Відкрити головне меню

Мартіна де Бертеро, баронеса де Босолей і д'Оффенбах (фр. Martine de Bertereau, baronne de Beausoleil et d'Auffembach; 15901642) — перша відома в історії жінка-мінералог. Разом з чоловіком Жаном дю Шателе об'їздила значну частину Європи у пошуках корисних копалин. ВОни відкрили близько 150 родовищ золота, срібла, міді, свинцю, цинку, сурми, сірки, вугілля. У своїй роботі Мартіна де Бертеро опиралася як і на науковий підхід, так і на ненаукові методи (свідчення віщунів, лозоходство).

Мартіна де Бертеро
фр. Martine Bertereau
Народилася 1590
Турень, Франція
Померла 1642
Венсенн
Громадянство
(підданство)
Royal Standard of the King of France.svg Франція
Діяльність геолог, інженер

Мартіна де Бертеро у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Раннє життяРедагувати

Про походження Мартіни де Бертере відомо небагато. Будучи родом, імовірно, з провінційної дворянської сім'ї, вона отримала рідкісну для дівчат тієї епохи освіту: вивчала французьку, латину. Як видно з її творів, була знайома з івритом. Вона навчалася природничих наук з ухилом на хімію, механіку і мінералогію. Астрологія також становила частину її інтересів. В ході численних подорожей в супроводі чоловіка, Жана дю Шателе, вона поповнювала свої мовні навички італійською, іспанською, німецькою мовами. Також знайомилася з працею гірників, їхніми методами роботи та інструментами.

ДослідженняРедагувати

Протягом тридцяти років роботи подружжя відвідали Німеччину, Угорщину, Італію, Польщу, деякі країни Центральної Європи, Швецію, Шотландію, Папську область та Потосі в Перу (зараз на території Болівії), де займалися дослідженням ресурсів надр, розвідкою і розробкою родовищ.

Важливою частиною їхніх польових досліджень була Франція, де родовища були недостатньо розроблені, і надра мало вивчені. Подружжя неодноразово перетинали країну вздовж і впоперек. Перші дослідження надр вони провели на південному заході Франції на початку XVII століття.

З 1627 року розробки в провінціях тривали за дорученням маркіза д'Еффіа, який завідував у Франції гірничою справою. Подружжя перетнули весь південь країни, від околиць Бордо — через Лангедок — до Провансу, потім вирушили в Бретань, продовжуючи складати списки потенційних місць покладів. Вся робота фінансувалася самими подружжям.

У 1627 році їхній будинок в Морле (Бретань) обшукали за наказом прево Ла Туше-Гріппе. Способи та методи, які подружжя використовували в своїх дослідженнях, накликали на них підозру. Їх звинуватили у використанні магії і чаклунства, проте незабаром їх виправдали. Однак зникли всі конфісковані речі — коштовності, золото, срібло і інші мінерали, папери, протоколи, карти місцевостей.

У 1629—1630 роках вони їздили в Угорщину, де Жан дю Шателе продовжував виконувати посаду радника і головного комісара трьох шахт, які раніше придбав під час попереднього перебування в цій країні. Залишивши посаду старшому сину, барон де Босолей з дружиною повернувся до Франції; разом з ними приїхали німецькі робітники — 50 гірників і 10 ливарників.

Подружжя Босолей продовжили розвідку родовищ в різних регіонах Франції з надією відшкодувати власні витрати завдяки можливим концесій. Витрати на дослідження були значними, а доходів мало. Вони стикалися з заздрістю і підозрами в зв'язку з незвичними методами, що межували з магією: подружжя користувалися горіховим прутом для визначення родовищ (метод лозоходства). Надходження коштів від наданих королем концесій затримувалося. У нетерпінні Мартіна де Бертере в 1632 року вирішила звернутися до маркіза д'Еффіа за допомогою у присвяченій йому книзі «Véritable déclaration de la descouverte des mines et minières de France». У ній вона перераховувала місцевості, де проводилися пошуки, і виявлені родовища.

У 1634 році барону присвоїли чин головного інспектора з гірничої справи, що додало йому офіційний статус, але без додаткових гірських концесій.

«Повернення Плутона»Редагувати

 
Сонет Мартіни де Бертеро, присвячений кардиналу Рішельє

У 1640 році баронеса де Босолей публікує книгу «Повернення Плутона» (фр. La Restitution de Pluton), яку присвячує кардиналу Рішельє. Книга була свого роду проханням, де вона розповідає своє життя і життя чоловіка, присвячене мінералогії та розробці надр. Вона детально описує свої методи роботи, в дечому схожі з астрологією і алхімією, а також інструменти і пристосування, включаючи «магічну лозу». Вона наводить опис всіх обстежених регіонів у Франції, зроблених відкриттів і відвіданих країн, оповідає про свої пригоди в Новому Світі.

Її розповідь став викладом професійних поглядів — таким собі «символом віри» (profession de foi), що відображає, наскільки вона вірила в те, чим займалася. Вона висловила бажання, щоб всі багатства, що приховані в надрах, відкрилися королю і його народу. Нагадала і про свої пригоди в Бретані, просячи справедливості. Проявила неймовірну сміливість і відвагу, пов'язані з ризиком потривожити підземних духів, яких, за її твердженням, можна зустріти в глибинах землі. І навіть заглибилася в такі теми, яких навряд чи варто було торкатися в ту епоху, на кшталт зв'язку небесних тіл з 7 металами.

Невідомо, чи прочитав кардинал Рішельє цей твір, і що саме було причиною для подальших дій: барон і баронеса де Босолей були заарештовані та ув'язнені — Жан дю Шателе в Бастилію, Мартіна де Бертеро в донжон Венсенського замку в передмісті Парижа. Там вони померли відповідно в 1645 і 1642 роках.

БібліографіяРедагувати

  • Veritable declaration faite au roy et a nos seigneurs de son Conseil, des riches, & inestimables thresors, nouvellement descouverts dans le royaume de France. Présentée à Sa Majesté, Par la baronne de Beausoleil, d'après Barbier, 1632.
  • Véritable déclaration de la descouverte des mines et minières de France…, par illustre dame Martine de Bertereau, baronne de Beau-Soleil, 1632.
  • La Restitution de Pluton à Mgr l'éminentissime cardinal duc de Richelieu des mines et minières de France… par Martine de Bertereau, dame et baronne de Beausoleil, Paris, 1640.

ЛітератураРедагувати

  • Histoire du merveilleux dans les temps modernes, Louis Figuier, Hachette, Paris, 1860
  • Les Anciens Minéralogistes du royaume de France, Nicolas Godet, Ruault, Paris, 1779
  • Biographie universelle ancienne et moderne, Michaud, Paris, 1843