувати

  «Адріано Челентано в третій і останній раз співпрацював з режисером Паскуале Феста Кампаніле, який зняв чимало другосортних «комедій по-італійськи». Його нова чарівна партнерка, француженка Кароль Буке, яка змінила Орнеллу Муті, запозичена, мабуть, з пройшовшого з успіхом незадовго до цього чергового фільму про Джеймса Бонда „Тільки для особистого ознайомлення“. Необхідно було лише "гарне обличчя", яке контрастувало б з "мавпячим" виглядом самого Челентано. Акторські дані Буке, розкриті Луїсом Бунюелем в картині „Цей смутний об'єкт бажання“, звичайно, не були потрібні в примітивній історії, яка вільно переказує сюжети „Тарзана“ і „Кінг-Конга“. А чоловічі гідності персонажів італійського коміка придбали в „Бінго Бонго“ гіпертрофовану форму в образі самця, людини-мавпи з джунглів Конго, перевезеного в Мілан і названого Бінго Бонго. Одна тільки Лаура, жінка-антрополог, вірить в людські якості свого "піддослідного" — і їх прихильність один до одного навіть переростає в любов. На жаль, делікатність відносин цієї красуні-вченої з Бінго Бонго не стає прикладом для авторів стрічки, яким цілком достатньо того, щоб глядачі посміялися над проявом грубих, тваринних і низинних інстинктів, над "занадто явним об'єктом бажання"» — російський кінокритик Сергія Кудрявцева „Комедія“ у виданні „Книга кінорецензій «3500»“, 1989 рік.[4]  
  «Адріано Челентано зіграв сучасного Тарзана — знайденого в джунглях дикого людини. Автори в барвистою, яскравою, з надлишком наповненою трюками комедії виступили на захист природи, гуманних відносин між людьми. Челентано виявив тут воістину феноменальні пластичні і чисто акробатичні здібності, при цьому зумівши тонко показати в своєму незвичайному герої зародження людського...» — російський кінокритик Олександр Федоров[5]  
  «На тязі до мужньої простоти і сили, на любові до природи, до наших «братів менших» спекулює і «Бінго-Бонго» (1983 р., режисер Феста-Кампаніле). Тут герой Челентано не просто грубіян і навіть не дикун, а вже людино-подібна мавпа Бінго-Бонго, такий собі Кінг-Конг в мініатюрі.

Причому треба визнати, що схожості з представником приматів він домагається повного. Але дивитися на кривляння і стрибки прославленого співака і актора — вже неабияк облисілого і постарілого — боляче і прикро. А коли під впливом чарівної наукового антрополога Лаури (актриса Кароль Буке) Бінго-Бонго цивілізується, надягає капелюх і модний плащ, фільм стає просто нудний» — радянський кінокритик Георгій Богемський, «Феномен Челентано», збірка щорічника «Екран» (1986)[6]

 

Цікаві фактиРедагувати

  • Музичні композиції з фільму увійшли до альбому Адріано Челентано «Uh… uh…». Зображенням обкладинки цього альбому послужив кадр з фільму. Пісні «Jungla di città» і «Uh… uh…» звучать у фільмі.
  • Твір, який виконує Бінго-Бонго на музичному інструменті, чим вражає вчених, — це фрагмент першої частини Концерту № 2 для фортепіано з оркестром С. В. Рахманінова.
  • Книга, яку читає Ренато, коли Лаура вчить Бінго говорити, називається «Il viaggio di Darwin» («Подорож Дарвіна»).
  • Прем'єра фільму в СРСР відбулася у 1983 році у позаконкурсній програмі XIII Московського міжнародного кінофестивалю.

ДжерелаРедагувати

  1. а б в г Адриано Челентано. celentano.ru (Олена Вікторова). 1991. Архів оригіналу за 5 листопада 2016. Процитовано 4 листопада 2016.  (рос.)
  2. Бинго-Бонго. kinopoisk.ru. Сергій Кудрявцев. 1989. Архів оригіналу за 18 жовтня 2014. Процитовано 21 жовтня 2014.  (рос.)
  3. Адриано Челентано. celentano.ru (Олена Вікторова). 1991. Архів оригіналу за 5 листопада 2016. Процитовано 4 листопада 2016.  (рос.)
  4. Бинго Бонго. kinopoisk.ru. Сергій Кудрявцев. 1990. Архів оригіналу за 5 листопада 2016. Процитовано 21 жовтня 2016.  (рос.)
  5. «БИНГО БОНГО» kino-teatr.ru Процитовано 27 жовтня 2019(рос.)
  6. «Феномен Челентано» celentano.ru Процитовано 27 жовтня 2019

ПосиланняРедагувати