Маріам Арцруні
Маріам (груз. მარიამი) — грузинська цариця і регентка. Була дочкою Сенекеріма Арцруні з династії Арцрунідів, царя Васпуракана, та першою дружиною грузинського царя Георгія I. Будучи вд́овою царицею Грузії, вона правила як регентка свого неповнолітнього сина Баграта IV від 1027 до 1037 року й була залучена в дипломатичні відносини з Візантійською імперією.
| Маріам Арцруні | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народилася | 11 століття |
| Діяльність | політична діячка |
| Знання мов | грузинська, грецька і вірменська |
| Титул | королева-консорт |
| Рід | Арцруніди |
| Батько | Сенекерім Арцруні[1] |
| Мати | Q29892343? |
| У шлюбі з | Георгій I Багратіоні[2] |
| Діти | Баграт IV Багратіоні, Gurandukhtd, Katad і Q94114893? |
Походження та початок діяльності
ред.Маріам була одружена з Георгієм I, що правив Грузією в 1014—1027 роках, але, мабуть, цар розлучився з нею, щоб одружитися з Альдою, донькою царя Аланії. Маріам знову з'явилася на історичній сцені після смерті Георгія і сходження на грузинський престол 1027 року їх сина Баграта IV. За малолітства Баграта вона ділила своє регентство з вельможами, особливо з князями Ліпарітом та Іване Абазасдзе.
1031 чи 1032 року Маріам відвідала двір візантійського імператора Романа III Аргира в Константинополі від імені Баграта IV і повернулася додому з мирним договором, почесним титулом куропалата і візантійською нареченою Оленою (дочкою Василя, брата Романа III) для свого сина.
Політична діяльність
ред.Маріам продовжувала відігравати помітну роль в політиці Грузії навіть після того, як Баграт взяв на себе всю повноту влади. Грузинські хроніки говорять про те, що вірмени були її підданими через її походження, можливо, мова в них йде про тримісячний грузинський контроль над Ані, після якого місто було остаточно анексоване візантійцями в 1045 році. Вони також повідомляють про розбіжності між Багратом і Маріам щодо майбутнього зведеного брата царя Деметрія, який перейшов на бік візантійців в 1033 році, передавши їм фортецю Анакопію. Маріам виступала за примирення братів і зробила марну спробу повернути бунтівного Деметрія до вірності Грузії. Під час вимушеного вигнання Баграта при візантійському дворі в 1050-х роках Маріам супроводжувала свого сина і провела з ним три роки в Константинополі під час правління там Костянтина IX Мономаха[3].
Громадська діяльність
ред.Маріам була відома свої заступництвом і фінансовою допомогою християнської церкви та монастирських фондів. Вона вільно володіла кількома мовами, включаючи грузинську, грецьку та вірменську[4].
Маріам згадується за пожертви в Іверський монастир (на Афоні) в його Синодіконі. Також відомо про її спілкуванні з грузинським ченцем і вченим Георгієм Афонським, під впливом якого Маріам зрештою сама стала черницею.
Згідно з «Житієм Георгія Агіоріта», після одруження своєї внучки Марти-Марії на Михайла VII Дуки (1065) Маріам вирушила в Антіохію з наміром здійснити подальше паломництво до Єрусалиму, несучи з собою імператорський орден для дукса і патріарха Антіохії. Там, однак, переконали царицю утриматися від відвідування утримуваного сарацинами Єрусалиму. Георгій Агіоріт взяв її гроші і роздав їх біднякам і тамтешнім монастирям[5].
Смерть
ред.Смерть Маріам не згадується в хроніках. Вона була присутня біля смертного одра Баграта IV в 1072 році[6] і, безсумнівно, не дожила до 1103 року, коли її згадано в літописі грузинського церковного собору в Руїсі-Урбнісі.
Генеалогія
ред.Примітки
ред.- ↑ Toumanoff C. Les dynasties de la Caucasie chrétienne de l'Antiquité jusqu'au xixe siècle: Tables généalogiques et chronologiques — Rome: 1990. — P. 103–104.
- ↑ Toumanoff C. Les dynasties de la Caucasie chrétienne de l'Antiquité jusqu'au xixe siècle: Tables généalogiques et chronologiques — Rome: 1990. — P. 104.
- ↑ Lordkipanidze, Mariam (1987), Georgia in the XI—XII centuries, p. 132. Ganatleba, edited by George B. Hewitt. (Online version of Chapter 2). [Архівовано 7 квітня 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ Rayfield, Donald. Edge of Empires: A History of Georgia (англ.). — Reaktion Books (англ.; рос.)., 2013. — P. 76—77. — ISBN 9781780230702.
- ↑ Lynda Garland & Stephen Rapp. Mary 'of Alania': Woman and Empress Between Two Worlds, pp. 120—121. In: Lynda Garland (ed., 2006), Byzantine Women: Varieties of Experience, 800—1200. Ashgate Publishing, Ltd., ISBN 0-7546-5737-X.
- ↑ Robert W. Thomson (1996), Rewriting Caucasian History. The Medieval Armenian Adaptation of the Georgian Chronicles. The Original Georgian Texts and the Armenian Adaptation, p. 305. Oxford University Press, ISBN 0-19-826373-2.