Мартін Ріс

Мартін Джон Ріс (англ

Мартін Джон Ріс (англ. Martin John Rees, 23 червня 1942(19420623)) — британський космолог і астрофізик. Королівський астроном з 1995 року[8], був головою Триніті-коледжу у 2004—2012 та президентом Лондонського королівського товариства у 2005—2010 роках.

Мартін Джон Ріс
англ. Martin John Rees
Martin Rees at Jodrell Bank in 2007.jpg
2007 року
Народився 23 червня 1942(1942-06-23)[1][2][…] (80 років)
Йорк, Йорк[d], Північний Йоркшир, Англія, Велика Британія
Країна Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Діяльність фізик, астроном, політик, викладач університету, астрофізик, космолог
Alma mater Триніті-коледж (Кембридж), школа Шрусберіd і Кембриджський університет[4]
Галузь астрофізика і космологія
Заклад Ґрешам-коледжd, Університет Сассексу, Кембриджський університет, Університет Лестераd і Триніті-коледж (Кембридж)
Посада Королівський астроном, Президент Лондонського королівського товариства[d] і член Палати лордів[d]
Науковий керівник Денніс Шіама
Відомі учні Пріямвада Натараян
Членство Лондонське королівське товариство, Норвезька академія наук, Національна академія деї Лінчеї, Національна академія наук США, Шведська королівська академія наук, Папська академія наук, Російська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Нідерландська королівська академія наук, Американське філософське товариство[5], International Society for Science and Religiond[6], Європейська академія[7] і МАС
У шлюбі з Керолайн Гамфрі
Нагороди
Лицар-бакалавр

член Лондонського Королівського Товариства

Медаль Юнеско імені Нільса Бора (2005)

премія Альберта Ейнштейна

Темплтонівська премія

Премія Бальцана (1989)

Медаль Ісаака Ньютона (2012)

премія Грубера з космології (2001)

призова лекція Петріd (2003)

Медаль Оскара Клейна (2002)

премія Генрі Норріса Расселаd (2004)

золота медаль Королівського астрономічного товариства

нагорода Марселя Гроссманна (2015)

медаль Карла Шварцшильдаd (1989)

премія Денні Гайнемана з астрофізики (1984)

медаль Кетрін Брюс (1993)

Премія Ніренберга (2015)

премія Бруно Россі (2000)

Бейкерівська лекція (1982)

премія Майкла Фарадея (2004)

премія Лілієнфельда (2017)

Медаль Дірака Міжнародного центру теоретичної фізики (2013)

член Академії медичних наук Великої Британіїd

Crafoord Prize in Astronomyd (2005)

премія Бовераd (1998)

медаль і премія Гутріd (1989)

почесний доктор Гарвардського університетуd (2016)

орден Заслуг

honorary doctor of the Yale Universityd (2008)

honorary Fellow of the Learned Society of Walesd (2016)

Science Writing Awardd

Медаль Дальтонаd (2012)

Karl G. Jansky Lectureshipd (1981)

почесний доктор Швейцарської вищої технічної школи Цюрихаd (2012)

Особ. сторінка ast.cam.ac.uk/~mjr

CMNS: Мартін Ріс у Вікісховищі

Ранні роки життяРедагувати

Мартін Ріс народився в Йорку, Англія.[9][10] Навчався в школі «Бедстоун коледж», після 13-ти років — у школі Шрузбері. Вивчав математику в Триніті-коледжі, Кембридж, який закінчив з відзнакою. Там же, під керівництвом Денніса Сіами здійснював дослідження на здобуття докторського ступеня, яке закінчив у 1967 році.[11][12]

Наукова кар'єраРедагувати

Провадив дослідження у Великій Британії та США, викладав в університеті Сассексу та Кембриджському університеті, де був Plumian Professor до 1991, був директором Інституту астрономії в Кембриджі. З 1992 по 2003 — королівський професор-дослідник, з 2003 — професор космології та астрофізики. Був професором астрономії в Грешем-коледжі (Лондон) у 1975 році і став почесним членом Лондонського королівського товариства в 1979.

Він був одним з перших, хто запропонував пояснити гігантські енергетичні квазари чорних дір[13] та спостереження надсвітлових астрономічних явищ оптичною ілюзією, викликаною об'єктом, що рухається частково в напрямку спостерігача.[14] Останніми роками працював над рентгенівськими випромінюваннями, особливо в співпраці з Peter Mészáros, і над тим, як «космічні темні віки» закінчилися з формуванням перших зірок.

ВідзнакиРедагувати

Нагороди

Названі на його честь

ПублікаціїРедагувати

  • Cosmic Coincidences: Dark Matter, Mankind, and Anthropic Cosmology (у співавторстві з John Gribbin), 1989, Bantam, ISBN 0-553-34740-3
  • New Perspectives in Astrophysical Cosmology, 1995, ISBN 0-521-64544-1
  • Gravity's Fatal Attraction: Black Holes in the Universe, 1995, ISBN 0-7167-6029-0, 2nd edition 2009, ISBN 0-521-71793-0
  • Before the Beginning — Our Universe and Others, 1997, ISBN 0-7382-0033-6
  • Just Six Numbers: The Deep Forces That Shape the Universe, 1999, ISBN 0-297-84297-8
  • Our Cosmic Habitat, 2001, ISBN 0-691-11477-3
  • Our Final Hour: A Scientist's Warning: How Terror, Error, and Environmental Disaster Threaten Humankind's Future In This Century—On Earth and Beyond (У Великій Британії: Our Final Century: Will the Human Race Survive the Twenty-first Century?), 2003, ISBN 0-465-06862-6
  • What We Still Don't Know ISBN 978-0-7139-9821-4 yet to be published.
  • From Here to Infinity: Scientific Horizons, 2011, ISBN 978-1-84668-5033

ПриміткиРедагувати

  1. Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #118178687 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  3. Munzinger Personen
  4. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  5. NNDB — 2002.
  6. https://www.issr.org.uk/fellows/user/49/
  7. https://www.ae-info.org/ae/User/Rees_Martin
  8. Astronomer Royal. The official website of the British Monarchy. Архів оригіналу за 27 квітня 2019. Процитовано 6 червня 2013.  (англ.)
  9. ‘REES OF LUDLOW’, Who's Who 2013, A & C Black, an imprint of Bloomsbury Publishing plc, 2013; online edn, Oxford University Press.   (необхідна підписка)
  10. GRO Register of Births: SEP 1942 9c 1465 YORK — Martin J. Rees, mmn=Bett
  11. Rees, Martin (1967). Physical Processes in Radio Sources and the Intergalactic Medium. University of Cambridge. Архів оригіналу за 26 жовтня 2014. Процитовано 19 квітня 2015.  (PhD thesis)
  12. FT Magazine [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] Inventory: Martin Rees
  13. Rees M. J. Black Hole Models for Active Galactic Nuclei, Black hole models for active galactic nuclei // Annu. Rev. Astron. Astrophys. / S. Faber, E. v. Dishoeck, R. Kennicutt et al. — Annual Reviews, 1984. — Vol. 22, Iss. 1. — P. 471–506, 471–506. — ISSN 0066-4146; 1545-4282doi:10.1146/ANNUREV.AA.22.090184.002351
  14. REES M. J. Appearance of Relativistically Expanding Radio Sources // Nature / M. SkipperNPG, Springer Science+Business Media, 1966. — Vol. 211, Iss. 5048. — P. 468–470. — ISSN 1476-4687; 0028-0836doi:10.1038/211468A0
  15. The London Gazette: no. 52935. p. 9177. 29 травня 1992.
  16. Albert Einstein World Award of Science 2003. Архів оригіналу за червень 7, 2014. Процитовано 13 серпня 2013. 
  17. The London Gazette: no. 57753. p. 11653. 9 вересня 2005.
  18. The London Gazette: no. 58379. p. 9395. 29 червня 2007.

ПосиланняРедагувати