Маріам (груз. მარიამი) — грузинська цариця і регентка. Була дочкою Сенекеріма Арцруні з династії Арцрунідів, царя Васпуракана, та першою дружиною грузинського царя Георгія I. Будучи вд́овою царицею Грузії, вона правила як регентка свого неповнолітнього сина Баграта IV від 1027 до 1037 року й була залучена в дипломатичні відносини з Візантійською імперією.

Маріам Арцруні
Mariam, Dowager Queen of Georgia (Khakhuli icon).jpg
Народилася 11 століття
Діяльність політична діячка
Знання мов грузинська, грецька і вірменська
Титул Tsarinad
Рід Арцруніди
Батько Сенекерім Арцруні[1]
Мати Q29892343?
У шлюбі з Георгій I Багратіоні[2]
Діти Баграт IV Багратіоні, Gurandukhtd, Katad і Q94114893?
Маріам в ролі вд́ової цариці Грузії (деталь Хахульського триптиху)

Походження та початок діяльностіРедагувати

Маріам була заміжня за Георгієм I, який правив Грузією в 1014—1027 роках, але, мабуть, цар розлучився з нею, щоб одружитися з Альдою, донькою царя Аланії. Маріам знову з'явився на історичній сцені після смерті Георгія і сходження на грузинський престол 1027 року їх сина Баграта IV. За малолітства Баграта вона ділила своє регентство з вельможами, особливо з князями Ліпарітом та Іване Абазасдзе.

1031 чи 1032 року Маріам відвідала двір візантійського імператора Романа III Аргира в Константинополі від імені Баграта IV і повернулася додому з мирним договором, почесним титулом куропалата і візантійською нареченою Оленою (дочкою Василя, брата Романа III) для свого сина.

Політична діяльністьРедагувати

Маріам продовжувала відігравати помітну роль в політиці Грузії навіть після того, як Баграт взяв на себе всю повноту влади. Грузинські хроніки говорять про те, що вірмени були її підданими через її походження, можливо, мова в них йде про тримісячний грузинський контроль над Ані, після якого місто було остаточно анексований візантійцями в 1045 році. Вони також повідомляють про розбіжності між Багратом і Маріам щодо майбутнього зведеного брата царя Деметрія, який перейшов на бік візантійців в 1033 році, передавши їм фортеця Анакопію. Маріам виступала за примирення братів і зробила марну спробу повернути бунтівного Деметрія до вірності Грузії. Під час вимушеного вигнання Баграта при візантійському дворі в 1050-х роках Маріам супроводжувала свого сина і провела з ним три роки в Константинополі під час правління там Костянтина IX Мономаха[3].

Громадська діяльністьРедагувати

Маріам була відома свої заступництвом і фінансовою допомогою християнської церкви та монастирських фондів. Вона вільно володіла кількома мовами, включаючи грузинська, грецька та вірменська[4].

Маріам згадується за пожертви в Іверський монастир (на Афоні) в його Синодіконі. Також відомо про її спілкуванні з грузинським ченцем і вченим Георгієм Афонським, під впливом якого Маріам зрештою сама стала черницею.

Згідно «Житія Георгія Агіоріта», після одруження своєї внучки Марти-Марії на Михайла VII Дуки (1065) Маріам вирушила в Антіохію з наміром здійснити подальше паломництво до Єрусалиму, несучи з собою імператорський орден для дукса і патріарха Антіохії. Там, однак, переконали царицю утриматися від відвідування утримуваного сарацинами Єрусалиму. Георгій Агіоріт взяв її гроші і роздав їх біднякам і тамтешнім монастирям[5].

СмертьРедагувати

Смерть Маріам не згадується в хроніках. Вона була присутня біля смертного одра Баграта IV в 1072 році[6] і, безсумнівно, не дожила до 1103 року, коли її згадано в літописі грузинського церковного собору в Руїсі-Урбнісі.

ГенеалогіяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Toumanoff C. Les dynasties de la Caucasie chrétienne de l'Antiquité jusqu'au xixe siècle: Tables généalogiques et chronologiquesRome: 1990. — P. 103–104.
  2. Toumanoff C. Les dynasties de la Caucasie chrétienne de l'Antiquité jusqu'au xixe siècle: Tables généalogiques et chronologiquesRome: 1990. — P. 104.
  3. Lordkipanidze, Mariam (1987), Georgia in the XI—XII centuries, p. 132. Ganatleba, edited by George B. Hewitt. (Online version of Chapter 2). [Архівовано 7 квітня 2020 у Wayback Machine.]
  4. Rayfield, Donald. Edge of Empires: A History of Georgia (англ.). — Reaktion Books (англ.; рос.)., 2013. — P. 76—77. — ISBN 9781780230702.
  5. Lynda Garland & Stephen Rapp. Mary 'of Alania': Woman and Empress Between Two Worlds, pp. 120—121. In: Lynda Garland (ed., 2006), Byzantine Women: Varieties of Experience, 800—1200. Ashgate Publishing, Ltd., ISBN 0-7546-5737-X.
  6. Robert W. Thomson (1996), Rewriting Caucasian History. The Medieval Armenian Adaptation of the Georgian Chronicles. The Original Georgian Texts and the Armenian Adaptation, p. 305. Oxford University Press, ISBN 0-19-826373-2.